Ухвала суду № 55406182, 03.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" лютого 2016 р. Справа №910/19932/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 по справі № 910/19932/15 (суддя - Прокопенко Л.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" Славкіної М.А.

про зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано розірваним з 10 квітня 2015 року Договір оренди нежитлового приміщення №2-К від 12 листопада 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний Банк" повернути орендоване майно за Договором оренди нежитлового приміщення № 2-К від 12 листопада 2012 року Публічному акціонерному товариству "РОДОВІД БАНК" по акту приймання-передачі у стані придатному для подальшого використання.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду судом, з огляду на наступне.

Стаття 94 ГПК України встановлює вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". В пункті 5.26 зазначено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

Отже, копії документів засвідчуються шляхом проставляння печатки підприємства на кожній сторінці документа або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису "Згідно з оригіналом" та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

В якості доказів відправлення іншій стороні у справі копії апеляційної скарги відповідачем додано копії фіскальних чеків Укрпошти від 13.01.2016 та опису вкладення, які жодним чином не засвідченні, тобто не містять печатки, напису "Згідно з оригіналом", назви посади, підпису особи, дати засвідчення копії.

За таких обставин, вищезазначені копії фіскального чеку та опису вкладень не можуть бути визнані судом за належний доказ відправлення апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази, зокрема, сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, встановлено ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, судовий збір за звернення з апеляційною скаргою має бути сплачений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, незалежно від того, в якій частині апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції.

Будь-яких виключень щодо вказаної норми Закон України "Про судовий збір" не містить.

Вказана правова позиція викладена й в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2093/15 від 12.11.2015 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)", в якому зазначено, що законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Крім того, відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір, згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Заявником до апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору.

Водночас, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому заявник просить відстрочити або звільнити останнього від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, як на підставу для задоволення клопотання про відстрочку сплати судового збору апелянт посилається на важке фінансове становище та відсутність можливості сплатити судовий збір.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, апелянтом, в підтвердження доводів, викладених в клопотанні про відстрочення сплати судового збору надано копію рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 про початок процедури ліквідації Пат «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

В той же час, до клопотання не надано доказів того, що станом на дату звернення до суду з апеляційної скаргою, в останнього відсутні кошти для оплати судового збору.

Здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

Обставини наведені апелянтом колегією суддів взяті до уваги, однак не підтверджують обставин неможливості сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за розгляд поданої апеляційної скарги на судове рішення з урахуванням, в тому числі, і наведених положень п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7.

За таких обставин, клопотання Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" містять клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки рішення суду відповідач отримав лише 28.12.2015.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про відновлення пропущеного строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду встановила, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим судом. У разі якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 50 ГПК України, перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення Господарським судом міста Києва оголошено 24.11.2015, повний текст рішення підписано 27.11.2015. Відтак, враховуючи приписи ст. 50, 93 ГПК України, встановлений законом десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення сплив 07.12.2015.

Однак, Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" подало апеляційну скаргу лише 16.01.2016, тобто апелянт подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом 10-тиденного строку на оскарження.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому, клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з посиланням на відповідні докази, які подаються до апеляційної скарги.

Статею 4-3 ГПК України передбачено що, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржник в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження посилається на те, що він отримав копію рішення Господарського суду міста Києва у даній справі лише 28.12.2015, а тому не зміг своєчасно подати апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 ГПК України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом встановленого терміну законодавством.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що неподання апеляційної скарги протягом двох місяців, з моменту підписання повного тексту є наслідком дій самого скаржника.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що представник відповідача був присутній в судовому засіданні 24.11.2015 при ухваленні рішення та обізнаний про результат розгляду позовної заяви.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Таким чином, можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку, в даному випадку, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на викладене, клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, в зв'язку з недоведеністю поважності причин пропуску строку для подання апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 по справі № 910/19932/15 Київським апеляційним господарським судом не приймається до апеляційного провадження і повертається скаржнику на підставі пунктів 2, 3, 4 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 53, 86, 93, п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Публічному акціонерному товариству "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 по справі №910/19932/15.

2.Відмовити в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" про звільнення від сплати судового збору.

3.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 по справі № 910/19932/15 повернути скаржнику без розгляду.

4.Матеріали справи №910/19932/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець