Рішення № 55404109, 27.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016Справа №910/30968/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Громадянин ОСОБА_1

2) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес»

про відшкодування шкоди в розмірі 3 343,00 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Лобода М.А. за довіреністю № б/н від 10.07.2015

від відповідача: не з'явилися

від третіх осіб: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» про відшкодування шкоди в розмірі 3 343,00 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15.04.2014 р. о 15 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Чорновола, 20, за участю транспортних засобів «JMSTAR», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_3, та транспортного засобу «Mersedes-Benz Е250», державний номер НОМЕР_1., під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/30968/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2016 р., залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадянина ОСОБА_1 та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес»; зобов'язано сторін та третіх осіб надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 18.01.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали, від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та письмові пояснення, разом з тим, від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2016 р. надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі, разом з тим надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Треті особи уповноважених представників у судове засідання не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили; третя особа-1 вимог ухвали суду не виконала.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для дослідження доказів у справ та зважаючи на неявку представника третьої особи-1 у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 20.01.2016 р. розгляд справи відклав та призначив на 27.01.2016 р.; повторно зобов'язав громадянина ОСОБА_1 надати суду письмові пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 27.01.2016 р. не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третіх осіб про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 27.01.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

11.03.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник, вигодонабувач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту програма «VIP» № 045-а/14/зп, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Mersedes-Benz Е250», державний номер НОМЕР_1.

За вказаним договором страхова сума - 400 000,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

15.04.2014 р. о 15 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Чорновола, 20, за участю транспортних засобів «JMSTAR», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_3, та транспортного засобу «Mersedes-Benz Е250», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та відомостями № 9374803 (копія в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Mersedes-Benz Е250», державний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.

Особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_1, і його вина встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2014 р. у справі № 761/11772/14-п провадження № 3/761/2566/2014.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

23.04.2014 р. було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

У відповідності до рахунку СП у формі ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» № 2125707 від 23.04.2014 р., пошкоджений автомобіль страхувальника потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт на загальну суму 4 623,60 грн.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

25.04.2014 р. ПрАТ «СК «Юнівес» було складено страховий акт № А-1559/ЗП, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складала 3 853,00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2014 р. у справі № 761/11772/14-п провадження № 3/761/2566/2014, довідки ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та відомостей № 9374803, вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, в зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідальність ОСОБА_1, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «СТ «Іллічівське» за полісом ОСЦПВВНТЗ № АС/7479172 термін дії з 05.11.2013 р. до 04.11.2014 р. (включно), яким встановлена франшиза у розмірі 510,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, до ПрАТ «Юнівес» в порядку регресу перейшло право отримати від ПрАТ «СТ «Іллічівське» відшкодування завданих збитків.

Скориставшись своїм правом, ПрАТ «Юнівес» звернулось до ПрАТ «СТ «Іллічівське» (з претензією, заявою про виплату страхового відшкодування та надали всі необхідні документи) за відшкодуванням завданих збитків, які були відшкодовані останнім в повному обсязі.

Так, 29.09.2014 р. ПрАТ «СТ «Іллічівське» на підставі рахунку № 2125707 від 23.04.2014 р., претензії № 14/06/18-04 від 18.06.2014 р. було складено розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт № ЦО-49308-АС-0007479172-7479172 від 09.09.2014 р. та прийнято рішення про відшкодування шкоди в розмірі 3 343,00 грн.

Платіжним дорученням № 9808 від 09.10.2014 р. ПрАТ «СТ «Іллічівське» сплатило вищезазначені грошові кошти в розмірі 3 343,00 грн. ПрАТ «СК «Юнівес»

При цьому, 11.09.2014 р. ПрАТ «СТ «Іллічівське» направило на адресу ТОВ «Сушия» претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (в порядку регресу) № 2510/550ІЛ, яка відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена представнику ТОВ «Сушия» 14.09.2015 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування страховій компанії, якою було застраховано пошкоджений автомобіль, позивач, відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась під час виконання водієм ОСОБА_1 службових обов'язків, позивач просить стягнути з ТОВ «Сушия» шкоду, завдану з вини водія транспортного засобу «JMSTAR», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України,за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування», визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1197 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сушия» та займав посаду кур'єра, що підтверджується відповідним наказом (розпорядженням) № СЯ000000439 від 10.04.2014 р. про прийняття на роботу (типова форма №. П-1)., та письмовими поясненнями ТОВ «Сушия». При цьому, відповідачем не доведено та не надано суду в обґрунтування заперечень жодного доказу щодо того, що під час ДТП, яка сталася 15.04.2014 р. о 15 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Чорновола, 20, за участю транспортних засобів «JMSTAR», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_3, та транспортного засобу «Mersedes-Benz Е250», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5, водій ОСОБА_1 не виконував службових обов'язків працівника ТОВ «Сушия».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталась безпосередньо під час виконання ОСОБА_1 його службових обов'язків.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовані.

Тож, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Mersedes-Benz Е250», державний номер НОМЕР_1, у водія «JMSTAR», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1, якого визнано винним у вчиненні правопорушення, виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту програма «VIP» № 045-а/14/зп від 11.03.2014 р. у розмірі вартості 3 343,00 грн.

Відтак, з огляду на вищенаведені обставини, зважаючи на приписи ст.ст. 993, 1172, 1197 Цивільного кодексу України, у Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» виникло право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, якою, у даному випадку, є ТОВ «Сушия».

Стосовно заперечень відповідача, суд відзначає, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що транспортний засіб «JMSTAR», державний номер НОМЕР_2, не був закріплений за ОСОБА_1 Проте, суд не визнає дане твердження обґрунтованим, оскільки відповідачем не стверджується про те, що ОСОБА_1 заволодів цим транспортним засобом протиправно, чи не з волі ТОВ «Сушия». Також судом враховуються обставини в сукупності, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу кур'єра, ДТП сталася в робочий час кур'єром ОСОБА_1, за участю транспортного засобу, який перебував у володінні відповідача на підставі договору оренди.

За правилами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Виходячи з аналізу наведених норм, оцінка шкоди здійснюється безпосередньо страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті потерпілій особі в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом же ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», у разі виплати страховиком відшкодування за договором майнового страхування фактично відбувається перехід права вимоги від страхувальника до страховика.

Тобто, нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у даному випадку відбувається заміна кредитора, а саме - страхувальник передає своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто страховик набуває прав потерпілого.

Тож, у даному випадку ТОВ «Сушия» виступає особою, відповідальною за завдані збитки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», та не є страховиком по відношенню до позивача, у зв'язку з чим норми ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосуванню не підлягають.

При цьому, доказом фактичних витрат позивача є платіжне доручення № 9808 від 09.10.2014 р. про перерахування страхового відшкодування.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються наведеними обставинами.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до визначення, що міститься в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159 відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.

При цьому, нормами Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено обов'язок страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування лише в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки останній є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Тотожні висновки викладені також у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі завданих збитків, що загалом становить 3 343,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» (вул. Московська, 29-А, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 35266336) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (вулиця Саксаганського, 38 Б, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 25186738) відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 3 343 (три тисячі триста сорок три) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.02.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина