Рішення № 55400906, 01.02.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" лютого 2016 р. Справа № 906/1759/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довір. від 21.12.2015 вих. № 21/12-15;

від відповідача: ОСОБА_2 - директор

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біокомпонент" (м. Житомир)

до державного підприємства "Україна" (Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів)

про стягнення 460191,29 грн

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 460191,29 грн заборгованості за поставлений товар, з яких: 446936,60 грн основного боргу, 8651,24 грн 3% річних та 4603,45 грн інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Повідомив, що заборгованість за поставку товару відповідачем не погашена і станом на день розгляду справи складає 446936,60 грн.

Представник відповідача, згідно з наданим до суду відзивом на позовну заяву (а. с. 44, 45), заборгованість визнав, однак вказав, що зважаючи на зниження темпів виробництва, зменшення доходів від реалізації продукції, що призвели до зниження показників рентабельності підприємства, збиткам по поточних операціях та нестачі власних оборотних коштів, відповідач наразі не має можливості погасити борг перед позивачем. Водночас відповідач заперечив проти стягнення з підприємства фінансових санкцій, так як воно є державним та не має коштів на погашення основної заборгованості, тим більш для покриття боргу на нараховані фінансові санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі договірних відносин поставки, що ґрунтуються на договорах:

- № 16/03-15/1 від 16.03.2015 (далі - договір 1, а. с. 13 - 15);

- № 1603-15/2 від 16.03.2015 (далі - договір 2, а. с. 21 - 23);

- № 16/03-15/3 від 16.03.2015 (далі - договір 3, а. с. 17 - 19);

- № 18/03-15 від 18.03.2015 (далі - договір 4, а. с. 25 - 27).

За умовами договорів 1 - 3, позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити на умовах договорів наступну непродовольчу продукцію - нафтопродукти (дизельне паливо), а за умовами договору 4 - насіння кукурудзи "Дніпровський 181".

Відповідно до п. п. 2.3, 2.4 договорів сторони погодили, що позивач зобов'язаний поставити товар в пункт поставки (12301, Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів, вул. Мельнична, буд. 6) та передати відповідачу у строк протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами договорів.

Зобов'язання позивача з поставки та передачі товару у власність відповідачу вважається виконаним у повному обсязі та належним чином з моменту передачі товару покупцю і підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

На виконання умов вище вказаних договорів, позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 446936,60 грн, доказом чого є підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі товару від 16.03.2015 та 18.03.2015 (а. с. 16, 20, 24, 28). Дані акти є достатніми підставами для проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар, оскільки їх підписання передбачене п. п. 2.4, 4.1 укладених з відповідачем договорів.

З приписів статті 692 ЦК України випливає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 договорів сторони визначили, що оплата товару здійснюється відповідачем у повному обсязі у строк протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Враховуючи, що товар було отримано позивачем 16.03.2015 та 18.03.2015, у відповідача виник обов'язок розрахуватися згідно з підписаними сторонами актами приймання-передачі товару від 16.03.2015 до 26.03.2015 включно, а актом від 18.03.2015 - до 30.03.2015 включно. При обрахунку строку закінчення виконання зобов'язання відповідачем, суд керувався п. 3.3 договорів та приписами ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної оплати товару поставленого позивачем.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.11.2015 вих. № 11/11-5 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар (а. с. 30, 31).

У відповідь на претензію, відповідач листом від 19.11.2015 вих. № 25/15 заборгованість визнав, однак повідомив позивача про неможливість своєчасного розрахунку за товар, з причин у ньому викладених. Водночас, відповідач гарантував позивачу здійснення розрахунків за товар за рахунок коштів, отриманих від реалізації врожаю 2015 року та (або) врожаю попередніх років, у максимально короткий строк з моменту такої реалізації (а. с. 29).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент винесення рішення у справі відповідач розрахунки з позивачем за товар, отриманий на підставі договорів, не провів.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача 446936,60 грн боргу за поставлений товар.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3 % річних, господарський суд враховує, що за частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 7), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 4603,45 грн за період 26.03.2015 - 16.11.2015, а також 8651,24 грн 3% річних за період з 26.03.2015 по 16.11.2015 на суму боргу 336936,00 грн та за період з 28.03.2015 по 16.11.2015 на суму боргу 110000,00 грн.

При перевірці розрахунку нарахування інфляційних втрат, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено середній індекс інфляції за період з 26.03.2015 по 16.11.2015, а саме 1,03, замість правильного 1,183.

Враховуючи, що згідно з розрахунком суду, проведеним на підставі даних позивача, правомірно заявленою є сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості у розмірі 81789,40 грн, однак позивач в процесі розгляду справи не здійснив перерахунок інфляційних та не уточнив позовні вимоги в цій частині, господарський суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4603,45 грн, оскільки стягнення штрафних санкцій у зменшеному розмірі є правом позивача.

Водночас, при перевірці розрахунку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача суми 3% річних, нарахованих позивачем, судом було встановлено, що останнім невірно визначено початок періоду їх нарахування. Враховуючи, що граничним строком оплати поставленого товару за актами приймання-передачі товару від 16.03.2015 є 26.03.2015, а за актом від 18.03.2015 - 30.03.2015, заборгованість у відповідача виникла з 27.03.2015 та 31.03.2015 відповідно, тому річні слід нараховувати також з урахуванням цих дат, а не з 26.03.2015 та 28.03.2015 як зазначив позивач.

Згідно з розрахунком суду 3 % річних за вказаний період складають 8596,43 грн. Таким чином, у стягненні 54,81 грн річних слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів погашення заборгованості за товар станом на день вирішення спору не надав. Доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву про відмову у стягненні з відповідача фінансових санкцій, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність у відповідача необхідних коштів на погашення заборгованості не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання господарського зобов'язання, що узгоджується з позицією, викладеною у ст. 218 ГК України.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 460136,48 грн, з яких: 446936,60 грн основного боргу, 8596,43 грн 3 % річних та 4603,45 грн інфляційних втрат. У стягненні 54,81 грн 3 % річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Україна" (12301, Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів, вул. Мельнична, буд. 6, код ЄДРПОУ 00487155) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біокомпонент" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Чапаєва, буд. 7, код ЄДРПОУ 38937955):

- 446936,60 грн основного боргу,

- 8596,43 грн 3 % річних,

- 4603,45 грн інфляційних втрат,

- 6902,05 грн судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.02.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам