Постанова № 55406209, 26.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р.Справа № 914/2600/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняОштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод №2996 від 29.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/5115/15 від 10.11.2015 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 року

у справі №914/2600/15 (суддя Крупник Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТКФ Схід-постач, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод, м. Львів

про стягнення заборгованості за договором поставки №ВЗК-293/12 від 12.11.12 р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 01.01.2016 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2015 р. у справі №914/2600/15 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТКФ Схід-постач, м. Харків (надалі Позивач) до Приватного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод, м. Львів (надалі Відповідач) та стягнуто з Відповідача на користь ТОВ «ТВК «Схід-постач» 80 760,00 грн. боргу, 6106,78 грн. три відсотки річних та 53180,46 грн. інфляційних втрат та 2 801,04 грн. судового збору . В решті позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_3 рішення мотивоване невиконанням Відповідачем умов договору поставки №ВЗК-293/12 від 12.11.2012 р. в частині розрахунку за поставлений товар, а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 80760,00 грн. та 3% річних в сумі 6106,78 грн. визнано обґрунтованими. Щодо стягнення інфляційних, то згідно перерахунку суду, задоволено до стягнення 53180,46 грн., в решті відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідач - ПАТ Львівський локомотиворемонтний завод, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу №2996 від 29.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/5115/15 від 10.11.2015 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом, на думку Скаржника, не взято до уваги того, що відповідно до п.6.2.4. Договору Замовник має право повернути рахунок Постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення товаро супровідних документів (відсутність печатки, підписів тощо). Однак, як вказує, Постачальник жодних рахунків для оплати за нібито поставлену продукцію не виставляв. Водночас зазначає, що при огляді накладної №6 від 12.11.2012 р. та довіреності №1842 від 12.11.2012 р. вбачає розбіжності між дійсним підписом голови правління ПрАТ «ЛЛРЗ» ОСОБА_4 та підписом ніби-то вчинений ним на зазначеній довіреності.

Судом, як вказує Скаржник, неправомірно не взято до уваги листа Державної фіскальної служби України №2566/7/28-06-42-0020/321 від 18.09.2015 р. Також вказує, що місцезнаходженням (юридична адреса) Позивача у даній справі є територія проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_3 обставини Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове яким в позові відмовити повністю.

Позивач ТОВ «ТВК «Схід-постач», у відзиві за вих. №23/11/19 від 23.11.2015 р., заперечує доводи апеляційної скарги посилаючись на те, що підписання Покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам статті 9 даного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 фіксує факт здійснення господарської операції і відповідно є підставою виникнення обов»язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Крім цього, зазначає, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, окрім підписів керівника та головного бухгалтера, засвідчена відтиском печатки підприємства Відповідача, яка останнім не заперечується. Також, заперечує твердження Відповідача про те, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 р. і з огляду на те, не було можливості оплатити товар. Вказуючи при цьому, на те, що зобов»язання між сторонами виникли ще у 2012 р. за договором поставки №ВЗК-293/12 від 12.11.2012 р. На виконання зобов»язань за Договором, Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товар загальною вартістю 80 760,00 грн. , що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №6 від 12.11.2012 р. на суму 80 760,00 грн., довіреністю та ТТН №6 від 12.11.2012 р. Відтак, вважає, що в період до 20.02.2014 р. Відповідач мав можливість здійснити оплату поставленого товару. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод №2996 від 29.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/5115/15 від 10.11.2015 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 року у справі №914/2600/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 07.12.2015 р. в складі колегії - головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.115).

Розпорядженням голови суду від 07.12.2015 р. у зв»язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці в склад колегії по розгляду справи №914/2600/15 господарського суду Львівської області введено суддю Юрченка Я.О. (а.с.135).

07.12.2015 р. в канцелярію суду від представника Відповідача поступило клопотання б/н від 07.12.2015 р. про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої він просить поставити наступні питання: - чи підпис на довіреностях №1842 від 12.11.2012 р., згідно яких ОСОБА_3 уповноважений на отримання цінностей від ТОВ «ТВК «Схід-постач», виконано ОСОБА_4? чи підпис на накладних №6 від 12.11.2012 р. в графі «прийняв» виконано ОСОБА_3? Проведення даної експертизи просить доручити експертам Львіського науково-дослідного інституту судових експериз (а.с.142-143).

Представником Позивача в канцелярії суду 07.12.2015 р. зареєстровано заперечення на клопотання про призначення експертизи за вих. №02/12/15 від 07.12.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/7783/15) в якому останній вказує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції і відповідно є підставою виникнення обов»язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Також вказує, що довіреність була підписана керівником підприємства ОСОБА_4 і головним бухгалтером ОСОБА_5 Однак, ніяких застережень з боку головного бухгалтера, про те, що підпис керівника підприємства, що міститься в довіреності різниться з підписом ОСОБА_4 нема. Відповідно до цього, просить відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

В зв»язку з клопотання Скаржника про відкладення розгляду справи (а.с.136) та зміною складу колегії, судова колегія 07.12.2016 р. ухвалила відкласти розгляд справи в судове засідання на 05.01.2016 р. в складі колегії ОСОБА_6 (головуючий суддя) та суддів Кордюк Г.Т.та Юрченка Я.О. (а.с.147-148). В п.2 резолютивної частини зазначено, що розгляд клопотання про призначення експертизи, подане представником Скаржника буде вирішено в наступному судовому засіданні.

Розпорядженням голови суду від 05.01.2016 р. у зв»язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці в склад колегії по розгляду справи №914/2600/15 господарського суду Львівської області введено суддю Данко Л.С. (а.с.153).

За клопотанням представників сторін 05.01.2016 р. розгляд справи відкладено в судове засідання на 26.01.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Кордюк Г.Т. (а.с.155-156). Пунктом 2 резолютивної частини ухвали зобов»язано Відповідача подати в судове засідання для огляду та належним чином завірену копію журналу реєстрації довіреностей за 2012 р., в підтвердження того, чи видавалась останнім довіреність №1842 від 12.11.2012 р. на ім»я ОСОБА_3

19.01.2016 р. в канцелярію суду від представника Скаржника поступило клопотання про відкладення розгляду справи, б/н від 18.01.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/307/16) в зв»язку з неможливістю забезпечити свою явку в зв»язку з відпусткою.

Також, 20.01.2016 р. в канцелярію суду від представника Позивача поступив супровідний лист за вих. №19/05 від 19.01.2016 р., згідно якого просить долучити до справи належним чином завірену копію довідки банку №08.7.0.0.0/1601141444112 від 14.01.2016 р. та належним чином засвідчену копію довіреності на представництво інтересів ТОВ «ТКФ «Схід-постач» від 01.01.16 р.

В судове засідання 26.01.2016 р. з»явився представник Позивача, який заперечив проти відкладення розгляду справи та проти призначення у даній справі почеркознавчої експертизи. Просить розглядати справу по наявних у ній матеріалах. Відповідач в судове засідання не з»явився, витребуваних доказів ухвалою суду від 05.01.2016 р. не подав.

Судова колегія вивчивши клопотання про відкладення розгляду справи в сукупності з матеріалами справи ухвалила в задоволенні такого відмовити, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п»ятнадцять днів.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційне провадження порушене ухвалою від 12.11.2015 р. (а.с.115), в подальшому ухвалами суду від 07.12.2015 р. 05.01.2016 р. розгляд справи за клопотанням представника Скаржника відкладався.

Станом на 26.01.2016 р. додаткових доказів у справі та клопотання про продовження строку розгляду спору від Скаржника не поступало, а відтак, судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах. Крім цього, судова колегія зазначає, що Апелянт тричі заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, хоча участь його представника в судовому засіданні обов»язковою не визнавалась.

Щодо клопотання Скаржника б/н від 07.12.2015 р. про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, судова колегія зазначає наступне:

У відповідності до вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання , які мають бути роз»яснені судовим експертом. При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст. 41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши матеріали справи та клопотання Скаржника про призначення почеркознавчої експертизи, судова колегія зазначає, що довіреності окрім підприємства Відповідача ОСОБА_4 підписані ще й головним бухгалтером ОСОБА_5 та засвідчені відтиском печатки ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», а відтак вважає необґрунтованим вищевказане клопотання та зазначає, що відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях при дослідженні та оцінці документальних доказів, наявних у матеріалах справи.

Представник Позивача в судовому засіданні 26.01.2016 р. заперечив доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

12.11.2012 р. Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод («Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКФ «СХІД-ПОСТАЧ» («Постачальник») укладено Договір поставки №ВЗК-293/12 (а.с.14-16), згідно п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в Специфікації №1, а замовник прийняти та оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: пластмасові вироби. Кількість товарів: згідно Специфікації №1. (а.с.17).

Місце поставки (передачі) товарів: 79008, м. Львів, вул. Залізнична, 1А, умови поставки СРТ згідно ІНКОТЕРМС-2000 (п. 5.2. Договору).

Згідно пп. 6.3.4. п. 6.3. Договору постачальник зобовязаний надавати на кожну партію товару товарно-супровідні документи: товарно-транспортну накладну, пакувальний аркуш, видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, документи, які підтверджують якість товару.

На виконання зобов'язань за Договором Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар загальною вартістю 80760,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №6 від 12.11.2012 р. на суму 80760,00 грн. (а.с.18) та відповідною довіреністю на одержання товару та товарно-транспортною накладною №6 від 12.11.2012 р. (а.с.19).

В пункті 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів після поставки продукції.

Як вбачається з обставин справи, Відповідачем всупереч умовам Договору одержаний товар в строки, визначені п. 4.1. Договору оплачений не був, що зокрема, і не заперечується останнім. Відповідно до цього, Позивач вважає, що утворилась заборгованість в сумі 80 760,00 грн. - основний борг, 6 106,78 грн. 3% річних та 61 839,74 грн. збитків від інфляції (а.с.12-13).

При перегляді рішення в апеляційному порядку судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

В пункті 4.1. Договору сторони чітко визначили, що розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів після поставки товару.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак враховуючи вищенаведені норми права та відсутність належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України сплати боргу в розмірі 80 760,00 грн., місцевим господарським судом правомірно стягнуто такий в примусовому порядку.

Щодо заперечення Скаржника, що у накладній №6 від 12.11.2012 р. та довіреності №1842 від 12.11.2012 р. вбачаються розбіжності між дійсним підписом голови правління ПрАТ «ЛЛРЗ» ОСОБА_4 та підписом ніби-то вчиненим на зазначеній довіреності, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до п.13 Інструкції про прядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 (в редакції від 01.06.2008 р.) зазначено, що довіреність, незалежно від її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Відповідно до цього, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам , зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції і відповідно є підставою виникнення обов»язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Крім цього, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей окрім підписів керівника та головного бухгалтера, засвідчена відтиском печатки підприємства Відповідача.

Також, ухвалою суду від 05.01.2016 р. було зобов»язано Відповідача подати в судове засідання для огляду оригінал та належним чином завірену копію журналу реєстрації довіреностей за 2012 р., в підтвердження того чи видавалась останнім довіреність №1842 від 12.11.2012 р. на ім.»я ОСОБА_3 (а.с.155-156). Однак, Скаржником вимог ухвали не виконано та письмових пояснень з даного приводу не подано.

Як і в суді першої так і апеляційної інстанції Відповідач вказує, на те, що перерахування коштів Позивачу вважатиметься незаконним, а такі дії кваліфікуватимуться як злочин, передбачений ст. 258-5 Кримінального кодексу України, у звязку з місцезнаходженням (реєстрації) Позивача на території проведення АТО.

Однак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такі доводи є безпідставними, оскільки як вбачається з витягу та виписки ТОВ ТКФ Схід-постач з ЄДРОПОУ від 24.09.2015р. (а.с.83-85), станом на день розгляду справи підприємство зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1, офіс 131. Крім цього, як свідчить наявна в матеріалах справи довідка ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 08.10.2015 р. №34/ЗПІ/20-30-11-03 Позивач перебуває на обліку у вказаній ДПІ з 22.09.2015 р. у звязку зі зміною місцезнаходження, за період з березня 2012 року по серпень 2015 р. підприємство своєчасно та в повному обсязі подавало звітність (а.с.97).

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку Позивач просить стягнути за неналежне виконання Відповідачем умов Договору 6 106,78 грн. три відсотки річних та 61 839,74 грн. інфляційних втрат (а.с.12-13).

У п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» зазначено, що індекс інфляції це показник , що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Відтак, враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що Позивачем враховано дефляційні процеси (на неврахування яких звернув увагу Відповідач), однак період нарахування інфляційних на суму боргу визначено Позивачем невірно, оскільки прострочення виконання боржником грошового зобов»язання за січень 2013 р. становить менше місяця, відтак індекс інфляції при визначенні заборгованості за даний місяць не нараховується.

Місцевим господарським судом вірно стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6106,78 грн. 3% річних та частково задоволено до стягнення 53180,46 грн. інфляційних втрат. В решті суми правомірно відмовлено.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 р. у справі №914/2600/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод №2996 від 29.10.2015 р.- без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.02.2016 р.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддіДанко Л.С.

ОСОБА_1