Рішення № 55392137, 29.01.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3566/15-ц

2/212/148/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1, в складі

Головуючого , судді : ВОДОП'ЯНОВА С. М.

при секретарі : Мельник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_1 за участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача Державного підприємства «Цетр сертифікації експертизи насіння та садівного матеріалу» - ОСОБА_3 цивільну справу за позовом :

ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр сертифікації експертизи насіння та садівного матеріалу» про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин звільнення, зміни формулювання звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Цетр сертифікації експертизи насіння та садівного матеріалу» про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин звільнення, зміни формулювання звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову, позивач ОСОБА_2 зазначив, що він був прийнятий на роботу на Запорізьку філію ДП «ЦСЕНСМ» на посаду інженера відповідно до наказу № 1/30 від 02 вересня 2013 року.

Згідно наказу № 301/13 від 02 жовтня 2013 року він був переведений на посаду завідуючого Розівської сортодослідної станції Запорізької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Згідно запису у трудовій книжці наказом № 148-к від 11 липня 2014 року він був переведений на посаду завідуючого Бердянської сортодослідної станції Запорізької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Одночасно за ним було закріплено постійне місце роботи на Розівській станції наказом № 16/1-в від 24 березня 2014 року, та цим же наказом встановлено доплата за розширення зони обслуговування.

Він 01 квітня 2015 року написав заяву про звільнення за власним бажанням за п. 3 ст. 38 «Систематичне невиконання умов трудового договору». Та двічі надіслав її електронною поштою до головного підприємства міста Києва та до Запорізької філії цього підприємства. Та лише 22 квітня 2015 року поштовим лисом, він отримав свою трудову книжку з записом про звільнення його з роботи згідно п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Наказом № 67/1-к від 07 квітня 2015 року його звільнено 02 квітня 2015 року за п.1 ч. 1 ст. 41 який він вважає виданий з порушенням КЗпП України та не відповідає аналогічним наказам відповідача в справі.

Тому він просить суд:

Визнати Наказ № 67/1-к від 07 квітня 2015 року про його звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України незаконним;

Визнати формулювання звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України не правильним та не законним;

Змінити формулювання його звільнення з п.1 ст. 41 КЗпП України на п.3 ст. 38 КЗпП України, в зв'язку з систематичним порушенням роботодавцем законодавства про працю;

Зобов'язати відповідача в справі змінити запис в його трудовій книжці відповідно до його заяви від 01 квітня 2015 року на ст. 38 п. 3 КЗпП України.

Стягнути з відповідача в справі на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2015 року по дату винесення рішення, згідно довідки № 184 від 16 вересня 2015 pоку, наданої до суду відповідачем в справі та його додатка з розрахунками до позову.

Стягнути з відповідача в справі на його користь 10000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, у звязку з незаконним звільненням.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні свої уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ДП «Центр сертифікації експертизи насіння та садівного матеріалу» позовні вимоги позивача в справі не визнала у повному обсязі та надала суду заперечення у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази надані сторонами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав;

01 квітня 2015 року ОСОБА_2 була подана заява про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 «Систематичне невиконання умов трудового договору». Ця його заява не була задоволена відповідачем в він був звільнений останнім з роботи згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

22 квітня 2015 року поштовим лисом, ОСОБА_2 отримав трудову книжку з записом про його звільнення згідно п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або повноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Однак, суд дійшов висновку, що звільнення позивача в справі із займаної посади у звязку з одноразовим грубим порушенням трудових обовязків не відповідає вимогам КЗпП України.

При застосуванні такого дисциплінарного стягнення відповідачем в справі до позивача ОСОБА_2 в наказі від 07 квітня 2015 року № 67/1-к не зазначено, за яке саме одноразове грубе порушення трудових обовязків звільняється ОСОБА_2, а лише зазначено, що підставою видачі наказу є доповідна записка ОСОБА_4 від 07 квітня 2015 року № 40/1 та службова записка від 07 квітня 2015 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач до прийняття такого рішення про звільнення ОСОБА_2 за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України жодних пояснень від останнього не вимагав і не пропонував останньому дати які не будь пояснення стосовно цього проступку. Таким чином, мають місце грубі порушення трудового законодавця при звільненні позивача в справі с займаної ним посади.

Як вбачається з пояснень представника відповідача в справі ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 перевищив свої повноваження завідуючого Бердянської сортодослідної станції Запорізької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», яке виразилось у тому, що він за готівкові кошти здійснив реалізацію великої партії сортової пшениці зі складу який не підпорядкований Бердянської сортодослідної станції. Тобто він війшов за межі своїх повноважень та реалізував пшеницю зі складу який раніше був підпорядкований йому, а саме Розівської СДС Запорізької області.

Позивач в справі ОСОБА_2 визнав факт реалізації ним партії пшениці на суму 56010 гривень згідно укладеного ним договору купівлі продажу і зазначив, що він мав право згідно наданих йому повноважень розпорядитися цієї пшеницею. Разом з тим, ОСОБА_2 пояснив суду, що вчинити такий продаж пшениці його змусили обставини, так як відповідач чоти місяці поспіль не виплачував заробітну плату працівникам Бердянської сортодослідної станції та йому особисто. Тому він, отримані він продажу зерна пшениці кошти витратив на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам зазначеного підприємства, а залишок коштів він відправив на розрахунковий рахунок Розівської СДС Запорізької області.

Виходячи з зазначеного, суд вважає, що дії позивача ОСОБА_2 як вони викладені ним у судовому засіданні можуть мати ознаки складу злочину, а саме самоуправства або іншого кримінального правопорушення.

У звязку з чим, відповідач в справі повинен був звернутись до правоохоронних органів з заявою про проведення перевірки дій ОСОБА_2 щодо вчинення ним правопорушення і лише за результатами перевірки дій останнього працівниками правоохоронного органу він мав право приймати відповідні дії щодо застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.

З пояснень представника відповідача та наданих ним письмових доказів не вбачається, що керівництвом відповідача було вчинено дій щодо зясування наявності у діях ОСОБА_2 складу злочину.

Таким чином, відповідачем в справі не було надано суду належних, допустимих та переконливих доказів тому, що звільнення позивача ОСОБА_2, за вказаною нормою закону було проведено у точній відповідності до вимог закону.

З наданих суду відповідачем доказів щодо законності звільнення позивача неможливо обєктивно дослідити, а саме, чи був він належним чином ознайомлений з його правами та обовязками як службова особа, чи виконував відповідач в справі законодавство про працю та умови колективного чи трудового договору, та чи дії ОСОБА_2 щодо реалізації зерна пшениці вчинені ним всупереч його службових обовязків.

З пояснень представника відповідача у судовому засіданні, слідує, що позивач не належним чином був ознайомлений зі своїми правами та обовязками завідуючого Бердянської сортодослідної станції, так як вона пояснила що таке положення було направлено ОСОБА_2 поштою, а чи був він під розпис ознайомлений з цим положенням вона не може вказати.

Тому, суд вважає, що з боку відповідача в справі мало місце не належне виконання ним вимог трудового законодавства щодо звільнення позивача за вказаною вище нормою закону. При цьому, відповідачем не зазначено, а чи є позивач членом профспілки, та чи була отримана ним згода від профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_2.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 було звільнено з займаної ним посади завідуючого Бердянської сортодослідної станції у відповідності до вимог закону. А тому суд вважає необхідним визнати наказ № 67/1-к від 07 квітня 2015 року про звільнення з посади ОСОБА_2 за пунктом 1 ст. 41 КЗПП України незаконним.

Відповідно до пункту - 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» - при розгляді справ про поновлення на роботі судам

необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

А відповідно до пункту 22 цієї ж Постанови - у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148,

149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

На підставі п.1 ст.41 КЗпП ( 322-08 ) за одноразове грубе

порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

( Абзац перший пункту 27 в редакції Постанови Верховного Суду

України N 4 ( v0004700-94 ) від 01.04.94 )

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків

грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких

його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Разом з тим, суд вважає неможливим задовольнити вимогу позивача в справі щодо зміни формулювання його звільнення з п.1 ст. 41 КЗпП України на п.3 ст. 38 КЗпП України, в зв'язку з систематичним порушенням роботодавцем законодавства про працю, оскільки така вимога позивача не доведена належним чином. Так, позивачем в справі суду не надано доказів тому, що відповідач в справі якими не будь діями систематично порушував щодо нього законодавства про працю. Тому, суд не вважає можливим задовольнити ці вимоги позивача і не бачить підстав для зміни формулювання звільнення ОСОБА_2 з п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з п. 2,3,5,8 Постанови KM України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно додатку доданої до матеріалів справи первісної довідки сума середньої заробітної плати ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу складає 56008 гривень 16 копійок, з розрахунку ; 269,27 грн. - середньоденна заробітна плата за 208 робочих днів. Тому до вплати позивачем підлягає сума у зазначено вище розмірі .

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення законних прав призвели чи могли призвести до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають для нього додаткових зусиль організації свого життя.

Заявивши вимоги про стягнення 10000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, позивач в справі на думку суду не надав достатніх доказів на підтвердження перенесених ним моральних страждань у звязку з його звільненням.

Однак суд вважає необхідним відшкодувати позивачу завдану відповідачем йому моральну шкоду на підставі ст. 237-1 КЗпП України у звязку з його незаконним звільненням.

На думку суду, позивачу повинна бути відшкодована відповідачем в справі моральна шкода у розмірі - 2000 гривень 00 копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В порядку ст. 88 ЦПК України, у звязку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 з відповідача в справі повинно бути стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі - 1378 гривень 00 копійок..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 38, 41, 116, 117, 139, 140, 149, 232, 233, 235, Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Порядком розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст. 88, 212-214 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В ;

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 67/1-к від 07 квітня 2015 року про звільнення з посади ОСОБА_2 за пунктом 1 ст. 41 КЗПП України.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації експертизи насіння та садівного матеріалу» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу, станом на 29 січня 2016 року в сумі,- 56 008 гривень 16 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації експертизи насіння та садівного матеріалу» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди - 2000 гривень 00 копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації експертизи насіння та садівного матеріалу» судовий збір в сумі,- 1378 гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі 10 днів, з дня виготовлення повного тексту цього рішення суду, в палату з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1.

Суддя: С. М. Водоп"янов