Постанова № 55394445, 15.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р. Справа № 804/5618/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Світлана-2000" до Обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації; Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2; Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" про визнання бездіяльності протиправною, скасування запису, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Світлана-2000" (далі-ПП «Світлана-2000», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації; Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2; Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" (далі-ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», третя особа 2), у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» щодо невчинення дій по скасуванню запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на комплекс торговельних павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240, 8 м. кв., за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В;

скасувати запис Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на комплекс торговельних павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240,8 м. кв., за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В, внесений на підставі рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 23.04.2008 року;

зобовязати Реєстраційну службу Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис у Державний реєстр прав на нерухоме майно про скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 права власності на комплекс торговельних павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240,8 м. кв., за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В.

Позовні вимоги обгрунтовані небхідністю захисту порушених прав ПП «Світлана-2000», як власника матеріалів, які були використані у будівництві та особи, що здобула спірне нерухоме майно (дозвіл на виконання будівельних робіт), а саме: комплекс торговельних павільйонів (літ.А-3). загальною площею 240,8 м.кв. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В. Так, позивач мотивує своє звернення до суду протиправною бездіяльністю відповідачів, яка полягає у невиконанні ними покладених на них державою повноважень щодо державної реєстрації фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також - наявністю у Реєстрі прав власності на нерухоме майно оскаржуваного запису про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вищезазначене нерухоме майно, внесеного на підставі рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 23.04.2008 року, яке було скасовано рішенням Апеляційним судом Дніпропетровської області. Так, позивач вважає, що фактично всі дії, які були вчиненні на підставі скасованого судового рішення не мають правового значення, оскільки із скасуванням судового рішення втратили силу й ті наслідки, які зі скасованим рішенням були пов'язані, у звязку з чим правові підстави, які обумовили реєстрацію права власності за ОСОБА_2 - не відповідають закону та скасовані (відпали), а наявний у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно таким, що підлягає скасуванню. Позивач також зауважує, що діючим законодавством не передбачено наявність обтяжень та заборони на нерухоме майно, як підставу для відмови у вчиненні дії по скасуванню державної реєстрації прав. При цьому, на думку позивача, реєстрація заборони та обтяження є похідною від реєстрації права власності, а тому не може бути перешкодою у скасуванні запису про реєстрацію права власності.

Заперечень від Обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області та ОСОБА_2 до суду не надходило.

Позиція третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відображена у запереченнях на позов та аргументована безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог ПП «Світлана-2000». Так, ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" зазначає, що предметом спору у даній справі, на думку позивача, є порушення прав та інтересів підприємства стосовного нерухомого майна: комплексу торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В, однак ПП Світлана-2000 взагалі не було та не є власником спірного майна, оскільки фактично не зареєструвало своє право власності у встановленому законом порядку. При цьому, як зауважує третя особа 2, рішенням, на яке посилається позивач, як на підтвердження права власності на спірне майно, не встановлено право власності за ПП «Світлана-2000», а визнано недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та позивачем. Крім того, 28.01.2015р. Апеляційним судом Дніпропетровської області (провадження №22-ц/774/701/15) винесено рішення, згідно з яким, заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.12.2013р. скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Світлана-2000» до ОСОБА_2, Дніпродзержинської міської ради, третя особа - Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Третя особа 2 також звертає увагу на правомірність здійснення відповідачем 1 реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, крім того, наявна реєстрація обтяжень на зазначений об'єкт нерухомого майна у зв'язку з укладанням договору іпотеки № 12/81-80/128-08 Д від 22.08.2008 року є підставою, яка унеможливлює скасування оскаржуваного запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та зобов'язання органу державної реєстрації щодо внесення відповідного запису.

Дослідивши чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та матеріали справи, судом з'ясовано наступне.

Приватне підприємство «Світлана-2000» (код ЄДРПОУ 21879404) зареєстровано як юридичну особу від 21.10.1998р.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основного виду економічної діяльності підприємства належить:

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зі змісту рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.01.2015р. по справі №208/9108/13-ц (провадження №22-ц/774/701/15), вбачається таке.

Рішенням 05 сесії V скликання Дніпродзержинської міської ради від 01.11.2006 року надано (закріплено) за ПП "Світлана-2000" земельну ділянку загальною площею 0,0104 га під будівництво комплексу торгових павільйонів за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, 3-В.

01.02.2007 року між Дніпродзержинською міською радою та ПП "Світлана-2000" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за №05009 від 14 лютого 2007 року, згідно з яким підприємство отримало в оренду земельну ділянку площею 0,0104 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, 3-В - для будівництва комплексу торгових павільйонів.

Висновком департаменту містобудування Дніпродзержинської міської ради від 24.05.2007 року №68 в-м робочий проект 'Будівництво комплексу торгових павільйонів по провулку Цегельному" погоджено і рекомендовано до затвердження за умовами надання позитивного висновку ДП "ОС Укрінвестекспертиза". До початку реконструкції замовника зобов'язано оформити документи на землекористування та одержати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будшельного контролю.

Згідно до комплексному висновку №203-882 від 25.05.2007р. Державне підприємство «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» робочий проект будівництва комплексу торгових павільйонів за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, 3-В рекомендувало до затвердження.

16.07.2007р. Інспекцією державного архітектурно-будвельного контролю м.Дніпродзержинська надано ПП "Світлана-2000" дозвіл на виконання будівельних робіт за №61.

У період 2007-2008 років на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №61 від 16.07.2007р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В підприємством здійснено будівництво об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу торгівельних павільйонів (літ.А-3), загальною площею 240,8 кв.м.

02.04.2008р. між ПП «Світлана» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (комплекс торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В). На виконання договору позивачем та третьою особою 1 - 08.04.2008р. було підписано акт приймання-передачі комплексу торгових павільйонів та здійснено оплату вартості нерухомого майна у розмірі 170 000, 00 грн у відповідності до умов договору.

Слід зазначити, що даний договір було укладено позивачем та третьою особою 1 у простій письмовій формі. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація зазначеного договору не відбулась.

Відповідно до ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент укладання зазначеного договору): за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 Цивільного кодексу України у відповідній редакції).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська із позовом щодо визнання укладеного із ПП «Світлана» договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання за нею права власності на комплекс торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В (цивільна справі №2-1563-08).

23.04.2008р. Заводським районним судом м.Дніпродзержинська було винесено рішення у цивільній справі №2-1563-08 за позовом ОСОБА_2 до ПП «Світлана-2000», яким:

визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Світлана-2000» від 02.04.2008р.;

визнано за ОСОБА_2 право власності на комплекс торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В;

визнано за ОСОБА_2 право на використання нерухомого майна - комплексу торгових павільйонів, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В без додаткового вводу його в експлуатацію;

зобовязано Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» провести реєстрацію права власності на комплекс торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В за ОСОБА_2

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержииська у цивільній справі №2-1563-08 від 23.04.2008р. набрало законної сили 04.05.2008р.

Відповіднодо до ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

15.05.2008р. на підставі вищевказаного рішення Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» (далі-ОКП «Дніпродзержинське БТІ», відповідач 1) у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано право власності на комплекс торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В за ОСОБА_2, про що свідчить інформаційна довідка від 14.04.2015р. та, що також додатково підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18821346 від 15.05.2008 року номер запису № 1149 в книзі № 9, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 23253926, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19419340 від 04.07.2008 року за реєстраційним номером 23253926 (витяг здійснено для укладання договору застави), рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11.08.2008р. (визнання помилки у зазначенні літерації у позначенні технічного опису нерухомого майна та визнання юридичного факту належності на праві власності за ОСОБА_2 нерухомого майна).

22.08.2008р. між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та ПАТ ОСОБА_3 Аваль (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 12/81-80/128-08Д у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ ОСОБА_3 Аваль за кредитним договором № 014/81-80/127-08 Д від 22.08.2008 року, за умовами якого Іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: комплекс торгових павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, предмет іпотеки складається з: А-2 - комплекс торгових павільйонів (газобетон). Загальна площа предмета іпотеки складає 240,8 кв.м.

Обтяження та заборона на нерухоме майно, що є об'єктом іпотеки у відповідності до вказаного договору, зареєстровані у Державному реєстрі іпотек згідно з Витягом №20413778 від 22.08.2008р. та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно з Витягом № 20413505 від 22.08.2008 р.

У позовній заяві ПП «Світлана-2000» зазначило, що не погодившись із рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.04.2008р. (справа №2-1563-08) підприємство оскаржило дане рішення в апеляційному порядку.

16.10.2012р. Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення (провадження №22-ц/490/10007/12), яким рішення Заводського районного суду м.Днінродзержинська від 23.04.2008р. - скасовано та постановлене нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання укладеного із ПП «Світлана» договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання за нею права власності на комплекс торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В.

Таким чином, у звязку із скасування рішення від 23.04.2008р. у цивільній справі №2-1563-08, позивач звернувся до Заводського районного суду м.Днінродзержинська із заявою про поворот у виконанні зазначеного рішення.

11.11.2014р. Заводським районним судом м.Дніпродзержинська розглянуто заяву ПП «Світлана-2000» про поворот виконання рішення (справа №208/9182/14; пр. 6/208/1383/14) та винесено ухвалу, яка набрала законної сили 17.11.2014р.

Даною ухвалою задоволено зазначену заяву підприємства та ухвалено у порядку повороту виконання рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.04.2008р. (по справі №2-1563-08) скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2, а саме: комплексу торговельних павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В, в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний запис 23253926.

27 березня 2015р. ПП "Світлана-2000" звернулось до Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою (вих. №2/3 від 25.03.2015р.) щодо скасування права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно - комплекс торговельних павільйонів (літ.А-3), загальною площею 240,8 м.кв. за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В.

Дана заява зареєстрована та внесена у базу даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.03.2015р. о 15:57:55 за реєстраційним номером - 10804578.

Під час розгляду поданої позивачем заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_6 було встановлено наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наявна реєстрація обтяжень відносно об'єкта нерухомості (комплекс торговельних павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В) та права власності ОСОБА_2, а саме: арешт нерухомого майна за реєстраційним №6939038 від 09.09.2014р.; Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний №7791491 від 22.08.2008р., №9695630 від 06.04.2010р., Державний реєстр іпотеки №7791602 від 22.08.2008р.

Отже, у з урахуванням викладеного, ПП «Світлана-2000» було відмовлено у задоволенні заяви про скасування запису про державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_2 на комплекс торговельних павільйонів (літ.А-3). загальною площею 240,8 м.кв. за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В.

Доказів оскарження зазначеного рішення державного реєстратора до суду не надано.

17.04.2015р. ПП "Світлана-2000" звернулось до ОКП «Дніпродзержинське БТІ» із заявою про скасування запису від 15.05.2008р. у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно (комплекс торговельних павільйонів (літ.А-3), загальною площею 240,8 м.кв. за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний. 3-В).

У відповідь на дану заяву ОКП «Дніпродзержинське БТІ» направило на адресу підприємства лист (вих. №544 від 21.04.2015р.), зазначивши про неможливість здійснення дій по скасуванню вказаного запису у звязку з відсутністю відповідних повноважень, а також зауваживши, що від 01.01.2013р. питання, повязані із державною реєстрацією прав на нерухоме майно віднесено до компетенції Міністерства юстиції України в особі його територіальних органів.

Вважаючи протиправною бездіяльність ОКП «Дніпродзержинське БТІ» у вигляді невчинення дій по скасуванню спірного запису, а також наявний у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис таким, що підлягає скасуванню, ПП «Світлана-2000» звернулось до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, Порядком використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №1844/5 від 14.12.2012р., Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011р. тощо.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначено режим рухомих та нерухомих речей, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація обтяження на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV.

Статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - проведення державної реєстрації прав та обтяжень віднесено до компетенції органів державної реєстрації прав.

Указом Президента України від 06.04.2011 р. №401/2011 затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України, відповідно до пункту 1 якого Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 395/2011, формування і забезпечення реалізації політики з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є одним з основних завдань Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 7 Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Приписами статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" - права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: право власності на нерухоме майно; право забудови земельної ділянки (суперфіцій); іпотека та інші обтяження.

У статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" надано визначення поняття «обтяження», згідно із яким це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію обєкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий обєкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за № 868.

Так, відповідно до п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за № 868 - у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначені повноваження органу державної реєстрації прав, зокрема, орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав.

При цьому відповідно до положень частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та заборон: державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (зокрема, шляхом встановлення наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону) та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Державний реєстратор, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", починаючи з 01 січня 2013 року мають доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і використовують під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дані зазначених реєстрів.

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1141 від 26.10.2011р. (далі- Порядок №1141).

Згідно із п.п. 5 п. 4 Порядку №1141 - ведення Державного реєстру прав, зокрема, передбачає внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав.

Так, згідно із приписами п. 10 та п. 12 Порядку №1141, під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування (п. 15 Порядку №1141).

Пункт 41 Порядку №1141 встановлює, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Таким чином, суд, з'ясувавши обставини, на які особи, які беруть участь у справі посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, а також дослідивши положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріали справи, дійшов висновку, що предявлений ПП «Світлана-2000» позов - задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Щодо позовних вимог ПП «Світлана-2000» про визнання протиправною бездіяльності ОКП «Дніпродзержинське БТІ» у вигляді невчинення дій по скасуванню оскаржуваного запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, слід зазначити наступне.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська у цивільній справі №2-1563-08 від 23.04.2008р. було визнано за ОСОБА_2 право власності на комплекс торгових павільйонів, (літ. А-3), загальною площею 240,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В та зокрема зобовязано відповідача 1 провести реєстрацію права власності на вказаний обєкт нерухомості за ОСОБА_2

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, за правилами якого розглядалась справа про визнання права власності, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська у цивільній справі №2-1563-08 від 23.04.2008р. набрало законної сили 04.05.2008р.

Враховуючи наведене, 15.05.2008р. на підставі вищевказаного рішення ОКП «Дніпродзержинське БТІ» здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вищезазначене нерухоме майно у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.04.2008р. скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.10.2012р.

11.11.2014р. Заводським районним судом м.Дніпродзержинська винесено ухвалу про поворот виконання судового рішення та ухвалено в порядку повороту виконання рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.04.2008р. (по справі №2-1563-08) скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 (реєстраційний запис 23253926).

У відповідності до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 2010 рік) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Відповідно до Розділу ІІ Прикінцеві та Перехідні Положення Закону України від 11 лютого 2010 року №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п.1 наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 та інших законодавчих актів України" державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна до 01 січня 2013 року провадилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек.

Отже, з 01 січня 2013 року функції державної реєстрації прав було передано від підприємств технічної інвентаризації до органів державної реєстрації прав (реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України), що відповідає необхідності забезпечення здійснення повноважень органів державної влади та безперервності їх реалізації, та зумовлює правонаступництво щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, що складають зміст відповідних правовідносин, зокрема в сфері державної реєстрації прав.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та зазначається у позовній заяві, підприємство звернулось до ОКП «Дніпродзержинське БТІ» із відповідною заявою про скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно лише - 17.04.2015р.

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445), на яке посилається позивач, на момент звернення ПП «Світлана-2000» до відповідачів втатило чинність у відповідності до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна» N 1844/5 від 14.12.2012р.

Таким чином, на момент звернення позивача до ОКП «Дніпродзержинське БТІ» із заявою про скасування оскаржуваного запису відповідач 1 не мав встановлених законодавством повноважень на здійснення відповідних дій, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності з боку ОКП «Дніпродзержинське БТІ» та відсутність підстав для задоволення заявленої ПП «Світлана-2000» вимоги.

Слід зауважити, що питання щодо скасування запису ОКП «Дніпродзержинське БТІ» у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на комплекс торговельних павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240,8 м. кв., за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В, внесеного на підставі рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 23.04.2008 року (реєстраційний запис 23253926) вирішено ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11.11.2014р., яка набрала законної сили - 17.11.2014р.

Крім того, здійснивши аналіз вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що державний реєстратор вносить запис про скасування державної реєстрації прав на підставі рішення суду з дотриманням заінтересованою особою заявочного принципу проведення державної реєстрації прав (порядку звернення до державного реєстратора про скасування реєстраційної дії відповідно до п. 1.5. Порядку № 3502/5).

З аналізу правовідносин, які склались щодо спору про майно, та зі змісту позовної заяви вбачається, що дійсною метою звернення до суду є намагання позивача відновити становище, яке існувало до моменту внесення відомостей до реєстру прав щодо спірного майна.

Однак в порядку адміністративного судочинства відновленню підлягають лише ті права, які порушені суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття конкретного рішення (вчинення дії або допущення бездіяльності), що суперечить чинному законодавству.

Наведене свідчить про безпідставність заявленої ПП «Світлана-2000» позовної вимоги щодо скасування вищезазначеного запису.

Згідно із приписами статтей 316, 321 Цивільного кодексу України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. (ч. 1, 2 ст. 325 Цивільного кодексу України).

Статтею 395 Цивільного кодексу України визначено види речових прав на чуже майно, до яких цивільне законодавство відносить: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 374 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 375 Цивільного кодексу України - власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту (ч. 1 ст. 413 Цивільного кодексу України).

Так, судом встановлено, що Дніпродзержинською міською радою на підставі рішення 05 сесії V скликання від 01.11.2006 року надано (закріплено) за позивачем земельну ділянку загальною площею 0,0104 га за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, 3-В, на виконання якого 01.02.2007р. між вищезазначеними особами був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ПП «Світлана-2000» отримало в оренду земельну ділянку площею 0,0104 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, 3-В - для будівництва комплексу торгових павільйонів.

У період 2007-2008 років на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №61 від 16.07.2007р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В підприємством здійснено будівництво об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу торгівельних павільйонів (літ.А-3), загальною площею 240,8 кв.м.

Частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст.182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України - до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає.

Так, судом встановлено, що у листопаді 2013 року ПП «Світлана-2000» зверталось до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська із позовом до ОСОБА_2, Дніпродзержинської міської ради за участю третьої особи третя - Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи своє звернення таким.

У період 2007-2008 років за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, 3-В підприємством здійснено будівництво об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу торгівельних павільйонів (літ.А-3), загальною площею 240,8 кв.м. Будівництво виконано у встановленому законом порядку, з оформленням всіх необхідних для цього документів, та на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №61 від 16 липня 2007 року.

02.04.2008 року між ПП «Світлана-2000» та ОСОБА_2 укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу комплексу торговельних павільйонів, який був предметом судового розгляду по справі за позовом ОСОБА_2 до ПП "Світлана-2000" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області вщ 23.04.2008р. було визнано право власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, однак рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.10.2012р. (рішення набрало законної сили) вищезазначене рішення скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Водночас, позивач зауважив, що запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно не скасований, у звязку з чим підприємство звернулось до суду із вимогами щодо визнання права власності ПП "Світлана-2000" на комплекс торгівельних павільйонів (літ.А-3) (загальною площею 240,8 кв.м.), який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, 3-В, з подальшою реєстрацією прав у єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також щодо витребування спірного майна від ОСОБА_2 із зобов'язанням її усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом передачі комплексу торгівельних павільйонів ПП "Свіглана-2000".

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, заочним рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.12.2013 року вищенаведені позовні вимоги ПП "Світлана-2000" - задоволено у повному обсязі.

За підсумками апеляційного оскарження ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» вказаного судового ріщення - Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення від 28.01.2015р. по справі №208/9108/13-ц (провадження №22-ц/774/701/15), яким заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року - скасувано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Світлана-2000" до ОСОБА_2, Дніпродзержинської міської ради за участю третьої особи: Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч. 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, за правилами якого розглядалась справа про визнання права власності, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому Апеляційним судом Дніпропетровської області в зазначеному рішенні наведені висновки про те, що ПП «Світлана-2000» на момент укладення договору купівлі-продажу від 02.04.2008р. з ОСОБА_2. ще не зареєструвало своє право власності (не було власником спірного нерухомого майна, лише власником матеріалів використаних в об'єкті незавершеного будівництва) та не могло надати документи які б посвідчували право власності для нотаріального посвідчення договору, й саме це було підставою, яка обумовила неможливість виконання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору та державної реєстрації.

Водночас у рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №208/9108/13 (провадження №22-ц/774/701/15) від 28.01.2015р. про неможливість одночасного розгляду позовних вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) та про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння).

Таким чином, при вирішенні питання щодо визнання права власності за ПП «Світлана-2000» на нерухоме майно, разташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В - Апеляційний суд Дніпропетровської області встановив, що вимоги позивача не були предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952-IV від 01.07.2004р. визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

При чому - у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011р. (далі- Порядок №3502/5) визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обовязки субєктів, що є учасниками зазначеної процедури.

У пункті 1.2 Порядку №3502/5 надано визначення поняття «заінтересована особа», якою у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав є особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав.

Для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу. (п. 2.1, п. 2.6 Порядку №1141).

При цьому пунктом 1.5 Порядку №1141 визначено: документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень п. 1.3 Порядку №3502/5 - рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

Пунктами 2.8 та 2.9 Порядку №1141 встановлено, що державний реєстратор розглядає заяви на те саме майно в порядку черговості прийняття заяв, у тому числі заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

При цьому під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

Так, згідно із п. 2.10 та п. 2.11 Порядку №3502/5 - за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Відповідно до положень п. 2.14 Порядку №3502/5 - державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:

- у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі;

- разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний обєкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав; подане рішення суду про скасування рішення державного реєстратора не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства; запис про скасування державної реєстрації прав уже внесено, запис Державного реєстру прав з відповідним реєстраційним номером уже скасовано.

Отже, при проведенні реєстраційних дій державний реєстратор має встановити, в першу чергу, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів.

Так, в обґрунтування неможливості задоволення заяви ПП «Світлана-2000» щодо скасування державної реєстрації права власності на обєкт нерухомості (комплекс торговельних павільйонів (літ. А-3), загальною площею 240, 8 м. кв., за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В) у рішенні за № 20344615 від 27.03.2015р. відповідач 2 посилався на неможливість ним скасування запису в реєстрі у звязку з наявністю обтяження стосовно спірного нерухомого майна, а саме: арешт нерухомого майна за реєстраційним №6939038 від 09.09.2014р.; Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний №7791491 від 22.08.2008р., №9695630 від 06.04.2010р., Державний реєстр іпотеки №7791602 від 22.08.2008р.

Іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003р.

Положення ст. 3, 4 зазначеного закону передбачають, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Взаємні права і обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону

Так, статтею 33 Закону України "Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003р. встановлено, що - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право власності на предмет іпотеки: належало Іпотекодавцю (ОСОБА_2П.) на підставі рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.04.2008 року, рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.08.2008 року, ОСОБА_6 № 18821346 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації 15.05.2008 року, номер запису № 1149 в книзі № 9, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстр. №23253926 та ОСОБА_6 з реєстру прав власності на нерухоме майно, який видано ОКП Дніпродзержинське БТІ 04.07.2008р. за №19419340.

Таким чином, на момент укладання між третіми особами договору іпотеки та на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки (комплекс торгових павільйонів, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пров. Цегельний, 3-В), рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська, якими було встановлено та підтверджено юридичний факт належності ОСОБА_2 спірного нерухомого майна були чинними, а відповідне право власності зареєстровано за Іпотекодавцем у встановленому законом порядку.

Як зазначає у запереченнях на позов третя особа 2 на момент розгляду справи кредитні зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ ОСОБА_3 Аваль - не виконані, а договір іпотеки № 12/81-80/128-08Д від 22.08.2008року є діючим.

Доказів визнання недійсним даного договору іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала спірний обєкт нерухомості ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» на забезпечення свої зобовязань до суду не надано.

Щодо вимоги ПП «Світлана-2000» про зобов'язання Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис у Державний реєстр прав на нерухоме майно про скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області винесено рішення від 16.10.2012р. та ухвали Заводського районного суду м.Дніпродзержинська про поворот виконання судового рішення від 11.11.2014р., яка набрала законної сили 17.11.2014р., суд вважає її необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, оскільки наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про обтяження на спірний обт нерухомості (зокрема: арешт нерухомого майна за реєстраційним №6939038 від 09.09.2014р.; Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний №7791491 від 22.08.2008р., №9695630 від 06.04.2010р., Державний реєстр іпотеки №7791602 від 22.08.2008р.) є підставою, яка унеможливлює проведення скасування державної реєстрації права власності на таке майно, що також було роз'яснено позивачу у рішенні про відмову у задоволенні заяви ПП «Світлана-2000» про скасування запису про державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_2 № 20344615 від 27.03.2015 року.

Дана правова позиція також узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14), наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, у тому числі і право власності на нерухоме майно.

Наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єкту нерухомого майна, відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна є беззаперечною підставою для відмови в проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій (в т.ч. щодо скасування запису про реєстрацію права власності) до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

З огляду на вищевикладене, позов Приватного підприємства "Світлана-2000" до Обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації; Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2; Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" про визнання бездіяльності протиправною, скасування запису, зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1