Ухвала суду № 55400112, 02.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 лютого 2016 року Справа № 904/3620/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 17.06.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 28.07.2015у справі Господарського суду№ 904/3620/15 Дніпропетровської областіза позовомУправління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста ДніпродзержинськадоПублічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"простягнення штрафуВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2015 у справі № 904/3620/15 не прийнято до розгляду та повернуто Публічному акціонерному товариству "Акцент-Банк" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі № 904/3620/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" повторно звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі № 904/3620/15.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення, обґрунтовуючи його тим, що встановлений законодавством двадцятиденний строк на їх оскарження був ним пропущений з поважних причин.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно із підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Крім того, відповідно до п. п. 3.7 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадку подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з 01.09.2015 розмір судового збору визначається відповідно до Закону у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII. Відповідне положення застосовується також до скарг і заяв, що подаються у справах, рішення суду першої інстанції у яких прийнято до 01.09.2015. Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору.

Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина (п. п. 2.15 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 949, 00 грн. Предметом даного спору є позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Дніпродзержинська до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про стягнення штрафу в розмірі 1898, 00 грн.

Отже, заявник касаційної скарги повинен був сплати судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені Законом, тобто 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 2 192, 40 грн. Натомість, відповідно до платіжного доручення № PROM1BRU59 від 21.08.2015 та платіжного доручення № PROM0B0H1D від 30.11.2015, доданих до касаційної скарги, скаржник загалом перерахував судовий збір у розмірі 913, 50 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2015 розглядалася касаційна скарга, подана скаржником 21.08.2015, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VIII від 22.05.2015, яким змінено ставки судового збору; відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 № 1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; відтак оскільки Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" повторно звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою під час дії Закону України "Про судовий збір", у редакції від 01.09.2015, суд касаційної інстанції застосовує розмір ставок судового збору у редакції Закону, чинній на момент подання касаційної скарги.

Наведене свідчить про те, що Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" судовий збір сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду.

З огляду на те, що касаційна скарга повертається скаржникові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження судових рішень колегією суддів не розглядається.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Публічному акціонерному товариству "Акцент-Банк" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі № 904/3620/15.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ