Рішення № 55399011, 01.02.2016, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2253/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Керекези Я.І.,

при секретарі Ткалі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «ОСОБА_2 господарство «Білоозерське», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить поновити його на посаді провідного юрисконсульта ДО «ЛГ «Білоозерське»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14 липня 2015 року його було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України безпідставно та з грубим порушенням трудового законодавства, зокрема: на роботу він не зявився з поважних причин, про що завчасно повідомив адміністрацію; з наказом про звільнення його не було ознайомлено та не надано його копію; не виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовує позбавленням його гарантованого Конституцією України права на працю у звязку з чим він зазнав моральних страждань, втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані. Зазначене в трудовій книжці формулювання причин звільнення з роботи викликає природну насторогу у потенційних роботодавців, тому позбавляє його можливості працевлаштуватися. Він позбавлений можливості забезпечувати себе матеріально, втратив нормальні життєві звязки і вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 вимоги підтримали, просять задовольнити.

В наданих суду письмових поясненнях представник позивача, окрім зазначених в позові порушень трудового законодавства, зазначила, що перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення відповідач не відібрав у нього письмового пояснення, не врахував обставин відсутності позивача на роботі та його попередню роботу, порушив строк накладення дисциплінарного стягнення, не отримав згоду профспілки на його звільнення.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечує проти позову, посилаючись на те, що звільнення проведене у відповідності з вимогами трудового законодавства.

Представник третьої особи ОСОБА_5 вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено наступне.

Позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду провідного юрисконсульта з місячним випробувальним терміном, а з 02 липня 2014 року постійно наказом директора ДО «ОСОБА_2 господарство «Білоозерське» ОСОБА_6 № 14/28-к від 02 червня 2014 року (а.с.57).

Наказом директора ДО «ОСОБА_2 господарство «Білоозерське» ОСОБА_6 № 14/39-к від 02 липня 2014 року було призначено позивача на посаду провідного спеціаліста постійно (а.с.57).

12 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому додаткової оплачуваної відпустки на період складання навчально-екзаменаційної сесії з 18 травня 2015 року по 07 червня 2015 року, додавши до неї довідку-виклик № 46/3 від 12 травня 2015 року (а.с.20, 21).

Сторонами визнається, що 14 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 15 травня 2015 року.

Свідок ОСОБА_7 ст. інспектор по роботі з кадрами, - показала суду, що особисто повідомила ОСОБА_1, що наказ про надання йому відпустки без збереження заробітної плати не підписано.

15 травня 2015 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_7 у присутності двох працівників відповідача склала акт про відсутність позивача на робочому місці, який підписали присутні при його складанні особи, а 18 травня 2015 року склала доповідну записку про відсутність позивача на роботі 15 травня 2015 року (а.с.17,18).

15 травня 2015 року старший інспектор по роботі з кадрами ОСОБА_7 надіслала запит за місцем навчання позивача, у якому просила підтвердити перебування ОСОБА_1 у навчальному закладі (а.с.24).

Наказом відповідача від 18 травня 2015 року №15/3/К позивачеві надана додаткова оплачувана відпустка на період складання навчально-екзаменаційної сесії з 18 травня 2015 року по 07 червня 2015 року (а.с.19).

Своїм листом від 25 травня 2015 року начальник інституту заочного навчання ОСОБА_8 внутрішніх справ МВС України ОСОБА_9 на запит адміністрації повідомив те, що студент ОСОБА_1 на навчально-екзаменаційну сесію не з»явився (а.с.23).

Наказом відповідача №15/44К від 05 червня 2015 року наказ №15/31К від 18 травня 2015 року про надання позивачеві додаткової відпустки визнано таким, що втратив чинність. Підставою видання цього наказу став зазначений вище лист навчального закладу (а.с.22).

Наказом відповідача №15/58 від 08 червня 2015 року на підставі доповідної записки старшого інспектора по роботі з кадрами ОСОБА_7 про відсутність позивача на робочому місці, створено комісію для проведення службової перевірки (а.с.26).

В цей же день старший інспектор з кадрів ОСОБА_7 надіслала позивачеві листа з прохання з'явитися на роботу та надати пояснення щодо відсутності на роботі з 15 травня 2015 року по 08 червня 2015 року (а.с.27).

Свідок ОСОБА_7 в суді підтвердила, що вона періодично спілкувалася з ОСОБА_1 по телефону зясовувала причини його неявки на роботу, на що він постійно відповідав, що хворіє і надасть відповідні листки непрацездатності.

Позивач зявився на робоче місце 13 липня 2015 року та надав на підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі:

*довідку Фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП) с. Стовп'яги від 05 червня 2015 року №138 про перебування його на лікуванні з 18 травня 2015 року по 05 червня 2015 року (а.с.39);

*довідку КЗ КОР «КОЦЕМДМК» філія КЗ КОР «КОЦЕМДМК «Переяслав-Хмельницька станція екстреної медичної допомоги» від 08 червня 2015 року №219 про звернення позивача за медичною допомогою 08 червня 2015 року (а.с.25);

- листок непрацездатності, серія АВЮ №895844, яким підтверджується його амбулаторне лікування за період хвороби з 09 червня 2015 року по 12 червня 2015 року (а.с.38);

*довідку ФАП с. Стовп'яги від 03 липня 2015 року №161 про перебування його на лікуванні з 15 червня 2015 року по 03 липня 2015 року (а.с.39);

*довідку ФАП с. Стовп'яги від 10 липня 2015 року №184 про перебування його на лікуванні з 06 липня 2015 року по 10 липня 2015 року (а.с.40).

Обставини отримання довідок про хворобу не за місцем проживання (с. Стовп»яги Переяслав-Хмельницького району Київської області) позивач пояснив тим, що там проживає його бабуся ОСОБА_10 та підтвердив ці обставини довідкою виконкому Стовпязької сільради і копіями свідоцтв про народження й одруження, що підтверджують його родинні відносини.

З метою перевірки обґрунтованості видачі позивачеві ОСОБА_11»язьким ФАП довідок про хворобу відповідач звернувся до КЗ Переяслав-Хмельницької районної ради «Переяслав-Хмельницький центр первинної медико-санітарної допомоги» та 14 липня 2015 року отримав відповідь головного лікаря ОСОБА_12 про те, що медичним працівником ФАП с. Стовпяги ОСОБА_13 довідки на ім.я ОСОБА_1 видані безпідставно, з порушенням Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (повідомлення № 497 від 14 липня 2015 року) (а.с.41).

Комісія по проведенню службового розслідування надані позивачем докази не взяла до уваги та у своєму акті від 14 липня 2015 року зазначила, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин з 15 травня 2015 року по 14 липня 2015 року (а.с.32-34).

Згідно з актом, складеним 14 липня 2015 року помічником лісничого ОСОБА_14, завгоспом ОСОБА_2, ст. інспектором по роботі з кадрами ОСОБА_7 ОСОБА_1 у їхній присутності відмовився надати письмове пояснення з приводу відсутності його на роботі з 15 травня по 14 липня 2015 року (а.с.35).

14 липня 2015 року профспілковий комітет ДО ЛГ «Білоозерське» надав згоду на звільнення позивача з займаної посади провідного юрисконсульта за прогули без поважних причин (а.с.31).

Допитані судом члени профспілкового комітету ОСОБА_14В.(голова), ОСОБА_7 (скарбник), ОСОБА_15 підтвердили факт проведення 14.07.2015 засідання профкому, на якому розглядалося подання т.в.о. директора ДО ЛГ «Білоозерське» ОСОБА_3 від 30 червня 2015 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_16 із займаної посади провідного юрисконсульта за п.4 ст.40 КЗпП України та надання ними згоди на звільнення. Із загальної кількості членів профкому 6 чол. на засіданні були присутніми 4, а також т.в.о. директора ДО ЛГ «Білоозерське» ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 Засідання профкому відбувалося в кабінеті директора.

Наказом тимчасово виконуючого обов»язки директора ДО «ОСОБА_2 господарство «Білоозерське» ОСОБА_17 № 15/64-К від 14 липня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогули без поважних причин допущені ним в період з 15 травня до 14 липня 2015 року, відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України (а.с.37).

Підставою для видання цього наказу були: три доповідні записки старшого інспектора по роботі з кадрами ОСОБА_7; акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці; акт проведення службового розслідування; акт про відмову ОСОБА_1 дати письмове пояснення про причини відсутності на роботі; рішення профспілкового комітету про надання згоди на звільнення.

Згідно з актом, складеним 14 липня 2015 року помічником лісничого ОСОБА_14, техніком (механіком) з ремонту холодильного устаткування ОСОБА_15, ст. інспектором по роботі з кадрами ОСОБА_7 ОСОБА_1 у їхній присутності був наданий наказ № 15/64 від 14 липня 2015 року для ознайомлення і підпису, від чого він відмовився (а.с.35).

Згідно з витягом з Книги реєстрації трудових книжок ОСОБА_1 отримав трудову книжку 14 липня 2015 року, що він особисто підтвердив в судовому засіданні (а.с.58).

Свідок ОСОБА_13, акушер ФАП с. Стовпяги, яка видавала довідки на ім.я ОСОБА_1 від 05.06.2015 № 138, від 03.07.2015 № 161 та від 10.07.2015 № 184, показала суду, що в період травня-серпня 2015 року взагалі не бачила ОСОБА_1, з проханням видати довідки про його хвороби до неї зверталася бабуся позивача ОСОБА_10. Довідки вона видала заднім числом. За такі дії її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Крім того зазначила, що безпосередньо сам позивач ОСОБА_1 декілька днів назад приїздив до неї додому і просив сказати на суді, що перед видачею довідок я його оглядала.

Свідок ОСОБА_10, бабуся позивача, показала суду, що її онук часто проживає у неї в с. Стовпяги та допомагає по господарству. Оскільки вона багато років працювала фельдшером, лікувала онука сама. В травні 2015 року він днів десять хворів (простуда), в червні не всі дні він проживав у неї, кудись їздив, і декілька днів хворів, бо отруївся. В липні 2015 року також проживав частково у неї. При цьому свідок не вказала жодної точної дати та терміну хвороб свого онука, зазначивши, що не весь період з травня по липень він перебував у неї. Також свідок вказала, що особисто прохала працівника ФАП с. Стовпяги ОСОБА_13 надати відповідні довідки її онуку.

Однак суд не може взяти до уваги показання свідка ОСОБА_10 як беззаперечні докази поважності відсутності в наслідок хвороби ОСОБА_1 на роботі в період з 15.05.2015 по 14.07.2015, оскільки жодної дати початку та закінчення хвороби, періоду хвороби зазначено не було.

Та й отримання позивачем довідок про свою хворобу та спроба переконати свідка ОСОБА_13 показати суду, що перед видачею довідок вона особисто його оглядала, суд розцінює як намагання ОСОБА_1 отримати документальне підтвердження поважності відсутності на роботі протягом досить тривалого періоду.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів поважності відсутності позивача на роботі протягом 15.05.2015 - 14.07.2015 суду не надано.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як розяснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений з роботи з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, - за прогули в період з 15 травня 2015 року по 14 липня 2015 року.

Позивач є членом діючої на підприємстві профспілки, яка надала згоду на його звільнення у встановленому законом порядку. Йому було запропоновано надати письмові пояснення про причини відсутності на роботі, однак він відмовився.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і звільнення відповідачем не порушені на підставі ст. 148 КЗпП України, процедуру звільнення і відібрання пояснень дотримано відповідно до вимог ст. ст. 147,149 КЗпП України.

В силу ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Кодексу, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем заявлено позовні вимоги про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги про визнання звільнення незаконним і скасування наказу № 15/64-К від 14.07.2015 про звільнення позивача не заявлялися.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі обставини справи, докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів поважності відсутності позивача ОСОБА_1 на роботі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 40, 41, 147-149 КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 174, 212, 213, 214, 216, 218 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної організації «ОСОБА_2 господарство «Білоозерське», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Складання рішення в повному обсязі вчинено 01.02.2016.

Суддя Я.І.Керекеза