Рішення № 55403456, 02.02.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 р. Справа № 909/1258/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство",

вул. Д.Галицького, 118, смт.Ворохта, Яремчанської міської ради,

Івано-Франківська область, 78595;

до відповідача: Приватного підприємства "Брати КІП",

юридична адреса: с. Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область,77212;

поштова адреса: а/с №-3А, м. Долина - 3 , 77503;

про: стягнення заборгованості в сумі 386 407,38грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність №21/11-15 від 21.11.2015р.);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Брати КІП", заборгованості в сумі 386 407,38грн.

В судовому засіданні 24.12.15р. оголошувалась перерва до 29.12.15р.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договорів купівлі-продажу №76 від 16.04.15р., №108 від 25.06.15р., №138 від 03.08.15р. на виконання умов яких, позивач, в період квітень - серпень 2015р., на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, згідно нарядів на відпуск лісопродукції, товарно-транспортних, залізничних накладних, передав у власність відповідача, лісопродукцію на загальну суму 227 697,12грн. та надав послуги по залізнодорожній доставці продукції на загальну суму 163 710,26грн., що підтверджують акти виконаних робіт (наданих послуг);

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань в частині оплати коштів за поставлену позивачем лісопродукцію та надані послуги з її залізнодорожної доставки, в наслідок чого, утворилась заборгованість в загальній сумі 386 407,38грн. (5 000,00грн. - відповідачем сплачено);

- неодноразове звернення до відповідача з вимогами №1/254 від 17.08.15р., №1/359 від 18.12.15р., про погашення заборгованості, які залишились без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ст.ст. 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.01.16р. В судових засіданнях 24.12.15р., 29.12.15р., 13.01.16р., представник відповідача факт наявності заборгованості за Договорами купівлі-продажу №76 від 16.04.15р., №108 від 25.06.15р., №138 від 03.08.15р., в загальній сумі 386 407,38грн., визнав.

За таких обставин, беручи до уваги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача, за матеріалами справи, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Державним підприємством "Ворохтянське лісове господарство" (Продавець/позивач) та Приватним підприємством "Брати КІП" (Покупець/відповідач) укладено Договори купівлі-продажу №76 від 16.04.15р., №108 від 25.06.15р., №138 від 03.08.15р. та Додаткову угоду №1 від 28.07.15р. до Договору №108 від 25.06.15р.

Згідно п.1.1.Договорів, Продавець передає у власність на умовах франко-вагон Продавця продукцію (товар), а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його вартість в порядку і на умовах, які передбачені цим Договором.

Право власності на товар переходить до Покупця з дати складання та підписання залізнодорожної накладної. Датою передачі товару Продавцем та приймання його Покупцем, тобто датою поставки є дата залізнодорожної накладної (п.1.3., 6.2.Договорів).

Пунктами 5.1., 5.3. Договорів обумовлено, що поставка товару здійснюється на умовах франко-вагон із врахуванням вартості навантаження. Відвантаження товару здійснюється силами та технічними засобами Продавця.

Відповідно до п.п.7.1., 7.3. Договорів, оплата партії товару здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставленого рахунку протягом 15 днів з моменту відвантаження продукції. Оплата послуг по залізнодорожній доставці продукції на станцію Констянтинівка здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків Продавцем.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач, в період квітень - серпень 2015р., на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.92, 115, 131, 141, 148), згідно нарядів на відпуск лісопродукції (а.с.93, 102, 112, 119, 122, 128, 139, 146), товарно-транспортних накладних (94-96, 103, 113, 120, 123, 129, 140, 147), залізничних накладних (а.с.97, 114, 121, 124, 130, 142, 149), передав у власність відповідача, лісопродукцію на загальну суму 227 697,12грн. та надав послуги по залізнодорожній доставці продукції на загальну суму 163 710,26грн., що підтверджують акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.15р., 07.05.15р., 26.06.15р., 03.07.15р., 28.07.15р., 04.08.15р., 15.08.15р. (а.с.98, 104, 116, 125, 132, 143,150).

Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов"язання з оплати коштів за поставлену лісопродукцію та надані послуги з її залізнодорожньої доставки внаслідок чого, утворилась заборгованість в загальній сумі 386 407,38грн., з яких: 167 899,02грн. за Договором №76 від 16.04.15р. (5 000,00грн. - відповідачем сплачено, а.с.99), 145 472,85грн. за Договором №108 від 25.06.15р., 73 035,51грн. за Договором №138 від 03.08.15р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №1/254 від 17.08.15р., №1/359 від 18.12.15р. (а.с.62-63, 154-155), про погашення заборгованості. Проте, дані вимоги залишились без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності заборгованості в сумі 386 407,38грн.

Станом на 02.02.16р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договори Договори купівлі-продажу №76 від 16.04.15р., №108 від 25.06.15р., №138 від 03.08.15р., Додаткова угода №1 від 28.07.15р. до Договору №108 від 25.06.15р., укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні рахунки - фактури (а.с.105, 106, 117, 118, 126, 127, 133, 134, 144, 145, 151,152) на оплату коштів за поставлену лісопродукцію та надані послуги з її залізнодорожньої доставки, однак, доказів в підтвердження їх отримання відповідачем, суду не подано. Разом з тим, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортні, залізничні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) є первинними обліковими документами, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію та надані послуги з її доставки. Водночас, рахунок - фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку здійснити розрахунок за поставлену лісопродукцію та надані послуги з її залізнодорожньої доставки. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного суду України від 29.09.09р. у справі №37/405, постановах Вищого господарського суду України від 03.11.15р. у справі №908/3165/15, від 12.01.16р. у справі №910/13860/15.

При цьому, позивач звертався до відповідача з вимогами №1/254 від 17.08.15р., №1/359 від 18.12.15р. про погашення заборгованості (отримані відповідачем 28.08.15р., а.с. 62, 63 та відповідно 31.12.15р., а.с.154-155). Проте, доказів належного реагування відповідача суду не пред"явлено.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач наявність заборгованості визнав в повному обсязі.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 386 407,38грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626- 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ДП "Ворохтянське лісове господарство" до відповідача ПП "Брати КІП" про стягнення заборгованості в сумі 386 407,38грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Брати КІП" с.Підбережжя, м.Болехів, Долинський район, Івано-Франківська область,77212 (ідентифікаційний код 35799355) на користь Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство", вул. Д.Галицького, 118, смт.Ворохта, Яремчанської міської ради, Івано-Франківська область, 78595 (ідентифікаційний код 20562421) 386 407,38грн. (триста вісімдесят шість тисяч чотириста сім грн. 38коп.) - заборгованості, 5 796,11грн. (п"ять тисяч сімсот дев"яносто шість грн. 11коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.16р.

Суддя С.Кобецька