Постанова № 55406178, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/22728/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

позивача - Коломієць Я.В., Кісільова І.В.

відповідача - Грінцов І.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім"

про стягнення 109620231,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 по справі №910/22728/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" 3593899,80 доларів США заборгованості за кредитом, наданим в доларах США; 2340000,00 грн. заборгованості за кредитом, наданим в національній валюті; 264030,46 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті; 13635825,59 грн. пені, 631606,41 грн. 3% від простроченої суми кредиту, 5000,00 грн. штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" до Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору.

Припинено провадження по справі, в частині стягнення 252344,64 долара США заборгованості за кредитом, наданому в доларах США; 253211,11 доларів США процентів за користування кредитом в доларах США; 101,05 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вищезазначене рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 26.01.2016.

25 січня 2016 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 26.01.2016 оголошено перерву до 02.02.2016.

В судове засідання 02.02.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

09 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством (змінено на Публічне акціонерне товариство) "Златобанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 12-ЮР, на підставі якого Банк відкрив клієнту поточний рахунок № 260053000001012.

31 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" (позичальник) укладено кредитний договір № 156/1/13-KLMV (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник - в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші умови цього Договору. Кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у гривні та доларах США, у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим Договором. Базовою валютою є долар США. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в Договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Кредит надається для погашення обігових коштів.

Позичальник зобов'язався самостійно сплачувати проценти за фактичний строк користування кредитом щомісячно, до сьомого числа (включно) місяця, наступного за місяцем нарахування процентів (пункти 2.4, 2.5 Договору).

Згідно з п. 3.4.3 Договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Договором, у тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, у тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.

Місцевим господарським судом встановлено, що 31.05.2013 позивач надав відповідачу кредит у сумі 21450000,00 грн.

Сторони вносили зміни до Договору, пов'язані з сплатою кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з договором про внесення змін № 37 від 08.01.2015 до кредитного договору № 156/1/13-KLMV від 31.05.2013 сторони домовилися щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 до 31.12.2014 включно, не пізніше 16.01.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, в період дії Договору позивач надав відповідачу кредит:

- у розмірі 159059700,00 грн., з яких погашено 149719700,00 грн. Заборгованість - 2340000,00 грн.

- у розмірі 20327329,81 доларів США, з яких погашено 16481085,37 доларів США. Заборгованість - 3846244,44 доларів США.

Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині погашення кредиту, належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 31.08.2015, заборгованість відповідача становить 3846244,44 доларів США - за кредитом, наданим в доларах США; 2340000,00 грн. - за кредитом, наданим в національній валюті; 253211,11 доларів США - за процентами за користування кредитом в доларах США; 264131,51 грн. - за процентами за користування кредитом в національній валюті.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч 1, ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з заявою № 1019-2015/1 від 19.10.2015 про залік зустрічних однорідних вимог в рахунок коштів, які знаходяться на поточному рахунку відповідача в гривні № 26005300001012, відкритому в ПАТ "Златобанк", відповідно до договору банківського рахунку № 12-ЮР від 09.07.2008 (101,05 грн.) та на поточному рахунку відповідача в доларах США № 260053000001012, відкритому в ПАТ "Златобанк", відповідно до договору банківського рахунку № 12-ЮР від 09.07.2008 (505555,75 доларів США).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.02.2015 року прийнято рішення №30 про запровадження з 14.02.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк".

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 у ПАТ "Златобанк" відкликано банківську ліцензію. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації АБ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" із зазначеної дати. Відтак, без банківської ліцензії відповідач не має повноважень на здійснення банківської діяльності, зокрема, на обслуговування рахунків позивача та здійснення відповідно перерахування коштів.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Положеннями ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, серед іншого, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у ч. 1 ст. 52 цього Закону.

Таким чином, законом встановлено спеціальний порядок здійснення ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами, а відтак, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про початок процедури ліквідації банку, позивача у справі, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Місцевим господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існують окремі зобов'язання по договорам банківського вкладу та кредитному договору, які є взаємними зустрічними однорідними (грошовими) зобов'язаннями, що можуть припинятися зарахуванням зустрічних вимог на підставі ст. 601 ЦК України. Однак, положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена заборона на здійснення задоволення вимог кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог як під час тимчасової адміністрації, запровадженої в банку, так і під час ліквідації останнього, оскільки вчинення таких дій матиме наслідком порушення порядку погашення вимог кредиторів та норм зазначеного закону.

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

З огляду на викладене, задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, з встановленою даним Законом, черговістю погашення вимог кредиторів, про що обґрунтовано було зазначено судами попередніх інстанцій.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка позивача, що відповідача включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк», а вимога відповідача на загальну суму 10433538,17 грн. включена до сьомої черги погашення акцептованих кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог призведе до позачергового задоволення вимог кредитора порівняно з іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 3.4.4. Договору встановлено, що позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні Банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Договору.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних котів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим Договором позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши разрахунок заявлених вимог позивача, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3846244,44 доларів США заборгованості за кредитом, наданим в доларах США; 2340000,00 грн. заборгованості за кредитом, наданим в національній валюті; 253211,11 доларів США процентів за користування кредитом в доларах США; 264131,51 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті; 13635825,59 грн. пені, 631606,41 грн. 3% від простроченої суми кредиту, 5000,00 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Златобанк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 по справі №910/22728/15 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 по справі №910/22728/15 задовольнити.

2.Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 по справі №910/22728/15.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Чапаєва, 12 літ. "Б", код 31805403) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Хмельницького, 17/52, код 35894495) 3846244,44 доларів США заборгованості за кредитом, наданим в доларах США; 2340000,00 грн. заборгованості за кредитом, наданим в національній валюті; 253211,11 доларів процентів за користування кредитом в доларах США; 264131,51 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті; 13635825,59 грн. пені, 631606,41 грн. 3% від простроченої суми кредиту, 5000,00 грн. штрафу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" до Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору.»

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Хмельницького, 17/52, код 35894495) до Державного бюджету України 80388,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Чапаєва, 12 літ. "Б", код 31805403) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Хмельницького, 17/52, код 35894495) 80388,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6.Видачу наказів доручити до Господарському суду міста Києва

7.Матеріали справи №910/22728/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець