Рішення № 55404594, 28.01.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 січня 2016 року Справа № 913/992/15

Провадження №17/913/992/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Донбасенерго в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства Донбасенерго Словянська теплова електрична станція, м. Миколаївка, м. Словянськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Екоінвестгруп, м. Луганськ

про стягнення 567516,53 грн.

Судова колегія:

Головуючий суддя - Фонова О.С.

Судді: Секірський А.В. та Якушенко Р.Є.

у засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № 19-296 від 25.12.2015;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 411 від 28.07.2014 в сумі 567516,53 грн.

Представником відповідача 14.12.2015 було подано заперечення на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову з наступних причин.

Відповідно до статуту укладати договори від імені підприємства ТОВ Екоінвестгруп без довіреності та без попереднього схвалення загальними зборами учасників має право директор.

У звязку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області директор ОСОБА_2 була змушена залишити місце проживання та у період з 27.07.2014 по 30.07.2014 перебувала у м. Краснодар Російської Федерації, але 01.08.2014 вона переїхала до м. Ялта та перебувала там до 22.09.2014.

03.08.2014 Новою поштою (номеру накладної вона не памятає) з м. Ялта директором ТОВ Екоінвестгруп ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_3 в м. Херсон були вислані печатка підприємства, статутні документи, а також флеш-накопичувачі з електронними ключами підприємства для доступу до розрахункового рахунку підприємства.

Отже, позивач зазначає, що з 03.08.2014 ОСОБА_3 від імені ТОВ Екоінвестгруп уклав з ПАТ Донбасенерго Словянська ТЕС договір №411 від 28.07.2014, згідно якого ПАТ Донбасенерго Словянська ТЕС передає, а ТОВ Екоінвестгруп купує мазут на загальну суму 1000000,00 грн.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що ОСОБА_3, при укладенні договору, в корисливих цілях підробив підпис директора підприємства, виписав незаконну довіреність на отримання матеріалу, а також підробив інші первинні документи.

Також позивач зазначає, що до позовної заяви не було додано видаткові накладні, які підтверджують фактичне прийняття товару згідно з п.1.2 та п.2.2 Договору.

Разом з цим, позивач вважає, що додана до матеріалів справи довіреність на ОСОБА_4 не є документом обовязкової звітності та відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, що була затверджена наказом №99 Міністерства фінансів України від 16.05.1996, яка була чинна у 2014 році.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством Донбасенерго в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства Донбасенерго Словянська теплова електрична станція (позивач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Екоінвестгруп (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір № 411 від 28.07.2014 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець передає у власність Покупця мазут з підвищеним вмістом вологи і механічних включень (далі ОСОБА_5), а Покупець зобовязується на умовах Договору прийняти ОСОБА_5 та сплатити його вартість.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що передачу ОСОБА_5 Покупцеві Продавець здійснює по видатковій накладній та довіреності, що є документом обовязкової звітності і підставою для відвантаження ОСОБА_5. За узгодженням сторін окрема довіреність може бути видана на декілька партій ОСОБА_5.

Згідно з п. 2.6. Договору, умови поставки ОСОБА_5: EXW, Донецька область, м. Миколаївка, Словянська ТЕС.

Також згідно п. 2.7 Договору, фактичний загальний обсяг поставки ОСОБА_5 за Договором підтверджується актом приймання-передачі ОСОБА_5, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата ОСОБА_5 здійснюється Покупцем на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 30 календарних днів з моменту поставки. За узгодженням сторін рахунок може бути виставлений за декілька партій ОСОБА_5, що був відпущений в межах діючою на цей обсяг ОСОБА_5 довіреності.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 998916,53 грн., що підтверджується актом приймання-передачі мазуту з підвищеним вмістом вологи і механічних включень від 29.08.2014 та відповідними накладними на відпуск матеріалів на сторону, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

В порушення умов Договору відповідач свої зобовязання, щодо оплати товару, виконав частково, сплативши 431400,00 грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у сумі 567516,53 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 2.7 Договору, фактичний загальний обсяг поставки ОСОБА_5 за Договором підтверджується актом приймання-передачі ОСОБА_5, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу ОСОБА_5 на загальну суму 998916,53 грн., що підтверджується накладними на відпуск товару на сторону №14_00877_089 від 01.08.2014; №14_00879_089 від 04.08.2014; №14_00881_089 від 05.08.2014; №14_00882_089 від 06.08.2014; №14_00883_089 від 07.08.2014; №14_00884_089 від 08.08.2014; №14_00885_089 від 11.08.2014; №14_00886_089 від 12.08.2014; №14_00887_089 від 13.08.2014; №14_00888_089 від 14.08.2014; №14_00889_089 від 15.08.2014; №14_00890_089 від 18.08.2014; №14_00891_089 від 19.08.2014; №14_00892_089 від 20.08.2014; №14_00893_089 від 21.08.2014; №14_00894_089 від 22.08.2014; №14_00895_089 від 26.08.2014; №14_00896_089 від 27.08.2014; №14_00897_089 від 28.08.2014; №14_00898_089 від 29.08.2014 (а.с.26-45) та актом приймання-передачі мазуту у загальній кількості 1075,7 тон на суму 998916,53 грн., який підписаний першими керівниками сторін та скріплений їх печатками (а.с.46-47).

Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата ОСОБА_5 здійснюється Покупцем на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 30 календарних днів з моменту поставки. За узгодженням сторін рахунок може бути виставлений за декілька партій ОСОБА_5, що був відпущений в межах діючою на цей обсяг ОСОБА_5 довіреності.

Позивачем було направлено відповідачу рахунки-фактури: №14_00905_106 від 01.08.2014, №14_00906_106 від 04.08.2014, №14_00907_106 від 05.08.2014, №14_00908_106 від 06.08.2014, №14_00909_106 від 07.08.2014, №14_00910_106 від 08.08.2014, №14_00911_106 від 11.08.2014, №14_00912_106 від 12.08.2014, №14_00913_106 від 13.08.2014, №14_00914_106 від 14.08.2014, №14_00915_106 від 15.08.2014, №14_00916_106 від 18.08.2014, №14_00917_106 від 19.08.2014, №14_00918_106 від 20.08.2014, №14_00919_106 від 21.08.2014, №14_00920_106 від 22.08.2014, №14_00921_106 від 26.08.2014, №14_00922_106 від 27.08.2014, №14_00923_106 від 28.08.2014, №14_00924_106 від 29.08.2014, що підтверджується фіскальним чеком № НОМЕР_1 від 21.11.2014 та реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с.71-72).

Крім того, відповідач був обізнаний щодо обсягів та вартості отриманого ОСОБА_5, який слід оплатити на протязі 30 календарних днів з моменту поставки, з відповідних накладних та акту приймання-передачі мазуту.

Відповідачем свої зобовязання щодо оплати отриманої продукції було виконано частково, сплачено товар 19.09.2014 в сумі 180000,00 грн., 07.11.2014 100000,00 грн., 21.11.2014 48500,00 грн., 02.12.2014 69300,00 грн., 10.12.2014 33600,00 грн.

Решта товару відповідачем станом на час розгляду справи оплачена не була.

Відповідач у заперечення позовних вимог посилався на те, що засновник відповідача ОСОБА_3, при укладенні договору, в корисливих цілях підробив підпис директора підприємства, виписав незаконну довіреність на отримання матеріалу, а також підробив інші первинні документи. Директор підприємства ОСОБА_2 на час укладення договору була відсутня в України, у звязку із знаходженням на території РФ.

Водночас, окрім письмових пояснень представник відповідача не надав жодних доказів, які суд ухвалами від 24.12.2015, 14.01.2016 двічі у нього вимагав.

Відповідач посилався на те, що додана до матеріалів справи довіреність на ОСОБА_4 не є документом обовязкової звітності та відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, що була затверджена наказом №99 Міністерства фінансів України від 16.05.1996, яка була чинна у 2014 році.

Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи присутня довіреність № 1/0814 від 01.08.2014, якою позивач в особі директора ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_4 здійснювати дії від імені ТОВ «Екоінвестгруп» при виконанні умов договору, укладеного між ТОВ «Екоінвестгруп» та ПАТ «Донбасенерго».

Крім того, навіть у разі відсутності довіреності на отримання цінностей, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі ОСОБА_5, не може заперечуватись сама господарська операція. (постанова Верховного Суду України від 29.04.2015 № 3-77гс15).

Суд також враховує здійснення відповідачем часткової оплати отриманого ОСОБА_5 за період починаючи з вересня по грудень 2014 року в сумі 431400,00 грн., що свідчить про визнання даної господарської операції відповідачем.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не доведено належними доказами жодних фактів, на які він посилається у заперечення позовних вимог.

Водночас, наявність боргу у сумі 567516,53 грн. підтверджена позивачем належними доказами, зокрема, первинними документами, що містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 567516,53 грн., є такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екоінвестгруп, м. Луганськ, кв-л. 50 лєт ОктябряАДРЕСА_1 , ідентифікаційний код 38681459, на користь Публічного акціонерного товариства Донбасенерго, м. Київ, вул Предславинська, буд. 34-а, ідентифікаційний код 23343582, в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства Донбасенерго Словянська теплова електрична станція, м. Миколаївка, м. Словянськ Донецької області, вул Горького, буд. 9, ідентифікаційний код 00131104, борг у сумі 567516,53 грн. та судовий збір у сумі 8512,75 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 02.02.2016.

Головуючий суддя О.С. Фонова

Суддя А.В.Секірський

Суддя Р.Є.Якушенко