Постанова № 55405941, 27.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року Справа № 904/6721/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Малик Д.І.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №27/016 від 05.01.2016 р., представник;

представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року у справі № 904/6721/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область.

про стягнення 46 670 грн. 07 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6 538,39 грн. та 3 % річних у сумі 40 131,68 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання умов договору №14/2351/11 на купівлю-продаж природного газу, укладеного між сторонами 30.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 14/2351/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.091.2011 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 по грудень 2012 року у встановлений договором строк.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року (головуючий суддя Воронько В.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що Відповідачем доведено, що в нього відсутня заборгованість перед позивачем за отриманий природний газ, а прострочення з оплати за отриманий ним газ виникло внаслідок не підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу. Враховуючи той факт, що Відповідач по справі не прострочив виконання грошового зобов'язання, тому не може наступити відповідальність за його неналежне виконання.

Не погодившись з зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. А саме, судом не наведено жодного доводу, який би вказував на неправильність зробленого Позивачем розрахунку обсягу природного газу, поставленого Відповідачу.

Так, виходячи з вимог Методики та враховуючи, що деякі теплопостачальні підприємства в тому числі ПАТ «Дніпорогаз» не погоджувались з її застосуванням і не надавали своїх розрахунків (або надавали розрахунки, які не відповідали дійсності та вимогам Методики), Компанією було застосовано норми КТМ № 204 від 14.12.93 (керівний технічний матеріал), затвердженого наказом Держжитлокомунгоспа України.

З урахуванням зазначеного, частина обсягів природного газу у розмірі 13%, спожитого теплопостачальними підприємствами у вересні-грудні 2012р. та в період січня - липня 2013р. на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням (ТКЕ- населення), були оформлені за ціною газу на виробництво теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями (ТКН- бюджет). Саме тому, обєми природного газу поставлені Позивачем протягом жовтня-грудня 2012 року, підтверджуються витягом з реєстрів реалізації обсягів природного газу, фактично спожитого теплопостачальними підприємствами у жовтні-грудні 2012 року.

Зазначає, що Позивачем були своєчасно та у повному обсязі виконані взяті н себе зобовязання з поставки газу. Оскільки умовами договору жодним чином не повязуються дата підписання акту приймання-передачі природного газу з датою розрахунку по кожному з періодів постачання, тому відсутність підписаних актів прийому-передачі не є підтвердженням прострочення кредитора (Позивача).

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, як таке, що було винесено з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що здійснення оплати природного газу, який був поставлений у період жовтень - грудень 2012 року, лише у квітні 2013 року було безпосередньо повязане з протиправним та безпідставним зволіканням і не підписанням Позивачем за цей період актів приймання-передачі природного газу, складених Відповідачем у відповідності до умов Договору № 2351, Методики та чинного законодавства України. Тому, відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настало, оскільки зобов'язання не могло бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 27.01.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

30.09.2011 року між ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" (Покупець) та НАК "Нафтогаз України" (Продавець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2351/11 (т. 1 а.с. 9-17).

Згідно умов п. 1.1. договору продавець зобовязався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобовязався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець зобовязався з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року передати покупцю газ в обсязі до 12460,000 тис.м3.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору). Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/ 5% (плюс/мінус пять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1. договору планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

Згідно п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1 091,00 грн, крім того ПДВ 20% , а всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивачем за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року (включно) відповідачу було поставлено природний газ в обсязі 7562,830 тис.куб.м на загальну суму 9901257,02 грн, про що позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- за природний газ, поставлений у жовтні 2011 року, - акт приймання-передачі газу № 1 від 31.10.2011 в обсязі 451,414 тис.куб.м на суму 590991,20 грн;

- за природний газ, поставлений у листопаді 2011 року, - акт приймання-передачі газу від 30.11.2011 в обсязі 1109,008 тис.куб.м на суму 1451913,27 грн;

- за природний газ, поставлений у грудні 2011 року, - акт приймання-передачі газу від 31.12.2011 в обсязі 1156,440 тис.куб.м на суму 1514011,25 грн;

- за природний газ, поставлений у січні 2012 року, - акт приймання-передачі газу від 31.01.2012 в обсязі 1636,341 тис.куб.м на суму 2142297,63 грн;

- за природний газ, поставлений у лютому 2012 року, - акт приймання-передачі газу від 29.02.2012 в обсязі 1832,679 тис.куб.м на суму 2399343,35 грн;

- за природний газ, поставлений у березні 2012 року, - акт приймання-передачі газу від 31.03.2012 в обсязі 1137,667 тис.куб.м на суму 1489433,64 грн;

- за природний газ, поставлений у квітні 2012 року, - акт приймання-передачі газу від 30.04.2012 в обсязі 239,281 тис.куб.м на суму 313266,68 грн. (а.с. 20-26).

Виконуючи умови договору відповідач оплатив за вказаний період поставлений газ в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями:

-п/д № B1021U66ZX від 21.10.2011 на суму 433495,76 грн за газ у жовтні 2011 року;

-п/д № B1027U68WH від 27.10.2011 на суму 185755,48 грн за газ у жовтні 2011 року;

-п/д № B1116U6EWI від 16.11.2011 на суму 631034,40 грн за газ у листопаді 2011 року;

-п/д № B1128U6IEJ від 28.11.2011 на суму 859377,56 грн за газ у листопаді 2011 року;

-п/д № C0120U6XM3 від 20.01.2012 на суму 1447252,52 грн за газ у грудні 2011 року;

-п/д № C0222U76DH від 22.02.2012 на суму 1242297,64 грн за газ у січні 2012 року;

-виписка з реєстру документів від 27.03.2012 на суму 901975,14 грн за газ у січні 2012 року;

-п/д № C0330U7I1T від 30.03.2012 на суму 2397368,20 грн за газ у лютому 2012 року;

-п/д № C0426U7QY6 від 26.04.2012 на суму 1489433,64 грн за газ у березні 2012 року;

-п/д № D0228UBJCF від 28.02.2013 на суму 313266,68 грн за газ у квітні 2012 року (а.с. 174-178).

Сторонами не були погоджені обсяги поставленого відповідачу природного газу за договором та не підписано актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року (включно).

Позивач зазначив, що за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року ним поставлено природного газу в обсязі 2830,840 тис.куб.м на загальну суму 3706135,74 грн, у тому числі:

- у жовтні 2012 року - в обсязі 396,159 тис.куб.м на суму 518 651,37 грн;

- у листопаді 2012 року - в обсязі 885,741 тис.куб.м на суму 1159612,12 грн;

- у грудні 2012 року - в обсязі 1548,940 тис.куб.м на суму 2027872,25 грн.

Проте, відповідач не згодний із зазначеними обсягами та вартістю природного газу за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року. За його підрахунками у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року позивачем було поставлено природного газу в обсязі 3253,839 тис.куб.м на загальну суму 4259926,02 грн, про що відповідачем були належним чином оформлені та направлені на адресу позивача наступні акти приймання-передачі природного газу:

- за природний газ, поставлений у жовтні 2012 року, - акт приймання-передачі газу від 31.10.2012 в обсязі 455,355 тис.куб.м на суму 596150,77 грн;

- за природний газ, поставлений у листопаді 2012 року, - акт приймання-передачі газу від 30.11.2012 в обсязі 1018,093 тис.куб.м на суму 1332887,35 грн;

- за природний газ, поставлений у грудні 2012 року, - акт приймання-передачі газу від 31.12.2012 в обсязі 1780,391 тис.куб.м на суму 2330887,90 грн.

Різниця в обсягах та вартості поставленого відповідачу протягом жовтня - грудня 2012 року природного газу складає:

Місяць поставки 2012 р.Ціна газу, без ПДВ, з урахуванням цільової надбавки 2% за 1000 куб.м., грн. Обсяг поставленого газу за даними Позивача (тис.куб.м)Обсяг поставленого газу за даними Відповідача (тис.куб.м)Різниця в обсягах поставки-газу (тис.куб.м)Вартість поставленого газу за даними Позивача (грн. з ПДВ)Вартість поставленого газу за даними Відповідача (грн. з ПДВ)Різниця у вартості поставленого газу (грн. з ПДВ)жовтень1 091,00396,159455,35559,196518 651,37596 150,7777 499,40листопад1 091,00885,7411 018,093132,3521 159 612,121 332 887,35173 275,23грудень1 091,001 548,9401 780,391231,4512 027 872,252 330 887,90303 015,65ВСЬОГО:2 830,8403 253,839422,9993 706 135,744 259 926,02553 790,28

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що обсяги та вартість фактично поставленого позивачем газу відповідачу за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року відповідає розрахованим даним відповідача, а дані позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи з огляду на наступне.

Порядок оформлення сторонами актів приймання-передачі природного газу та визначення обсягу споживання природного газу у відповідному місяці за договором були узгоджені та передбачені в п.п. 3.3. - 3.5., 4.1. договору.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 3.4. договору покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.10 № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо субєкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Так, на виконання умов договору покупець кожного місяця, оформлював та направляв продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначалися фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі природного газу оформлювалися відповідачем ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" та передавалися ним для подальшого узгодження, підписання і направлення до НАК "Нафтогаз України" ПАТ "Дніпропетровськгаз", яке, в свою чергу, направляло підписані акти безпосередньо на адресу НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 2 Наказу № 288 застосування Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів (далі Методика) є обов'язковим для суб'єктів господарювання різних форм власності, які використовують природний газ для виробництва теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з п. 3 Методики обсяги газу (Qг), тис. м3 (приведені до стандартних умов), які газотранспортне підприємство поставило теплогенеруючому підприємству за звітний період (місяць), оформлюють двостороннім актом приймання-передачі природного газу (додаток 1), який складають протягом п'яти днів місяця, наступного за звітним. Для складання зазначеного акта необхідно виконати розрахунок пропорційного перераховування обсягу теплової енергії, отриманої окремим споживачем, в обсяг газу, використаного на її вироблення,згідно з формулами (1 - 5) розділу IV цієї Методики за зразком розрахунку за звітний період (додаток 2).

Для складання акту приймання-передачі природного газу покупець виконував розрахунок пропорційного перераховування обсягу теплової енергії, отриманої населенням, в обсягах газу, використаного на її вироблення, згідно з формулами розділу IV Методики, який направляв позивачу разом з відповідним актом приймання-передачі природного газу.

Таким чином, у відповідності до Методики обсяги поставленого природного газу були правомірно відображені відповідачем в актах приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року та направлені позивачу відповідно до умов договору.

Слід зазначити, що протягом жовтня 2011 року квітня 2012 року акти приймання-передачі природного газу з визначенням відповідачем обсягів поставленого газу за договором за допомогою Методики підписувалися позивачем без заперечень, але акти приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року з визначеними обсягами поставленого газу на тих же підставах та узгоджені з газотранспортним підприємством безпідставно не були підписані позивачем.

Позивач, отримавши підписані відповідачем та газотранспортним підприємством акти приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року, в порушення вимог, передбачених п.п. 3.4. та 4.1. договору, не виконав своїх зобовязань щодо повернення відповідачу підписаних зі свого боку та скріплених печаткою примірників оригіналів актів, письмову мотивовану відмову від підписання цих актів не надав.

З огляду на що, відповідач надіслав на адресу позивача ряд листів з проханням підписати акти приймання-передачі газу, а саме: лист № 2051/01-6 від 13.11.2012 про затримку з підписанням акту приймання-передачі газу за жовтень 2012 року; лист № 2163/01-6 від 26.11.2012 про затримку з підписанням актів приймання-передачі газу за вересень та жовтень 2012 року; лист № 2311/01-6 від 18.12.2012 про оформлення актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2012 року; лист № 27/01-6 від 09.01.2013 про затримку підписання актів приймання-передачі газу за жовтень та листопад 2012 року; лист № 120/01-6 від 21.01.2013 щодо оформлення актів приймання-передачі природного газу; лист № 213/01-6 від 31.01.2013 щодо оформлення актів приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року; лист ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 06.02.2013 № 11/6-0057 щодо підписання актів прийому-передачі природного газу (ТКЕ) в НАК "Нафтогаз України"; лист № 493/01-6 від 14.03.2013 про оформлення актів приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року; лист № 631/01-6 від 27.03.2013 про оформлення актів приймання-передачі природного газу між НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Дніпропетровськгаз" та ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" за минулі періоди; лист ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 03.03.2013 № 11/6 щодо підписання актів прийому-передачі природного газу (ТКЕ) в НАК "Нафтогаз України"; лист № 721/01-6 від 09.04.2013 про підписання актів приймання-передачі газу за жовтень-грудень 2012 року та січень, лютий 2013 року; лист № 1466/01-6 від 24.07.2013 року (а.с. 159-170).

Після неодноразового звернення відповідача до позивача з вимогами повернути оформлені належним чином акти приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року по договору позивач направив на адресу відповідача акти приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2012 року складені у власній редакції, що підтверджується листами № б/н, отриманими ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" 11.12.2012, 28.01.2013, 26.02.2013. Ці акти містять змінені (зменшені) обсяги природного газу ніж ті, що були визначені відповідачем. При цьому, позивач не зазначив жодних посилань на порушення відповідачем певних вимог законодавчих актів чи порядку розрахунку обсягів поставленого газу чи виробленої теплової енергії і не пояснив, які саме недоліки було допущено відповідачем під час визначення обсягів природного газу із застосуванням Методики. Такий факт свідчить про односторонню зміну обсягів поставленого газу без будь-якого правового і математичного обґрунтування (171-173).

Отримавши від позивача акти приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2012 року в його редакції, відповідач направляв на адресу останнього листи із зазначенням, що надані НАК "Нафтогаз України" вищезазначені акти приймання-передачі природного газу залишаються без підписання, оскільки вони складені з порушенням умов договору, Методики та інших вимог законодавства в частині односторонньої зміни обсягів поставленого газу, а процедура складання та оформлення актів не відповідає процедурі, передбаченої Методикою та договором.

Відповідач листом від 09.04.2013 № 721/01-6 повторно направив на адресу позивача належним чином оформлені акти приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад та грудень 2012 року за договором з проханням підписати їх та повернути, але акти так і не були підписані НАК "Нафтогаз України" та не повернуті відповідачу (а.с. 169).

Оскільки акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року залишилися не підписаними позивачем, то відповідач в свою чергу, виконуючи умови договору все одно платіжним дорученням п/д № D0412UC0K0 від 12.04.2013 сплатив за поставлений газ позивачу 4259926,02 грн за обсягами, розрахованими ним відповідно до Методики (а.с. 179).

Таким чином, твердження скаржника щодо складання ним актів приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2012 року у відповідності до Договору № 2351 та Методики, а також твердження про те, що Відповідач відмовився від оформлення та підписання актів, складених Позивачем у відповідності до Договору № 2351 та вимог Методики, с необґрунтованими, та такими, що не відповідають обставинам справи.

Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що ним спочатку було надано Відповідачу акти приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року, складені у відповідності до Методики, а згодом, враховуючи те, що деякі невідомі теплопостачальні організації не погоджувалися із застосуванням Методики і не надавали своїх розрахунків, було застосовано норми КТМ № 204 від 14.12.1993 та частину обсягів природного газу у розмірі 13 % спожитого теплопостачальними підприємствами на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням, було оформлено за ціною природного газу на виробництво теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями.

Колегія суддів вважає, що вищезазначені твердження Позивача є необґрунтованими, безпідставними, такими, що не відповідають умовам Договору № 2351, вимогам законодавства та дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, акти приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року, були надані Позивачем Відповідачу лише один раз, та містили змінені (зменшені) обсяги природного газу у співставленні з даними, які були зазначені в актах приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 р., від 30.11.2012 та від 31.12.2012, складених Відповідачем та направлених Позивачу відповідно до умов Договору №2351.

Відповідно де п. 2 наказу Мінпаливенерго від 15.07.10 № 288 застосування Методики є обов'язковим для суб'єктів господарювання різних форм власності, які використовують природний газ для виробництва теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Відповідачем відповідно до вимог Методики для складання акту приймання-передачі природного газу виконувався розрахунок пропорційного перераховування обсягу теплової енергії, отриманої населенням, в обсягах газу, використаного на її вироблення, згідно з формулами розділу IV Методики, який направлявся Позивачу разом з відповідним актом приймання-передачі природного газу.

Таким чином, Відповідач в актах приймання-передачі природного газу зазначав обсяги природного газу, які були отримані із суворим дотриманням вимог Методики.

Згідно п. 3.1.8 КТМ 204 втрати теплоти в теплових мережах у розмірі 13 % застосовуються лише при протяжності теплотраси понад 1000 м.

В той же час, Відповідачем не було доведено, що ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» є теплопостачальною організацією та має власні теплотраси протяжністю понад 1000 м., за допомогою яких теплова енергія, яка вироблялася для відповідних споживачів, транспортувалася до теплопостачальної організації - ТОВ «Теплосервіс», з яким ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Отже, скаржником не наведено правового обґрунтування застосування КТМ 204 у визначенні обсягів спожитого Відповідачем газу за жовтень-грудень 2012 року за Договором № 2351, у звязку з чим не доказано, що у визначенні обсягу спожитого газу за жовтень-грудень 2012 року у взаємовідносинах із Відповідачем має застосовуватися втрата теплоти в теплових мережах Відповідача у розмірі 13 %.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що обєми природного газу, поставлені Позивачем протягом жовтня-грудня 2012 року, підтверджуються витягом з реєстрів реалізації обсягів природного газу, фактично спожитого теплопостачальними підприємствами у жовтні-грудні 2012 року, з огляду на наступне.

Реєстри реалізації природного газу з ресурсів НАК «Нафтогаз України» газорозподільними мережами ПАТ «Дніпропетровськгаз» за жовтень, листопад та грудень 2012 року, які буди додані Позивачем до позовної заяви та на які посилається Позивач в своїй апеляційній скарзі, як на підтвердження обсягів природного газу поставленого протягом жовтня-грудня 2012 року по Договору, фіксують лише загальний обсяг газу, поставленого Позивачем Відповідачу протягом зазначеного місяця постачання, у т.ч. по договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2551/11 від 30.09.2011 р. для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (а.с. 27-33).

При цьому, Позивачем до позовної заяви були додані копії актів від 31.10.2012 р., 30.11.2012 р., 31.12.2012 р., підписаних Дніпродзержинським УЕГГ, ПАТ «ДНІПРОАЗОТ», НГВУ «Полтаванафтогаз», ТДВ «Каталізатор» та ПрАТ «Хімдивізіон», в яких зазначалися обсяги переданого на користь ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» природного газу за жовтень-грудень 2012 р. для виробництва теплової енергії населенню саме в обсягах, зазначених Відповідачем в актах приймання-передачі природного газу, що також є доказами для спростування доводів Позивача та його розрахунків обсягів газу за спірний період (а.с. 34-36).

З огляду на вищезазначене, Відповідачем правомірно, обґрунтовано, відповідно до вимог Договору № 2351 та Методики були відображені обсяги природного газу в актах приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року, що вірно встановлено судом першої інстанції, а наведені твердження апелянта є безпідставними та неправомірними.

У звязку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що за договором Позивач поставив Відповідачу, а Відповідач прийняв природний газ в обсязі 10 816,669 тис. куб. м. на загальну суму 14 161 183,04 грн., а не в обсязі 10 393,670 тис. куб. м. на загальну суму 13 607 392,76 грн., як зазначено Позивачем у позовній заяві.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність прострочення кредитора, з огляду на наступне.

Частина 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Спірний Договір є двостороннім правочином, за змістом якого ПАТ «Національна акціонерна компас «Нафтогаз України» взяла на себе обовязок поставити природний газ Відповідачу, а останній в свою чергу взяв на себе обовязок прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах та в строки встановлені договором купівлі-продажу природного газу.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань відповідно до статті 175 ГК України.

Обсяги запланованого постачання природного газу щодо кожного місяця за період постачання встановлено у п.2.1 Договору.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі (п.3.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору кількість газу, яка подається Покупцеві визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Договором, зокрема п.6.1 передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, пункт 6.1. Договору не повязує обовязок Відповідача сплачувати помісячно за отриманий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, з датою оформлення відповідного акту приймання-передачі природного газу.

Тобто, прострочка грошового зобовязання Відповідача за Договором не повязана з часом підписання відповідного акту.

Таким чином, умовами Договору встановлено як заплановані обсяги постачання природного газу у щомісячні періоди, його ціну, так і обовязок саме Покупця розраховувати кількість отриманого газу виходячи з показників лічильників.

Відтак, Відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для проведення відповідних розрахунків.

Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу та відповідно до п. 3.4. Договору є підставою саме для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, умовами Договору жодним чином не повязуються дата підписання акту приймання-передачі природного газу з датою розрахунку по кожному з періодів постачання. В свою чергу Позивачем були своєчасно та у повному обсязі виконані взяті на себе зобовязання з поставки газу.

Згідно з статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленні договором або законом.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що Позивачем були своєчасно та у повному обсязі виконані взяті на себе зобовязання з поставки газу, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутність підписаних актів прийому-передачі не є підтвердженням прострочення кредитора, оскільки умовами договору жодним чином не повязуються дата підписання акту приймання-передачі природного газу з датою розрахунку по кожному з періодів постачання.

Аналогічна правова позиція щодо несвоєчасності підписання актів приймання-передачі природного газу викладена у постанові ВГСУ від 13.11.2014 року по справі №924/943/14, у якій зазначено, що у судів не було підстав для висновку про те, що час підписання сторонами у справі відповідного акту впливає на момент виникнення прострочки за грошовими зобовязаннями.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення за квітень 2012 року з 14.05.2012 по 28.02.2013, за жовтень 2012 з 14.11.2012 по 12.04.2013, за листопад 2012 року з 14.12.2012 по 14.04.2013 та за грудень 2012 з 14.01.2013 по 12.04.2013, що у загальній сумі складають 40131,68 грн, а також інфляційні нарахування, які нараховані за зобов'язаннями жовтня 2012 року за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року, за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з листопада 2012 року по березень 2013 року та за зобов'язаннями грудня 2012 року за період з січня 2013 року по березень 2013 року у загальній сумі 6538,39 грн.

Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних, які нараховані за зобовязаннями квітня 2012 року на суму боргу 313 266,68 грн. за період прострочки з 14.05.2012 року по 28.02.2015 (розрахунок а.с. 18).

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється трималістю у три роки.

Позовну заяву подано 25.07.2015 року. Тому, за вимогами про стягнення 3% річних за зобовязаннями квітня 2012 року на суму боргу 313 266,68 грн., нарахованими до 25.07.2012 року, сплив строк позовної давності. За розрахунком колегії суддів ця сума складає 1 863,28 грн.

Згідно п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1 863,28 грн., які нараховані за зобовязаннями квітня 2012 року на суму боргу 313 266,68 грн. за період прострочки з 14.05.2012 року по 24.07.2012 необхідно відмовити.

Як слідує із наданого позивачем розрахунку 3% річних, останній включив в період часу, за який нараховано вказані нарахування, дні фактичної сплати відповідачем заборгованості, а саме 28.02.2013 року та 12.04.2013 року.

Також, суд враховує, що оскільки в Договорі виконання грошового зобов'язання визначено до 14-го числа місяця, то останнім днем виконання такого зобов'язання є день, що передує цьому терміну, в даному випадку 13 число відповідного місяця.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (зазначену ним вартість спожитого природного газу, межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 38 268,40 грн. за період прострочення з 25.07.2012 року по 11.04.2013 року та 6 538,39 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по березень 2012 року, оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача мало місце.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 4 % - з Позивача; 96 % - з Відповідача. У звязку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1 754,05 грн. - судового збору за подачу позовної заяви; 1 929,31 грн. - судового збору за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року у справі № 904/6721/15 скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, буд. 1, ЄДРПОУ 05761620) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) 38 268,40 грн. (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят вісім гривень сорок копійок) - три відсотки річних; 6 538,39 грн. (шість тисяч пятсот тридцять вісім гривень тридцять девять копійок) - інфляційних втрат; 1 754,05 грн. (одну тисячу сімсот пятдесят чотири гривні пять копійок) - судового збору за подачу позовної заяви; 1 929,31 грн. (одну тисячу девятсот двадцять девять гривень тридцять одну копійку) судового збору за подачу апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 01.02.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд