Рішення № 55404282, 20.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" січня 2016 р. Справа № 911/4881/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство Авіс, м.Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю Велес Інвест 2009, Київська обл., м.Вишгород

про стягнення 13715,51 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача ОСОБА_1, довіреність №б/н від 04.01.2016;

Відповідача не зявився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю-підприємство Авіс (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Велес Інвест 2009 (далі Відповідач) про стягнення 13715,51 грн, з яких 11944,29 грн основного боргу, 1413,66 грн пені, 82,85 грн 3 % річних, 274,71 грн інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення Відповідачем строків оплати товару за Договором дистрибуції в регіоні №ДМП-46 від 09.07.2015 (далі Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2015 порушено провадження у справі №911/4881/15 та призначено її до розгляду на 08.12.2015 о 10:40 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2015 на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору у справі №911/4881/15 за клопотанням Позивача б/№ від 08.12.2015 (вх. суду №29293/15 від 08.12.2015) продовжено по 26.01.2016, розгляд справи відкладено на 20.01.2016.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0730106641194 від 13.11.2015 (за вх.суду №28841/15 від 20.11.2015) та №0730106778416 від 11.12.2015 (за вх. суду №733/16 від 13.01.2016).

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обовязковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю-підприємством Авіс (далі Позивач, Компанія) та товариством з обмеженою відповідальністю Велес Інвест 2009 (далі Відповідач, Дистрибютор) укладено Договір дистрибуції в регіоні №ДМП-46 від 09.07.2015 (далі Договір).

Згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору Компанія поставляє на умовах, передбачених цим Договором, Дистрибютору товар, найменування, асортимент, одиниці виміру та загальна вартість якого зазначаються у видаткових накладних, податкових накладних, рахунках, специфікаціях та/або інших документах, які є невідємною частиною цього Договору. Дистрибютор зобовязується отримати товар, сплатити його вартість Компаній та забезпечити реалізацію товару третім особам від свого імені й за свій рахунок на умовах даного Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору Дистрибютор зобовязаний провести розрахунок за кожну отриману відповідно до накладної партію товару у такому порядку: 20% від вартості відповідної партії товару не пізніше 10 дня від дати зазначеної у видатковій накладній. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в останній банківський день перед вихідним або святковим днем. 80% від вартості відповідної партії товару протягом 21 календарних днів, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за ним банківський день.

Як зазначається в п.2.2. Договору розрахунки за товар здійснюються в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівковій формі або готівкою через касу Компанії у встановленому законодавством порядку.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 11944,29 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №АV000038959 від 20.07.2015, відповідною довіреністю на отримання матеріальних цінностей №2 від 20.07.2015, актом приймання (повернення) товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, в порушення своїх договірних зобовязань Відповідач оплату товару за Договором не здійснив, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість, яка заявлена Позивачем до стягнення в сумі 11944,29 грн.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи що факт поставки товару Відповідачем не заперечено та належним чином не спростовано, оплату за Договором Відповідач не здійснив, доказів зворотнього суду не надав, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, основна заборгованість, складає заявлений розмір і під час розгляду спору не погашена, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11944,29 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1413,66 грн пені, 82,85 грн 3% річних, 274,71 грн інфляційних втрат.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п.8.2. Договору при порушенні умов оплати за товар Дистрибютором виплачується сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період прострочення оплати суми боргу.

Виходячи з умов Договору, зокрема з п.2.1. Договору, необхідно враховувати вимоги ст.530 Цивільного кодексу України, керуватись ст.253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, тому останній день виконання Відповідачем обовязку по оплаті 20% вартості отриманого товару у сумі 2388,86 грн - 30.07.2015, а 80% у сумі 9555,43 грн - 10.08.2015.

Тож Позивачем невірно визначено початок періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по сплаті 2388,86 грн з 31.07.2015, а 9555,43 грн з 11.08.2015, у звязку з чим суд здійснює розрахунок в межах заявленого Позивачем періоду на суму простроченого платежу в розмірі 2388,86 грн з 31.07.2015 (по 10.08.2015) та на суму простроченого платежу 11944,29 грн з 11.08.2015 по 30.10.2015.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування пені, вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо обмеженого строку нарахування штрафних санкцій та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо розміру пені, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2388.8631.07.2015 - 10.08.20151130.0000 %0.164 %*43.2011944.2911.08.2015 - 27.08.20151730.0000 %0.164 %*333.7911944.2928.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*494.7911944.2925.09.2015 - 30.10.20153622.0000 %0.121 %*518.35Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, складає 1390,13 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1413,66 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1390,13 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів2388.8631.07.2015 - 10.08.2015113 %2.1611944.2911.08.2015 - 30.10.2015813 %79.52Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, складає 81,68 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 82,85 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 81,68 грн.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.09.2015 - 30.09.201511944.291.023274.7212219.01Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 274,72 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 274,71 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 11944,29 грн основного боргу, 1390,13 грн пені, 81,68 грн 3% річних та 274,71 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими і не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В інших вимогах позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Велес Інвест 2009 (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, код 39160865) на користь товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства Авіс (21037, Вінницька обл., м. Вінниця, Ленінський р-н, вул. Пирогова, буд.150, код 13304871) 11944,29 грн (одинадцять тисяч девятсот сорок чотири гривні двадцять девять копійок) основного боргу, 1390,13 грн (одну тисячу триста девяносто гривень тринадцять копійок) пені, 81,68 грн (вісімдесят одну гривню шістдесят вісім копійок) 3% річних та 274,71 грн (двісті сімдесят чотири гривні сімдесят одну копійку) інфляційних втрат та 1215,81 грн (одну тисячу двісті п'ятнадцять гривень вісімдесят одну копійку) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших вимогах у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 лютого 2016 року

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.