Рішення № 55404536, 03.02.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року

Справа № 912/45/16

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/45/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Олександрійська ДЕД"

про стягнення 13232,00 грн,

за участі представників сторін:

від позивача – участі не брали;

від відповідача – участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Олександрійська ДЕД" заборгованості у сумі 13232,00 грн, з яких 7500,00 грн основного боргу, 5077,50 грн інфляційних втрат, 654,50 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору субпідряду від 31.08.2012 № 100812 в частині оплати послуг Підрядника шляхом відрахування 3% від загальної вартості виконаних Субпідрядником робіт.

Ухвалою від 06.01.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/45/16, розгляд справи призначено на 03.02.2016 о 16:00.

Клопотанням від 29.01.206 позивач просить суд прийняти уточнення найменування відповідача, за змістом якого просить суд вважати правильним найменуванням відповідача – Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Олександрійська ДЕД".

З огляду на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає вказане уточнення та здійснює розгляд справи відносно відповідача - Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Олександрійська ДЕД".

Окрім того, суд враховує положення статті 95 Цивільного кодексу України, згідно з якою філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

01.02.2016 на електронну адресу господарського суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи, мотивована службовим відрядженням директора ТОВ "Фірма "АЕК" з 01.02.2016 по 04.02.2016.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву суду не подано, власного контррозрахунку заявлених до стягнення сум заборгованості у випадку непогодження з ними відповідач також суду не надав, хоча був належним чином та завчасно був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с. 35-36).

Процесуальним правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався.

Господарський суд враховує, що згідно вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

За результатами дослідження у судовому засіданні наявних у справі матеріалів господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" (Підрядник) та Філією "Олександрійська ДЕД" ДП "Кіровоградський облавтодор" (Субпідрядник) укладено договір субпідрядку від 31.08.2012 № 100812 (надалі за текстом – Договір субпідряду).

За умовами Договору субпідряду сторонами погоджено, що Субпідрядник зобов'язався за завданням Підрядника виконати підрядні роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг на об'єкті "Реконструкція ПС 150/35/6кВ "Вугільна" в м. Олександрія Кіровоградської області (Огорожі, ЗРУ, ОПУ", а Підрядник зобов'язався прийняти їх і сплатити на умовах цього Договору (п. 1.1).

Розділом 2 Договору субпідряду сторонами визначено вартість робіт та порядок розрахунків – вартість робіт складає 581064,58 грн, ПДВ 20% 116212,92 грн, загальна сума з ПДВ, визначена в Договорі складає 6972770,50 грн.

Вартість робіт визначається договірною ціною, складеною на підставі технічного завдання, затвердженого Підрядником, і є невід'ємною частиною Договору.

Підрядник здійснює оплату виконаних робіт щомісячно на підставі підписаних обома Сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В і довідки ф. КБ-3.

Сторонами визначено, що розрахунки за Договором субпідряду здійснюються Підрядником за фактом виконання робіт щомісячно протягом 20 календарних днів з моменту підписання Актів встановленої форми (п. 2.4 Договору субпідряду).

Умови Договору субпідряду погоджені сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками.

Матеріалами справи підтверджено здійснення Підрядником попередньої оплати на користь Субпідрядника за Договором субпідряду у загальній сумі 250000,00 грн згідно платіжних доручень: від 31.08.2012 № 1094 на суму 100000,00 грн, від 19.11.2012 № 1458 на суму 50000,00 грн, від 22.11.2012 № 1467 на суму 50000,00 грн, від 26.11.2012 № 1495 на суму 50000,00 грн.

Як убачається з актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року та за грудень 2012 року, Субпідрядником виконано, а Підрядником прийнято без зауважень виконані роботи на суму 145770,46 грн (за листопад 2012 року) та на суму 104229,54 грн (за грудень 2012 року), всього на загальну суму 250000,00 грн.

Умовами п. 2.7 Договору субпідряду сторони погодили, що оплата послуг Підрядника виконується шляхом відрахування 3% від загальної вартості виконаних Субпідрядником робіт.

Матеріали справи містять копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2012 № ОУ-1/3011 на суму 4373,11 грн та від 28.12.2012 № ОУ-2/2812 на суму 3126,89 грн, всього на загальну суму 7500,00 грн.

Дані акти підписані обома сторонами з відміткою на них, що сторони претензій одна до одної не мають.

Позивач наголошує, що станом на день звернення з даним позовом до суду відповідачем умови п. 2.7 Договору субпідряду не виконано, оплату послуг Підрядника шляхом відрахування 3% від загальної вартості виконаних Субпідрядником робіт не здійснено.

Поряд з цим, позивач надав суду копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013, отриманого відповідачем 08.06.2013, за яким Філія "Олександрійська ДЕД" визнала наявну перед позивачем заборгованість у сумі 7500,00 грн шляхом підписання зазначеного акта.

Разом з направленням вказаного акта звірки позивач одночасно направив відповідачеві вимогу від 04.06.2013 № 534 про перерахування заборгованості за послуги генпідряду у сумі 7500,00 грн на користь та за реквізитами ТОВ "Фірма АЕК" (а.с. 27-27-зворот).

23.01.2015 позивачем повторно направлено на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості від 16.01.2015 № 18/1, яку відповідачем отримано 30.01.2015 (а.с. 28-28-зворот), поряд з цим наразі така заборгованість відповідачем не оплачена, відповіді на вимогу та претензію позивачеві не надано.

При розгляді даного спору господарський суд виходить з такого.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як убачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, між сторонами відсутній спір щодо виконання та оплати робіт за Договором субпідряду.

Поряд з цим, відповідач ухиляється від виконання п. 2.7 Договору субпідряду, хоча визнає існуючу заборгованість у сумі 7500,00 грн, що убачається з підписаного ним акта звірки розрахунків.

Господарський суд вважає необґрунтованим висновок позивача щодо того, що відповідач зобов'язаний сплатити обумовлену п. 2.7 Договору субпідряду оплату за послуги підряду у строк, визначений п. 2.4 Договору субпідряду.

Так, за змістом п. 2.4 Договору субпідряду двадцятиденний строк для оплати виконаних робіт встановлено безпосередньо для Підрядника (позивача у справі), а не для Субпідрядника.

Граничного строку для оплати Субпідрядником на користь Підрядника 3% від загальної вартості виконаних робіт сторонами у Договорі субпідряду не передбачено.

У пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

За приписами частини 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Господарський суд враховує, що вимогу про сплату боргу у сумі 7500,00 грн позивачем на користь відповідача направлено 05.06.2013 разом з актом звірки розрахунків, отримана така вимога 08.06.2013 (а.с. 27-27 зворот).

Відповідно, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 7500,00 грн у термін до 15.06.2013 включно.

Поряд з цим, станом на день розгляду даної справи відповідачем доказів такої оплати суду не надано.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем даних вимог не дотримано, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 7500,00 грн не спростовано, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у такій сумі є обґрунтованими та господарським судом задовольняються.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 654,50 грн 3% річних та 5077,50 грн інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за період з 19.01.2012 по 15.12.2015 з урахуванням висновку позивача про початок прострочення відповідача з 19.01.2012.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, господарський суд не погоджується з періодом прострочення, визначеного позивачем у розрахунку, з підстав, зазначених судом вище.

Так, за розрахунком господарського суду та з урахуванням, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем з 15.06.2013, а не з 19.01.2012, як то вказує позивач, сума інфляційних втрат за період з 15.06.2013 по 15.12.2015 становить 5867,69 грн, а 3% річних – 563,42 грн.

Відтак, господарським судом позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат задовольняються в межах заявленої позивачем суми, що становить 5077,50 грн, а 3% річних – частково на суму 563,42 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 91,08 грн господарський суд відмовляє.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на сплату судового збору у сумі 1209,60 грн покладаються на відповідача, в іншій частині – на позивача.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, про що просить позивач у заяві від 29.01.2016.

Так, в обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи позивач вказує перебування директора ТОВ "Фірма АЕК" у службовому відрядженні з 01.02.2016 по 04.02.2016.

При цьому, суд зауважує, що явка сторін у справі у судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, а підстави для відкладення розгляду справи, вичерпний перелік яких встановлено статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

За таких обставин господарський суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 38, ідентифікаційний код 32039992) в особі Філії "Олександрійська ДЕД" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Леніна, 202, ідентифікаційний код 33797251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 49/89, ідентифікаційний код 34683300) заборгованість у сумі 13140,92 грн, з яких: 7500,00 грн основної заборгованості, 563,42 грн 3% річних, 5077,50 грн інфляційних втрат, а також 1209,60 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 91,08 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.М. Балик