Постанова № 55406366, 28.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 922/5040/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 18/15 від 01.12.2015р.)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 190 від 30.03.2015р.), ОСОБА_3 (довіреність № 574 від 16.10.2015р.)

третіх осіб не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Київ (вх. № 5289 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. у справі № 922/5040/15

за позовом Приватного підприємства "Алгол-2003", с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Київ

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ

про припинення права власності, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння , -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Алгол-2003", с. Щасливе Київської області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ ОСОБА_1", м. Київ про припинення права власності, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач неправомірно зареєстрував за собою право власності на належне позивачу нерухоме майно під час дії ухвали господарського суду Київської області від 19.11.2014р. у справі №911/4883/14, якою було накладено арешт на належне позивачу нерухоме майно, а також заборонено у будь-який спосіб відчужувати це нерухоме майно та заборонено органам державної реєстрації прав (державним реєстраторам), які утворені та діють у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно ПП "Алгол-2003".

Ухвалами суду від 04.09.2015р. та від 22.09.2015р. до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Київ та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ.

15 жовтня 2015 року від позивача надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України про відмову від позовної вимоги про визнання вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виконавчих написів на іпотечних договорах такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. по справі № 922/5040/15 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Припинено право власності Публічного акціонерного товариства "ВТБ ОСОБА_1" (01004, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) на нерухоме майно, права на яке зареєстровані згідно рішень державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22260540 від 22.06.2015 10:53:31; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22261274 від 22.06.2015 11:05:45; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22263640 від 22.06.2015 11:41:41; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22261910 від 22.06.2015 11:15:29; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22262952 від 22.06.2015 11:31:02; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22262342 від 22.06.2015 11:22:03):

- торгівельно-розважальний комплекс, нежитлове приміщення за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 64836.5 кв.м.;

- будівля, господарський блок, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 119.7 кв.м.;

- будівля, водомірний вузол, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 72.5 кв.м.;

- будівля, ТП, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 72.3 кв.м.;

- будівля, насосна станція пожежогасіння, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 87.3 кв.м.;

- незавершене будівництво торгівельно-розважального комплексу літ. "Е-5" (другий пусковий комплекс) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, 4А, загальною площею 44884.1 кв.м.

Визнано за Приватним підприємством "Алгол-2003" (08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд.15, ідентифікаційний код 32761156) право власності на наступне нерухоме майно:

- комплекс, торгівельно-розважальний комплекс за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, №4-А, загальною площею 64836,5 кв.м., який належить Приватному підприємству Алгол-2003 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САС №744073), виданого Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області 07 жовтня 2011 року на підставі рішення виконкому Малоданилівської селищної ради №154 від 04 жовтня 2011 року;

- нежитлова будівля, господарський блок за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, 4-А, загальною площею 119,70 кв.м., яка належить Приватному підприємству Алгол-2003 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САС №744074), виданого Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області 07 жовтня 201 1 року на підставі рішення виконкому Малоданилівської селищної ради №155 від 04 жовтня 2011 року;

- нежитлова будівля, водомірний вузол, за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, 4-А, загальною площею 72.50 кв.м., яка належить Приватному підприємству Алгол-2003 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САС №744075), виданого Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області 07 жовтня 2011 року на підставі рішення виконкому Малоданилівської селищної ради №156 від 04 жовтня 2011 року;

- нежитлова будівля, ТП за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, №4-А, загальною площею 72.30 кв.м., яка належить Приватному підприємству Алгол-2003 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САС №744077), виданого Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області 07 жовтня 2011 року на підставі рішення виконкому Малоданилівської селищної ради №158 від 04 жовтня 2011 року;

- нежитлова будівля, насосна станція пожежогасіння за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, 4-А, загальною площею 87.30 кв.м., яка належить Приватному підприємству Алгол-2003 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САС №744078), виданого Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області 11 жовтня 2011 року на підставі рішення виконкому Малоданилівської селищної ради №157 від 04 жовтня 2011 року;

- незавершене будівництво торгівельно-розважального комплексу літ. "Е-5" (другий пусковий комплекс) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівна, вулиця Кільцевий шлях, 4а, загальною площею 44884.1 кв.м., право власності на яке зареєстроване за Приватним підприємством Алгол-2003 24 вересня 2013 року реєстраційною службою Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, Державним реєстратором ОСОБА_7, номер запису про право власності: 2606941, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 164400463220, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серії ЕАМ №662194, виданого 24.09.2013 року, індексний номер витягу: 9843726.

Витребувано з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ ОСОБА_1" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) на користь Приватного підприємства "Алгол-2003" (08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд.15, ідентифікаційний код 32761156) наступне нерухоме майно, права на яке зареєстровані згідно рішень державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22260540 від 22.06.2015 10:53:31; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22261274 від 22.06.2015 11:05:45; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22263640 від 22.06.2015 11:41:41; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22261910 від 22.06.2015 11:15:29; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22262952 від 22.06.2015 11:31:02; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22262342 від 22.06.2015 11:22:03):

- торгівельно-розважальний комплекс, нежитлове приміщення за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 64836.5 кв.м.;

- будівля, господарський блок, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 119.7 кв.м.;

- будівля, водомірний вузол, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 72.5 кв.м.;

- будівля, ТП, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 72.3 кв.м.;

- будівля, насосна станція пожежогасіння, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 87.3 кв.м.;

- незавершене будівництво торгівельно-розважального комплексу літ. "Е-5" (другий пусковий комплекс) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, 4А, загальною площею 44884.1 кв.м.

Крім того, даним рішенням суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВТБ ОСОБА_1" на користь Приватного підприємства "Алгол-2003" витрати зі сплати судового збору в розмірі 74907,00 грн. Також, судом прийнято відмову позивача від позову в частині вимог про визнання вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виконавчих написів на іпотечних договорах такими, що не підлягають виконанню повністю. Провадження у справі в цій частині вимог припинено.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення у справі прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням та неправильною оцінкою доказів, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. по справі № 922/5040/15 скасувати і у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.11.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22 грудня 2015р. о 10:30 год.

18.12.2015р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 17135), в якому просить врахувати наведені в ньому доводи ПП "Алгол-2003", та за наслідком перегляду справи в апеляційному порядку просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

21.12.2015р. відповідач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 17221) та просить їх врахувати при розгляді справи.

22.12.2015р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 надала відзив на апеляційну скаргу (вх. № 17294), в якому просить суд розглянути справу без її участі. З приводу доводів апеляційного скарги приватний нотаріус ОСОБА_5 пояснює, що вона не може надати суду ніяких пояснень, оскільки предмет позову не стосується нотаріальних та реєстраційних дій (реєстрація права власності на спірне майно), вчинених приватним нотаріусом ОСОБА_5 Окремо повідомила суд, що реєстраційні дії щодо припинення обтяжень вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_5 у порядку та спосіб, передбачений ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проте зазначені дії оскаржуються в порядку КАС України (Окружний адміністративний суд м. Києва, справа № 826/18270/15), остаточне рішення по якій ще не ухвалено. У зв'язку із тим, що розгляд адміністративної справи 826/18270/15 не завершено, тертя особа вважає, що розгляд апеляційної скарги ПАТ "ВТБ ОСОБА_1" у справі №922/5040/15, є неможливим.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015р. задоволені клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду справи, продовжено строк її розгляду. Справу відкладено на 26.01.2016р. о 12:30 год.

11.01.2016р. від приватного нотаріуса ОСОБА_4 надійшла заява (вх. № 199), в якій остання повідомила, що не вчиняла виконавчих написів на ОСОБА_8 договорах, які були посвідчені нею 18.11.2011р. за реєстровими № 6356 та від 27.09.2013р. за реєстровим № 3985 (або на Додаткових договорах до цих Договорів Іпотеки), укладених між позивачем та відповідачем. Також повідомила суд, що оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. було прийнято відмову позивач від позову в частині вимог про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню повністю та припинено провадження по справі в цій частині вимог. З цих обставин, приватний нотаріус ОСОБА_4 вважає залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, помилковим. Просить розглянути дану справу, а також всі подальші розгляди цієї справи за її відсутності.

У судовому засіданні 26.01.2016р. оголошено перерву до 28.01.2016р. о 14:30 год.

28.01.2016р. на адресу суду від уповноваженого представника ПП «Алгол-2003» - ОСОБА_9 надійшла телефонограма за № 26, відповідно до якої зазначений представник просить розгляд апеляційної скарги відкласти, у звязку з неможливістю його прибуття в судове засідання 28.01.2016р.

28.01.2016р. уповноважений представник ПП «Алгол-2003» - ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. № 1061), в якому враховуючи складність справи, значну кількість матеріалів справи, розгляд апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ПАТ «ВТБ ОСОБА_1» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі № за позовом Компанія «Країна Лімітед» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_6, Державної реєстраційної служби, за участю третіх осіб: ПП «Алгол-2003» та ПАТ «ВТБ ОСОБА_1», про визнання протиправними та скасування рішень, а також враховуючи те, що в якості представника раніше особисто не брав участі у судових засіданнях, просить суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів із наданням представникові позивача ОСОБА_1 матеріалів даної справи для ознайомлення з метою належної підтримки правової позиції позивача у даній справі.

Розглянувши заявлене уповноваженим представником ПП «Алгол-2003» - ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські справи на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу.

У відповідності до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість відкладення розгляду справи за умови наведення обставин, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, але можуть бути усунуті до наступного судового засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи положення частини 1 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосовуючи практику Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи те, що у судовому засіданні 28.01.2016р. присутній уповноважений представник ПП «Алгол-2003» - ОСОБА_1, заміна представника позивача на іншого, і як наслідок, неможливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, не доведена позивачем жодним чином, нових доказів та пояснень на підтвердження правової позиції позивач суду апеляційної інстанції не надав, підстави для відкладення розгляду справи в даному випадку відсутні, а тому колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 11 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК", м. Київ (далі - Кредитор, ОСОБА_1, відповідач) та Приватним підприємством "Алгол-2003", с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область (далі - Позичальник, позивач) укладено Кредитний договір за № 100.2.3-01/262к-08 (далі - Кредитний договір, том 2 аркуші справи 3-16), предметом якого є надання відповідачем кредиту в сумі 100333998,00 доларів США (з урахуванням внесених змін Договорами про внесення змін, зокрема, в частині встановлення нового розміру ліміту кредиту, розміру процентів, строків повернення, том 2 аркуші справи 17-158).

В забезпечення виконання Позичальником умов Кредитного договору, між Банком (Іпотекодержателем) та позивачем (Іпотекодавцем) укладено ОСОБА_8 договір від 18.11.2011 за реєстровим номером 6356 (далі ОСОБА_8 договір-1), та ОСОБА_8 договір від 27.09.2013 за реєстровим номером 3985 (далі за текстом ОСОБА_8 договір-1), які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

За умовами ОСОБА_8 договору-1 позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- торгівельно-розважальний комплекс, нежитлове приміщення за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 64836.5 кв.м.;

- будівля, господарський блок, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4-А, загальною площею 119.7 кв.м.;

- будівля, водомірний вузол, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 72.5 кв.м.;

- будівля, ТП, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 72.3 кв.м.;

- будівля, насосна станція пожежогасіння, нежитлова будівля за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, будинок 4А, загальною площею 87.3 кв.м.

Право власності позивача на вищевказані обєкти нерухомості підтверджуються наявними у справі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, витягами про державну реєстрацію прав (том 1 аркуші справи 33-52).

За умовами ОСОБА_8 договору-2 позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: незавершене будівництво торгівельно-розважального комплексу літ. "Е-5" (другий пусковий комплекс) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вулиця Кільцевий шлях, 4А, загальною площею 44884.1 кв.м.

Майнове право на даний обєкт незавершеного будівництва підтверджується наявним у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том 1 аркуш справи 53).

Згідно пункту 6.2.3. ОСОБА_8 договору-1 та пункту 5.3. ОСОБА_8 договору-2 сторони передбачили застереження щодо можливості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобовязань за Кредитним договором.

Відповідач зазначає, що у звязку з неналежним виконанням Позичальником взятих на себе зобовязань за Кредитним Договором, у позивача утворилась заборгованість в розмірі 87 030 698,14 доларів США, що станом на 11.02.2015р. становить 2 161 885 621,72 грн.

З цих обставин, відповідач, посилаючись на умови укладених з позивачем ОСОБА_8 договорів-1 та 2, здійснив дії щодо задоволення своїх вимог за Кредитним договором за рахунок предметів забезпечення (іпотек), а саме на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя за ОСОБА_8 договорами-1 та 2 звернувся за місцем знаходження нерухомого майна до Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області із заявою про реєстрацію права власності на іпотечне майно.

Перевіривши усі підстави, що перешкоджають реєстрації права власності за банком, встановлені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, уповноважений орган державної реєстрації прав 16.06.2015р. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності і 22.06.2015р. видав відповідачу витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно: №39491364 від 22.06.2015р., №39492304 від 22.06.2015р., №39491671 від 22.06.2015р., №39492476 від 22.06.2015р., №39492071 від 22.06.2015р., оскільки станом на момент державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно Реєстраційною службою Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області не знайдено підстав, які б унеможливлювали проведення зазначеної реєстрації.

Вважаючи проведену відповідачем реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно неправомірною, позивач ПП «Алгол-2003» звернувся до господарського суду із даним позовом про припинення права власності відповідача на зазначене майно, визнання свого права власності на спірне нерухоме майно, а також витребування цього майна з незаконного володіння відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що на час реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно, тобто станом на 22.06.2015р., діяла ухвала господарського суду Київської області від 19.11.2014р. у справі №911/4883/14. Даною ухвалою місцевим господарським судом з метою забезпечення позову компанії Країна Лімітед до Приватного підприємства Алгол-2003 про стягнення 88713056,73 грн. було вжито заходи до забезпечення позову, а саме:

- накладено арешт на нерухоме майно позивача в межах суми заявлених позовних вимог 88713056,73грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 73080,00грн.;

- заборонено позивачу у будь-який спосіб відчужувати належне йому нерухоме майно за будь-якими договорами та іншими правочинами, стороною в яких є Приватне підприємство Алгол-2003;

- заборонено органам державної реєстрації прав вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно позивача.

Крім того, позивач послався на те, що на підставі ухвали господарського суду Київської області від 19.11.2014р. у справі № 911/4883/14 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 25.11.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідні дані внесені 25.11.2014р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (номер запису про обтяження 7814559), що підтверджується витягом індексний №29973126.

Дана ухвала була оскаржена ПАТ "ВТБ ОСОБА_1" в апеляційному та касаційному порядку і згідно постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2015р. у справі №911/4883/14 касаційну скаргу ПАТ "ВТБ ОСОБА_1" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 у справі № 911/4883/14 скасовано та припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "ВТБ ОСОБА_1" на ухвалу господарського суду Київської області від 19.11.2014р. у справі № 911/4883/14. При цьому, Вищий господарський суд зазначив, що з матеріалів апеляційної та касаційної скарг не вбачається, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2014 у справі № 911/4883/14, зачіпають права та обов'язки Банку.

Таким чином, ухвала господарського суду Київської області від 19.11.2014р. у справі № 911/4883/14 набрала законної сили, є чинною і в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою до виконання.

Проте, як стало відомо позивачу, 15.06.2015р. арешт на нерухоме майно позивача та заборона на його відчуження були зняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі ухвали господарського суд Київської області від 12.04.2015р., про що внесено відповідні відомості про припинення даного обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначила у своїх поясненнях на позовну заяву друга третя особа, приватний нотаріус ОСОБА_5, зняття арешту відбулося на підставі ухвали господарського суду Київської області від 12.04.2015р. у справі №911/4883/14, що була надана від імені ПП "Алгол-2003". При цьому, позивача на підставі довіреності від 05.06.2015 №45-Д представляла гр. ОСОБА_10

Із наданої приватним нотаріусом ОСОБА_5 копії ухвали господарського суду Київської області від 12.04.2015р. у справі №911/4883/14 вбачається, що суд скасував ухвалу від 19.11.2014р. у даній справі було знято арешт з невизначеного (всього) нерухомого майна ПП "Алгол-2003" та зобовязано органи державної реєстрації прав, органи нотаріату (державних реєстраторів), які утворені та діють відповідно до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №7814559.

Позивач, посилаючись на те, що ухвала від 12.04.2015 у справі №911/4883/14 не існує, оскільки ніколи не виносилася господарським судом Київської області, а також була надана приватному нотаріусу ОСОБА_5 невідомою йому особою - ОСОБА_10, на підставі підробленої довіреності, яка позивачем не видавалася, вважає що відповідач неправомірно зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, оскільки на час такої реєстрації (22.06.2015р.) діяла ухвала господарського суду Київської області від 19.11.2014р. у справі №911/4883/14.

В основу оскаржуваного у даній справі рішення господарського суду Харківської області покладено висновок про те, що відповідач неправомірно зареєстрував право власності на спірне нерухоме майно 22.06.2015р., тобто під час дії ухвали господарського суду Київської області від 19.11.2014р. у справі №911/4883/14.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що скасування обтяжень щодо спірного нерухомого майна на підставі підроблених документів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому набуття та реєстрація права власності за відповідачем під час дії ухвали від 19.11.2014р. у справі №911/4883/14, яка такі дії забороняла, не можуть вважатися правомірними.

Отже, вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ПП «Алгол-2003» у повному обсязі, як такі, що відповідають обставинам справи та вимогам законодавства. Дане рішення обґрунтоване судом посиланням на положення статті 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 41 Конституції України та приписи частини 1 статті 33, частин 1 та 2 статті 37 Закону України "Про іпотеку", статей 316, 317, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначений висновок місцевого господарського суду необґрунтованим та передчасним.

У відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи обставини справи, надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів вважає, що у даному спірному випадку заявлений позов не ґрунтується на жодних нормах чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін, а наведені позивачем в підтвердження своїх позовних вимог доводи, не можуть бути підставами для їх задоволення.

Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України «Про іпотеку», у відповідності до статті 2 якого законодавство про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

За змістом частин 1, 3 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодавець має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно. Вищий пріоритет пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»)

З метою забезпечення реалізації свого задоволення за рахунок предмета іпотеки у разі порушення зобов'язань, забезпечених іпотекою, законодавець встановлює ряд вимог до предмета іпотеки, які мають відповідати певним умовам, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення (частина 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку»).

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Вказаної позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 16.10.2012 у справі №4/270-13/68.

Таким чином, в силу і загальних, і спеціальних норм законодавства необхідною передумовою укладення договору іпотеки є можливість Іпотекодержателя вільно звернути стягнення на це майно у разі порушення зобов'язаною стороною умов основного договору.

Матеріали справи не містять доказів погашення всіх належних кредитних платежів ПП «Алгол-2003» за Кредитним договором.

Відповідно до пункту 4.2.4. Кредитного договору ОСОБА_1 має право звернути стягнення на заставлене майно або скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором у разі порушення позичальником зобов'язання, зазначеного в пункті 5.4. Кредитного договору (дострокове погашення боргових зобовязань у повному обсязі).

У пунктах 4.2.3. та 4.2.5. ОСОБА_8 договорів-1 та 2 відповідно сторони передбачили, що у разі невиконання/неналежного виконання Іпотекодавцем (позивачем у даній справі) умов Основного зобовязання та/або цього Договору Іпотекодержатель (ОСОБА_1) має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги повному обсязі відповідно до пункту 1.3. цього Договору переважно перед іншими кредиторами.

Згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Так, згідно з пунктами 6.1., 6.2., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3. ОСОБА_8 договору-1 Іпотекодержатель (ОСОБА_1) вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання за домовленістю сторін на підставі цього Договору згідно з договором про задоволення вимог, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, у формах, порядку та на умовах, викладених в пп. 6.2.3.1 та 6.2.3.2. цього пункту Договору у порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому, зазначені нижче застереження, за умови неукладення окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Підпунктами 6.2.3.1 та 6.2.3.2. розділу 6 ОСОБА_8 договору-1 сторони передбачили, що передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом набуття права власності Іпотекодержателем на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, передача права власності здійснюється на таких умовах: правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є застереження, викладене у підпункті 6.2.3. цього Договору, яке є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобовязання. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження та докази направлення письмового повідомлення Іпотекодавцю є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Сторони свідчать, що в цьому випадку право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки є безумовним, тобто підлягає відповідній реєстрації згідно вимог чинного законодавства України. Окрім іншого, підпунктом 3.2.3.1. ОСОБА_8 договору-1 сторони передбачили, що права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність Іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога Іпотекодержателя, витрачають чинність.

Аналогічні умови передбачені сторонами і в пунктах 5.2., 5.3., 5.3.1. Договору іпотеки-2.

Дані про укладання Договорів іпотеки-1 та 2 внесені в реєстр Іпотек.

Одночасно з посвідченням Договорів іпотеки-1 та 2 нотаріус, як це було передбачено Договорами, здійснив накладення заборони на відчуження предмета іпотеки у відповідності до статті 73 Закону України "Про нотаріат".

Державна реєстрація іпотеки відбулась відповідно 18.11.2011р. (Договір іпотеки-1) та 27.09.2013р. (Договір іпотеки-2), тобто до накладення арешту на спірне нерухоме майно ухвалою господарського суду Київської області в рамках справи № 911/4883/14 за позовом Компанії «Країна Лімітед» до ПП «Алгол-2003», а тому посилання позивача на цей судовий акт є безпідставними. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ухвалою господарського суду Київської області по справі № 911/4883/14 арешт було накладено на нерухоме майно ПП «Алгол-2003» в межах заявлених вимог, індивідуальні ознаки якого не були визначені, в звязку з чим підстави вважати, що цією ухвалою було накладено арешт саме на спірне нерухоме майно, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, не спростування презумпції правомірності Кредитного договору та Договорів Іпотек-1 та 2, свідчить про те, що всі права, набути сторонами правочину за цими договорами, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Частинами 6 та 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, проведена у встановленому законодавством порядку державна реєстрація обтяження спірного нерухомого майна іпотекою свідчить про те, що вимога іпотекодержателя набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно пункту 46 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868 Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Користуючись своїм правом, з метою погашення існуючої заборгованості за Кредитним договором, ОСОБА_1 на підставі відповідного застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя за Договорами Іпотеки-1 та 2, ініціював процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (шість обєктів нерухомого майна), шляхом отримання права власності на предмет іпотеки на підставі умов Договорів іпотеки-1 та 2, статей 33, 37 Закону України "Про іпотеку" та статті 589 Цивільного кодексу України.

Державна реєстрація права власності на 6 об'єктів нерухомого майна (предмети іпотечних договорів-1 та 2) проведена Реєстраційною службою Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області за заявою Банку про реєстрацію права власності на іпотечне майно 22.06.2015р., про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем №39491364 від 22.06.2015р., №39492304 від 22.06.2015р., №39491671 від 22.06.2015р., №39492476 від 22.06.2015р., №39492071 від 22.06.2015р. Вказані витяги було видано на підставі рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 22260540 від 22.06.2015р. 10:53:31, індексний номер 22261274 від 22.06.2015р. 11:05:45, індексний номер 22263640 від 22.06.2015р. 11:41:41, індексний номер 22261910 від 22.06.2015р. 11:15:29, індексний номер 22262952 від 22.06.2015р. 11:31:02, індексний номер 22262342 від 22.06.2015р. 11:22:03.

Згідно положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони), правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ним (нею) осіб (ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Стаття 13 Конвенції, яка є невідємною частиною національного законодавства, гарантує находження у внутрішній правовій системі засобів захисту, які надають можливість забезпечення прав та свобод згідно із Конвенцією.

На момент подачі відповідачем документів до Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області підстави для відмови у державній реєстрації права власності на майно за відповідачем у вказаного реєстраційного органу були відсутні, а тому ОСОБА_1 мав всі законні правові підстави для набуття права власності на спірне нерухоме майно.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення Банком процедури звернення стягнення на спірне майно шляхом набуття його у власність у відповідності до положень Закону України «Про іпотеку».

Крім того, спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача з його власної волі, яка підтверджується укладеними з відповідачем ОСОБА_8 договорами-1 та 2, а відповідач набув право власності на це майно законно та на відповідних правових підставах, в звязку з чим позовні вимоги про припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно, про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме та витребування цього майно з чужого незаконного володіння є необґрунтованими, безпідставними, а тому у їх задоволенні судом апеляційної інстанції відмовляється.

Також, надаючи правову оцінку підставам заявлених вимог про припинення права власності, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права. Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після зясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд повинен відмовити у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Засади захисту права власності визначено главою 29 Цивільного кодексу України, що наводить законодавчо визначені способи, спеціально передбачені для захисту порушеного права власності (зокрема, шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні майном, заборона дій, які можуть порушувати право тощо).

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів викладено у статті 20 Господарського кодексу України, що включають, зокрема, визнання наявності чи відсутності прав, припинення дії, що порушує право.

Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище положення законодавства не передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як припинення права власності. Натомість визначення правомірності чи неправомірності дій з володіння та користування спірним майном є фактичною обставиною, що підлягає з'ясуванню судом в межах розгляду позову та не призводить до відновлення порушеного права.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 Цивільного кодексу України).

При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Проте, вирішуючи даний спір по суті та приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції викладеного не врахував та не надав оцінки обраному позивачем способу захисту права, тобто не з'ясував, чи відновлює порушені права ПП «Алгол-2003» обраний спосіб захисту, як припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно.

Втім, колегія суддів вважає, що в даному випадку заявлена позивачем вимога про припинення права власності не призводить до поновлення порушеного права позивача, а предмет заявленого позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

Відтак, позовні вимоги при припинення права власності не підлягають задоволенню також і за вказаних підстав.

Також, колегія суддів вважає позовну вимогу про визнання права власності на незавершене будівництво неаргументованою, а її задоволення в судовому порядку невмотивованим судом першої інстанції, оскільки виходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України та частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва обєкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 Цивільного кодексу України), відтак статтею 331 Цивільного кодексу України не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Згідно правової позиції Верховного суду України у справі № 6-159цс15 від 27.05.2015р. визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено. Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 3-82гс11.

За таких обставин місцевий господарський суд неправильно застосував норму статті 392 Цивільного кодексу України та безпідставно ухвалив рішення про визнання за позивачем права власності на спірне майно - незавершене будівництво торгівельно-розважального комплексу літ. "Е-5" (другий пусковий комплекс) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівна, вулиця Кільцевий шлях, 4а, загальною площею 44884.1 кв.м.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання позивача на те, що невстановленими особами 15.06.2015р. було подано нотаріусу підроблені документи для зняття арешту з усього нерухомого майно позивача, та, як наслідок, проведена реєстраційним органом державна реєстрація права власності на 6 об'єктів нерухомого майна, що є предметом ОСОБА_8 договорів-1 та 2, не приймаються колегія суддів до уваги, оскільки не підтверджують причетність відповідача або його посадових осіб до вчинення зазначених дій. Крім того, вказані твердження не впливають на правильне вирішення даного спору, оскільки накладення арешту та/або його зняття з належного позивачу всього нерухомого майна, не перешкоджає здійсненню обовязків сторін за ОСОБА_8 договорами-1 та 2, які підлягають безперешкодному виконанню.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування господарським судом Харківської області фактичних обставин справи № 922/5040/15, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а тому рішення суду від 27.10.2015р. у даній справі підлягає скасуванню, через що у справі слід прийняти нове рішення, яким у позові повинно бути відмовлено.

Вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи приймаються колегією суддів до уваги в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. у справі № 922/5040/15.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами) визначені підстави розподілу судових витрат.

Пунктом 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування або зміни рішення у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги відповідача, колегія суддів з урахуванням зазначених процесуальних норм вирішила покласти понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору в сумі 83737,50 грн., повязані із розглядом даної апеляційної скарги, на позивача Приватне підприємство "Алгол-2003", с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами, які набрали чинності 01.09.2015р.) визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи, те що позовні вимоги у даній справі заявлені 28.08.2015р. (згідно відбитку штампу на поштовому конверті, том 1 аркуш справи 113) і носять як майновий характер (про припинення права власності та про визнання права власності, оскільки предмет іпотеки має вартісну оцінку), так і немайновий характер (про витребування майна з чужого незаконного володіння), і застосуванню підлягали положення Закону України «Про судовий збір» в редакції 2011 року, тому судовий збір за подачу позовної заяви у даній справі повинен був складати 76125,00 грн. (1827,00 грн. + 73080,00 грн. + 1218,00 грн. відповідно). Статтею 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду, було встановлено, що судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.). Немайновий характер спору підлягав оплаті судовим збором в сумі 1218,00 грн.

Таким чином, з урахуванням підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами, які набрали чинності 01.09.2015р.) судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто в даному випадку 83737,50 грн. (110% від суми 76125,00 грн.).

За таких обставин, при зверненні до суду з цією апеляційної скаргою згідно з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, відповідач мав сплатити судовий збір в сумі 83737,50 грн., а відтак, саме вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У пункті 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (в редакції Постанови Вищого господарського суду № 2 від 16.12.2015) питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Відповідачем при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 204989,40 грн. (платіжне доручення № 6028 від 06.11.2015р.).

З огляду на приписи частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», а також те, що відповідачем при звернення до суду з цією апеляційною скаргою було зайво сплачено судовий збір в сумі 121251,90 грн., але відповідне клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору відповідачем не заявлялось, тому правові підстави для його повернення з Державного бюджету України у суду апеляційної інстанції наразі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. у справі № 922/5040/15 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Алгол-2003" (08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд.15, ідентифікаційний код 32761156) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ ОСОБА_1" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 83737,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.