Рішення № 55389908, 03.02.2016, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1254/15-ц

Номер провадження № 2/315/42/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2016 рокуГуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Телегуз С.М.

при секретарі: Дмитренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2015 року до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного між ПАТ ОТП Банк та відповідачем кредитного договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 22.01.2014 року, відповідач отримав кредит в сумі 27500 грн., з яких: на споживчі цілі - 25000 грн., на сплату комісії за оформлення кредиту 2500 грн. Кредит надавався строком на 36 місяців з 22.01.2014 року по 22.01.2017 року, розмір процентної ставки складає 0,01 % річних. Відповідач порушив зобов`язання, кредит не повертає, заборгованість станом на 25.08.2015 року склала 33587,13 грн., з якої сума заборгованості за кредитом - 26687,75 грн., сума заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом - 2,20 грн., заборгованість по комісії за РО - 6897,18 грн.

22.12.2014 року між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна було укладено договір факторингу № 22/12/14/1-1, відповідно до якого позивачу перейшло право вимоги погашення заборгованості до відповідача по кредитному договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 22.01.2014 року, прохає стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 33587,13 грн., а також судові витрати. Прохали розглянути справу у відсутність свого представника, не заперечували проти заочного розгляду справи судом.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи судом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином згідно копії оголошення друкованого органу, що міститься в матеріалах справи. Відповідно до ч.9 ст. 110 ЦПК України, позови до відповідача пред'являються за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Справа розглянута за останнім відомим місцем реєстрації відповідача в заочному порядку, на підставі наявних в ній доказах, проти чого не заперечує представник позивача в письмовому клопотанні.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

22.01.2014 року між ПАТ ОТП Банк та відповідачем укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, що підтверджується його копією (а.с.5-7).

Відповідно до договору ПАТ ОТП Банк надає відповідачу кредит у сумі 27500 грн. строком на 36 місяців, з 22.01.2014 року по 22.01.2017 року, зі сплатою процентної ставки 0,01 % річних (а.с.5).

22.12.2014 року між ПАТ ОТП Банк та позивачем у справі укладено договір факторингу № 22/12/14/1-1, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги банку щодо погашення заборгованості з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, що підтверджується його копією (а.с.22-25).

Відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту щомісячними платежами, відсотків за його користування та комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.14).

Заборгованість станом на 25.08.2015 року склала в сумі 33587,13 грн., з якої сума заборгованості за кредитом - 26687,75 грн., сума заборгованості відсотків за користуванням кредитом - 2,20 грн., заборгованість по комісії за РО - 6897,18 грн.

На момент розгляду справи судом відповідач заборгованість не погасив.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного:

Між сторонами склалися правовідносини по договору позики, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 22.01.2014 року, укладеного між ПАТ ОТП Банк та відповідачем та умовами договору факторингу № 22/12/14/1-1, укладеного 22.12.2014 року між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна, а також Главою 47 Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання Розділу 1 Книги П'ятої Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що підставою виникнення прав та обов`язків сторін є кредитний договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 22.01.2014 року, укладений між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1, та договір факторингу № 22/12/14/1-1, укладений 22.12.2014 року між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит на в розмірі 27500 грн., який відповідач зобов'язується повернути, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,01 % річних, та комісію за обслуговування кредиту на строк до 22.01.2014 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється в тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 518 ЦК України боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язаний згідно кредитного договору погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту, процентам та комісії, порушив зобов`язання по його поверненню частинами, процентів та комісії, так як сплачував його несвоєчасно і не в повному розмірі, чим допустив неналежне виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, процентів та комісії.

Відповідно до ч.1 п.3, 4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п.8 ст.16 ЦК України способу захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як новий кредитор, внаслідок відступлення первісного кредитора від права грошової вимоги, з позовом до відповідача за захистом свого порушеного майнового права, передбаченого кредитним договором, шляхом відшкодування збитків, в зв`язку з тим, що відповідач, як позичальник, неналежним чином виконав свій обов`язок щодо повернення позики, процентів та комісії.

Суд доходить висновку, що майнове право позивача, передбачене кредитним договором: повернення позики, процентів та комісії, порушене відповідачем внаслідок його неналежного виконання обов'язку, передбаченого кредитним договором, підлягає захисту судом способом відшкодування збитків у виді повернення кредиту, процентів та комісії.

А тому позов підлягає задоволенню як такий, що грунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений дослідженими судом доказами.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно до п. 6 ч.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Так як рішення ухвалено на користь позивача, то понесені ним і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 1218,00 грн., та витрати, повязані з розміщенням оголошення в пресі про виклик відповідача в сумі 330 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 8-11, 60, 79, 88, 169, 212-215, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 526, 546, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1048-1055 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна п/р № 26507002333333 в АТ ОТП Банк м. Київ МФО 300528 ЄДРПОУ 36789421) заборгованість по кредитному договору № НОМЕР_1 від 22.01.2014 року в розмірі 33587,13 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 1218,00 грн., та витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 330,00 гривень, а всього 35135,13 грн.( тридцять п`ять тисяч сто тридцять п`ять гривень, 13 копійок).

На заочне рішення може бути подана заява про його перегляд протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення відповідачем.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка була відсутня в судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_2