Постанова № 55398762, 28.01.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року 11 год. 45 хв. Справа № 813/3667/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Пром-монтаж» до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Пром-монтаж» (Позивач) до Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області (в подальшому замінено на правонаступника Дрогобицьку ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області - Відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від 16.04.2014 року № НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 21 травня 2014 року відкрито провадження у справі, хід її розгляду відображено у відповідних ухвалах суду, а в судовому засіданні 28 січня 2016 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення допущені податковим органом під час перевірки, про те що перевірка на підприємстві проводилась з 27.01.2014р. по 29.01.2014р., а Акт за її результатами було отримано лише 16.04.2014р., після звернення Позивачем до Дрогобицької ОДПІ. Таким чином, Відповідачем порушено положення ст. 86.3 Податкового кодексу України.

Крім цього, Позивачем на адресу ГУ Міндоходів у Львівській області 18 квітня 2014 року було подано відповідне заперечення щодо результатів перевірки, проте, на момент звернення до суду належної відповіді на заперечення так і не отримано. А тому Позивач, відповідно до податкового законодавства вважає свою скаргу, викладену у запереченнях задоволеною. Вказує, що Відповідач не визнавши надання послуг та виконання відповідних робіт виконаних Позивачем, в той же час, не звертався до суду про скасування Договорів та Актів про виконання робіт підписаних Позивачем. Таким чином, висновок Відповідача про проведення Позивачем операцій з наданням послуг та результатів відповідних робіт лише у спосіб документування і реєстрації в бухгалтерському обліку не підкріплена судовими рішеннями, і не відповідає дійсності. Такі дії податкового органу Позивач вважає непослідовними і необєктивними.

Відповідач надав заперечення від 05 червня 2014 року, та додаткові пояснення від 20 серпня 2014 року в яких не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує на те, що в результаті сукупних дій з перевірочної діяльності отримав всі необхідні докази, стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником та його контрагентами. Зазначає, що дотримався процедури перевірки, а податкове повідомлення-рішення прийнято з дотриманням необхідного справедливого балансу, поняття якого розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначив, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування податку на додану вартість разом із її сукупністю нормам щодо нарахування податку на додану вартість до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість. Основними елементами (продовжується у згаданому рішенні) підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками податків на додану вартість своїх зобов'язань щодо декларування та сплати податку на додану вартість та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнав, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників податку на додану вартість.

Також привертає увагу суду на матеріали отриманих в рамках кримінальної справи №41/0279 (згідно листа ДПС у Хмельницькій області від 08.10.12. №14421/7/07-30/17), щодо здійснення фіктивного підприємництва контрагентом Позивача, зокрема ОСОБА_4 «БК АТР Груп».

Листом від 18.03.14 №3386/14-вих Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області повідомив податковий орган про те, що кримінальна справа №41/0279 перебуває на стадії судового розгляду та рішення по ній не прийнято.

У звязку з наведеним Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням суду за наслідками розгляду кримінальної справи №41/0279. Ухвалою суду від 20 серпня клопотання було задоволено, а 14 січня 2016 року провадження у справі було поновлено, за клопотанням Відповідача, на підставі наданого ним судового рішення у справі №41/0279, що набрало законної сили.

Також Відповідач посилається на те, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16 травня 2013 року по справі №К/9991/12153/11 зазначив, що господарський характер операцій у рамках податкового контролю має визначатися наявністю у платника ділової мети під час здійснення цих операцій на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника. Відсутність у правочину самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії, є доказом укладення правочину без наміру створити відповідні йому економічні наслідки; такий правочин укладається з метою незаконного отримання коштів з бюджету або ухилення від конституційного обов'язку зі сплати податків, тобто з ціллю, що суперечить інтересам держави. Правочин, укладений виключно з метою зниження податкового тягаря та без ділової мети, не відповідає основам правопорядку. А відтак для об'єктивного встановлення характеру спірного правочину судам необхідно було з'ясувати дійсне волевиявлення сторін під час його укладання з урахуванням динаміки спірних правовідносин. При цьому судам слід було проаналізувати усе коло обставин, за яких спірний товар був переданий власникові, включаючи практику, встановлену у взаємовідносинах між відповідачами, звичаї ділового обороту та наступну поведінку сторін.

Окрім цього, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18 грудня 2013 року по справі №К/9991/65996/12 зазначає, що з'ясуванню підлягають і обставин щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Проте, Позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності його контрагентів.

На переконання податкового органу платник податку повинен був бути розумним та обачливим при виборі контрагентів. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Дрогобицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Пром-монтаж». За результатами перевірки було складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності Приватного підприємства «Пром-Монтаж», код за ЄДРПОУ 35938029 дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання у ОСОБА_4 «БК АРТ Груп» (37241554) за період: травень, червень, липень 2011 року; ОСОБА_4 «ОСОБА_5 технології ТПВ» (35921869) за період: червень, липень 2012 року; ОСОБА_4 «А Знак» (37193050) за період: серпень 2012 року; ОСОБА_4 «Адена» (37634172) за період: жовтень, листопад 2012 року та подальшого їх використання у господарській діяльності».

При перевірці використано наступні документи:

- установчі документи;

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період, що перевіряється;

- податкові накладні, видаткові накладні, на придбання від ОСОБА_4 «БК АРТ Груп» (37241554) за період: травень, липень 2011 року; ОСОБА_4 «ОСОБА_5 технології ТПВ» (35921869) за період: червень, липень 2012 року; ОСОБА_4 «А Знак» (37193050) за період: серпень 2012 року; ОСОБА_4 «Адена» (37634172) за період: жовтень, листопад 2012 року;

- Акти приймання виконаних будівельних робіт ПП «Пром-Монтаж»;

- банківські виписки, платіжні доручення;

- журнали-ордери та відомості по рахунках бухгалтерського обліку 361, 631;

- інші документи.

Під час перевірки також використано:

- АС «Податковий блок».

- акт ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 17.05.2013 №1707/22.8/37241554 про неможливість проведення зустрічної звірки ОСОБА_4 «БК АТР Груп» (ЄДРПОУ 37241554), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.10 по 31.03.13,

- акт ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 08.11.2012 №4723/22-1/35921869 про неможливість проведення зустрічної звірки ОСОБА_4 " ОСОБА_5 ТПВ» код за ЄДРПОУ 35921869, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: травень, червень, липень 2012 року,

- акт ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 22.08.2013 №877/26-55-22-07/37193050 про неможливість проведення зустрічної звірки ОСОБА_4 «А-Знак» (ЄДРПОУ 37193050), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.12 по 30.09.12,

- акт ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 04.04.2013 №1264/22.3/37634172 про неможливість проведення зустрічної звірки ОСОБА_4 «БК Адена» (ЄДРПОУ 37634172), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.12 по 28.02.13.

Податковий орган дійшов до висновку, що господарські операції Позивача з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «ОСОБА_5 технології ТПВ», ОСОБА_4 «А-Знак», ОСОБА_4 «БК «Адена», не підтверджуються, стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Фактично проведено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку.

Також, звязку з відсутністю посадової особи приватного підприємства надіслано вищезгаданий акт поштою, про що зроблено відповідний запис на сторінці 39 акту перевірки. Як вбачається з повідомлення про поштове відправлення та конверту, акт перевірки від 04.02.14 №74/22-10/35938029 був надісланий платнику податку на податкову адресу позивача, однак, був повернутий відправнику по закінченню терміну зберігання. В подальшому, акт перевірки було отримано приватним підприємством 16.04.2014р після звернення до Дрогобицької ОДПІ про надання результатів перевірки (лист № 31-03/1 від 31.03.2014р). А 18 квітня 2014 року Позивачем на адресу ГУ Міндоходів у Львівській на вказаний акт було подано заперечення. 14.05.2014р поштою Позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014р № НОМЕР_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу Позивач оскаржив його до суду.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями, Податковим кодексом України (ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України.

Щодо тверджень Позивача про порушення податковим органом процедури перевірки, та не реагування на його заперечення, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою п. 86.3. ст. 83 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акту або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт. Так, податковим органом у звязку із відсутністю посадової особи складено акт від 04.02.14 №29/22-10/35938029 та надіслано вищезгаданий акт перевірки поштою, про що зроблено відповідний запис на сторінці 39 акту перевірки. Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Як вбачається з повідомлення про поштове відправлення та конверту, акт перевірки від 04.02.14 №74/22-10/35938029 був надісланий платнику податку у встановленому законом порядку на податкову адресу позивача. Однак, такий був повернутий по закінченню терміну зберігання.

Нормою статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Однак, позивач не звертався із скаргою, а із запереченням на акт.

Нормою п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту (довідки). Позивач підтверджує той факт, що ним подавалось заперечення на акт перевірки до ГУ Міндоходів у Львівській області, а не до Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

Щодо встановлення реальності здійснення господарських операцій між Позивачем а його контрагентами, судом взято до уваги таке.

Позивачем виконувались:

- згідно договору № 11/5-1 від 11 травня 2011р між ПП «Пром-монтаж» та ОСОБА_4 «БК АТР ГРУП» для ВАТ «НПК- Галичина» підготовчі роботи по резервуару К-4, гратчасті конструкції АЗС, ємності Е-6, Е-9, Е-4, Е-8 АЗС, резервуар № 220, зовнішньої поверхні труби ТЕЦ. Виконання цих робіт підтверджується кошторисами та актами виконаних робіт на загальну суму 78827.73грн та платіжними дорученнями про сплату за виконані роботи;

- згідно договору № 11/6-п від 11 червня 2012року з ОСОБА_4 «ОСОБА_5 технології ТПВ» для КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР підготовчі роботи по резервуару запасу води котельні по вул. Самбірській у м. Дрогобичі на суму 26 086,33грн та підготовчі та ремонтні роботи по ізоляції опор наземного переходу нафтопроводу та газопроводу через р. Стрий для СП «Бориславська нафтова компанія у формі ОСОБА_4» згідно договору № 9/7-п від 09 липня 2012р на загальну суму 160 231,77грн. Виконання робіт підтверджується договірними цінами, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями про сплату вищевказаних сум;

- згідно договору №16-12/7 від 16 липня 2012 року укладеного між ПП «Пром-монтаж» та ОСОБА_4 «А-ЗНАК» на виконання підготовчих робіт по антикорозійному захисту металевих конструкцій надземного переходу нафтопроводу та газопроводу НЗП «Стинава»-НЗП «Танява» через р. Стрий для СП «Бориславська нафтова компанія» у формі ОСОБА_4 на суму 264390,24грн. Виконання вищевказаних робіт по Договору підтверджується кошторисами, актами виконаних робіт та банківськими платіжними дорученнями;

- згідно договору № 810/12 від 08 жовтня 2012 року з ОСОБА_4 «Будівельна компанія «Адена» на оренду обладнання на загальну суму 61314,60грн. про що складено акти на прийом-передачу майна в оренду та Акти наданих послуг. Також оплата по наданих послугах оренди майна підтверджується платіжними дорученнями;

- згідно договору - підряду № 10/15-10 від 10 жовтня 2012 року, укладеного між ПП «Пром-монтаж» та ОСОБА_4 «Будівельна компанія «Адена» на виконання поточного ремонту цегляної димової труби та її металоконструкцій цеху № 5 АТ «НПК-Галичина» м. Дрогобич» для Дрогобицького АТ «АНП-Галичина». Виконання робіт підтверджується Договірною ціною, актом виконаних робіт та платіжними дорученнями на суму 57064,61грн.

ОСОБА_4 «БК АТР ГРУП», ОСОБА_4 «ОСОБА_5 технології ТПВ», ОСОБА_4 «А-ЗНАК», ОСОБА_4 «Будівельна компанія «Адена» виконували підготовчі роботи по вищевказаних обєктах без дозвільних документів, оскільки згідно Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, ці роботи не ліцензуються. В той же час Позивачем придбавались матеріали (паливно-мастильні матеріали, пісок, лакофарбова продукція, розчинники), які передавались вищевказаним підприємствам для виконання робіт. Для виконання робіт, передбачених ВАТ «НПК-Галичина», СП «Бориславська нафтова компанія» у формі ОСОБА_4, КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР Позивач використовував послуги сторонніх підприємств, а саме: ОСОБА_4 «Золотий екватор», ПП «Пром-Сервіс», ОСОБА_4 «Олан-Маркет», ОСОБА_4 «Рівекс», ВАТ «НПК-Галичина», ПП «Кані», ОСОБА_4 «Львівська ізоляторна компанія», ОСОБА_4 «Спецтехніка-України», ОСОБА_4 «Індустрія-сервіс». У цих контрагентів Позивачем придбавались матеріали, запчастини до обладнання та послуги.

Реальність вищезазначених господарських операцій Позивач підтверджує даними первинних документів з бухгалтерського обліку.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно з статтею 14.1.181 Податкового кодексу України(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до статті 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з статтею 201.6 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 11 грудня 2007 року, Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, і ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В той же час, податкове законодавство України не містить конкретних норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобовязували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм чинного законодавства України. А сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який без відома платника порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат. Така правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом взято до уваги Постанову про закриття кримінальної справи в частині предявленого обвинувачення старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області ОСОБА_6 при розгляді кримінальної справи № 41\0279. Згідно постанови, закрито кримінальну справу в частині предявленого ОСОБА_7 обвинувачення щодо пособництва у фіктивному підприємстві, зокрема по контрагенту Позивача ОСОБА_4 «БК АТР ГРУП», за недоведеністю вини та відсутністю в його діях складу злочину. ОСОБА_8 Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2014 року згідно якої ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27 ч. 2 ст. 212 КК України.

А також те, що Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було розглянуто матеріали, які надійшли від Відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності директора ПП «Пром-монтаж» ОСОБА_9 за ст. 163-1 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення., зокрема за порушення ведення податкового обліку, що на думку Позивача призвело до заниження податку на додану вартість. 29 квітня 2014 року (справа №442/1935/14-п 3/442/452/2014) Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області згідно ст. ст. 38, 277, 283, 284 КпАП України було винесено постанову про закриття даної справи.

Щодо позиції податкового органу стосовно нікчемності правочинів Позивача, то як зазначає Вищий адміністративний суд України у постанові, прийнятій 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12, єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами і його висновками, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки відповідача висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності повної інформації, яка надається в передбаченому чинним законодавством порядку. Ця думка ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім цього, відповідно у постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було привернуто увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно не було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративного позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області від 16.04.2014 року № НОМЕР_1.

3.Стягнути у межах бюджетних асигнувань Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на користь приватного підприємства «Пром-монтаж» сплачений судовий збір у розмірі 265,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2016 року.

Суддя Сакалош В.М.