Рішення № 55403258, 26.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/146/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016 Справа № 908/5903/15

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 22.01.16)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 12/60 від 19.01.15)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Технічний науково-виробничий центр ТОМ, м. Одеса

до: Публічного акціонерного товариства Електропівденмонтаж 10, м. Енергодар, Запорізька область

про стягнення 1032287,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося МП у вигляді ТОВ Технічний науково-виробничий центр ТОМ до ПАТ Електропівденмонтаж 10 про стягнення 1032287,45 грн., з яких: сума 999999,79 грн. основний борг, сума 9287,67 грн. 3% річних, сума 22999,99 грн. інфляційні втрати.

Позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на те, що 23.04.2015р. Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Технічний науково-виробничий центр ТОМ та Публічним акціонерним товариством Електропівденмонтаж 10 укладено договір поставки №230415. Згідно п.1.1. договору, постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі і специфікаціях до нього комплект для налагоджування касет силовимірювальних електротензометрічних КИТ.Г-1000-Z2, номенклатура, кількість і ціна якої зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді специфікацій до договору, які є його невідємною частиною. Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, проте відповідач порушив умови договору щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар, в звязку з чим відповідач має перед позивачем заборгованість за договором поставки №230415 від 23.04.2015р., яка разом з ПДВ складає 999 999,79 грн. 15.10.2015р. МП ТОВ ТНВЦ ТОМ надіслало на адресу ПАТ ЕПМ-10 претензію, в якій позивач просив терміново оплатити заборгованість за договором поставки №230415 від 23.04.2015 року у розмірі 999999,79 грн. 30.10.2015р. ПАТ ЕПМ-10 надало відповідь на претензію, в якій визнавало заборгованість у розмірі 999 999, 79 грн. та запропонувало погасити заборгованість частинами на протязі трьох місяців до 01.02.2016р. Станом на день подання позову відповідач не перерахував на користь позивач заборгованість, у звязку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 999999, 79 грн., індекс інфляції у розмірі 22999, 99 грн., та 3% річних у розмірі 9287,67 грн.

30.11.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2015р. порушено провадження у справі № 908/5903/15, присвоєно справі номер провадження № 35/146/15, розгляд призначено на 17.12.2015р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 17.12.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.01.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2016р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 17.12.2015р., та додаткові пояснення, які надійшли до суду 25.01.2016р., зазначивши, що визнає основну суму заборгованості перед позивачем за договором поставки № 230415 від 23.04.2015 р., проте відповідач не погоджується з наведеним у позовній заяві розрахунком інфляційних втрат, оскільки інфляційні витрати повинні нараховуватись за весь час прострочення виконання зобовязання, а не вибірково за один місяць, як це було зроблено позивачем; 3% річних також нараховані невірні, оскільки відповідно до експрес-накладної № 59998018457363, датою поставки продукції є 06.05.2015р., а не 29.04.2015р., а відтак, кінцевим строком оплати продукції слід вважати 05.08.2015 р., а не 29.07.2015 р. Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення щодо стягнення суми 999999,79 грн. основного боргу на три місяці рівними платежами по 333333,26 (27) грн., починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням суду законної сили, а також відстрочити на чотири місяці з дня набрання рішенням суду законної сили стягнення з відповідача втрат від інфляції, відскоків та судових витрат.

26.01.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

23.04.2015р. між Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Технічний науково-виробничий центр ТОМ (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством Електропівденмонтаж 10 (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 230415, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі і специфікаціях до нього комплект для налагоджування касет силовимірювальних електротензометрічних КИТ.Г-1000-Z2 (далі - продукція),номенклатура, кількість і ціна якої зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді специфікацій до договору, які є його невідємною частиною (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна продукції за одиницю по позиціях вказується в специфікаціях до договору.

Згідно з п. 2.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті на умовах, викладених у специфікаціях до договору.

Пунктом 4.1 договору продукція поставляється на умовах, викладених у специфікаціях згідно з правилами Інкотермс в редакції 2010р. Термін поставки продукції зазначається у специфікації. Поставка продукції супроводжується наступними документами: - рахунок-фактура (1екз.); - видаткова накладна (1 екз.); - податкова накладна, зареєстрована згідно законодавства України (надається в електронному виді) (1 екз.); - товарно-транспортна накладна або документ який її замінює (1 екз.).

Відповідно до п. 8.5 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами з 23.10.2015р. і діє до повного виконання сторонами зобовязань за договором.

Того ж дня, 23.04.2015р. сторонами було складено Специфікацію № 1 до договору поставки № 230415 від 23.04.2015р., за якою позивач зобовязався поставити продукцію на загальну суму 999999,79 грн. Також даною специфікацією сторони визначили, зокрема, умови оплати у безготівковій формі через установи банків платіжним дорученням впродовж 90 календарних днів після поставки продукції. Датою поставки продукції вважається дата, зазначена в відвантажувальній накладній. Строк поставки протягом 10 діб з дати підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору та специфікації № 1 поставив відповідачу продукцію на суму 999999,79 грн.

Факт отримання продукції підтверджується видатковою накладною № 10 від 29.04.2015р., яка підписана уповноваженою особою відповідача та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 482534 від 28.04.2015р.

Оплату за продукцію відповідач повинен був здійснити не пізніше 28.07.2015р.

Відповідач, в свою чергу, договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію в установлені договором строки не здійснив.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. 170 від 15.10.2015р., в якій просив відповідача терміново оплатити заборгованість в розмірі 999999,79 грн.

Відповіддю на претензію за вих. № 12/1531 від 30.10.2015р. відповідач визнав заборгованість за товар в розмірі 999999,79 грн. та у звязку зі скрутним фінансовим становищем просив позивача надати можливість погасити заборгованість частинами на протязі трьох місяців до 01.02.2016р.

Оскільки жодного платежу відповідачем здійснено не було, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи, відповідач доказів належного виконання зобовязання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки № 230415 від 23.04.2015р. в розмірі 999999,79 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми 999999,79 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% за період з 30.07.2015р. по 19.11.2015р. в розмірі 9287,67 грн. та інфляційні втрати за вересень 2015р. в розмірі 22999,99 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» суд встановив, що розрахунок здійснений вірно.

Також позивачем нараховано 22999,99 грн. інфляційних витрат за вересень місяць. Відповідач в своєму відзиві посилається на те, що розрахунок інфляційних витрат повинен здійснюватись за весь час прострочення зобовязань, а не лише за один місяць, проте таке нарахування інфляційних витрат за один місяць (вересень 2015 р.) не суперечить вимогам чинного законодавства та є правом позивача. Крім того, слід зазначити, що суд не може виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, за який нараховуються інфляційні витрати.

Перевіривши нарахування індексу інфляції за вересень місяць 2015 р. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що інфляційні витрати дорівнюють 22999,99 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 9287,67 грн. 3% річних за період з 30.07.2015р. по 19.11.2015р. та сума 22999,99 грн. інфляційних втрат за вересень 2015р.

Посилання відповідача на те, що строк оплати за продукцію повинен відраховуватися від дати зазначеної у експрес накладною № 59998018457363 від 29.04.2015р., яка оформлена перевізником «Нова пошта», а саме з 06.05.2015р., суд спростовує наступним.

Дослідивши експрес накладну № 59998018457363 від 29.04.2015р. суд встановив, що вона не є належним доказом направлення позивачем та отримання відповідачем саме продукції яка є предметом спору. З даної накладної не можливо встановити, який саме товар було відправлено, а також в ній не зазначено жодного супровідного документу до нього, в графі «Документи, що супроводжують відправлення» нічого не зазначено. Крім того, видаткова накладна № 10 від 29.04.2015р. підписана представником відповідача без яких-небудь зауважень щодо дати отримання товару. Отже, як свідчать матеріали справи, продукцію за видатковою накладною № 10 від 29.04.2015р. відповідач отримав саме 29.04.2015р.

Як вже зазначалось, відповідач у своєму відзиві просить суд розстрочити виконання рішення щодо стягнення суми 999999,79 грн. основного боргу на три місяці рівними платежами по 333333,26 (27) грн., починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням суду законної сили, а також відстрочити на чотири місяці з дня набрання рішенням суду законної сили стягнення з відповідача втрат від інфляції, відскоків та судових витрат.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

З приписів п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач письмовою відповіддю на претензію за вих. № 12/1531 від 30.10.2015р. просив відповідача надати можливість ПАТ Електропівденмонтаж 10 погасити заборгованість за договором поставки № 230415 від 23.04.2015р. в розмірі 999999,79 грн. частинами, на протязі трьох місяців до 01.02.2016р. Тобто, перший платіж повинен був бути у листопаді 2015р. Однак даного графіку розстрочення відповідач не дотримався, сума яка підлягала сплаті сплачена не була. У звязку з чим, позивач 30.11.2015р. зменшений був звернутися до суду з позовною заявою. Станом на час прийняття рішення відповідачем також не було здійснено жодного платежу у добровільному порядку.

Крім того, відповідачем не надано жодного документу з якого б вбачався його скрутний фінансовий стан, зокрема, Звітів встановленої форми, які подаються до державних органів про фінансові результати діяльності товариства. Копії договорів підряду, які додані до додаткових пояснень, свідчать лише про господарські правовідносини відповідача з іншими підприємствами, та не є належними доказами, що діяльність відповідача є прибутковою.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки та відстрочки судового рішення. У задоволенні клопотання відмовлено.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Електропівденмонтаж 10 (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 46-Е; код ЄДРПОУ 00121844) на користь Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний науково-виробничий центр ТОМ (68044, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 19045985) суму 999999 (девятсот девяносто девять тисяч девяносто девять) грн. 79 коп. основного боргу, суму 9287 (девять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 67 коп. 3% річних, суму сума 22999 (двадцять дві тисячі девятсот девяносто девять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, суму 15484 (пятнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 31 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 01.02.2016р.

Суддя О.А.Топчій