Ухвала суду № 55380513, 02.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козлов Д.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року справа №265/4567/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 29 липня 2015р. у справі №265/4567/15-а за позовом Прокурора міста Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради щодо невиплати випускнику ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно вимог частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в сумі 7673,50грн.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 29 липня 2015р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії неправомірними та зобов'язано Маріупольську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з відрахуванням проведених ОСОБА_2 виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що право на отримання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, передбаченої ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», виникає у зазначених осіб після досягнення ними вісімнадцятирічного віку. Таким чином ОСОБА_2 отримав кошти, передбачені чинним законодавством, в повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Від апелянта надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на підставі рішення виконавчого комітету Єнакієвської міської ради від 26 квітня 2006 року №197 було влаштовано до державного закладу на повне державне забезпечення, як дитину, позбавлену батьківського піклування.

Згідно наказу №458 від 03 вересня 2007 року ОСОБА_2 було зараховано з 03 вересня 2007 року до 3-го класу школи-інтернат №1 міста Маріуполя, де він навчався та виховувався, перебуваючи на повному державному утриманні навчального закладу.

Наказом №121 від 28 серпня 2014 року ОСОБА_2 з 28 серпня 2014 року було відраховано зі школи-інтернату №2 міста Маріуполя до Соледарського професійного ліцею.

На підставі наказу №244/к від 07 серпня 2014 року про виплату випускної допомоги випускникам ОСОБА_2 було виплачено випускну допомогу в сумі 42,50грн. школою-інтернатом №2 міста Маріуполя, що також підтверджується платіжним дорученням №1021 від 18 серпня 2014 року.

Абзацом 16 ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» №2342-IV (далі - Закон №2342-IV) передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.

Статтями 3 та 4 Закону №2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 7 статті ст.8 Закону №2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону №2342-IV встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії: тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, тих, хто працевлаштувався та інші.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01.01.2014р. становив 1286,00грн. Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, ОСОБА_2 при випуску з вказаного вище навчального закладу повинен був отримати одноразову грошову допомогу не менше ніж 7716,00грн.

На думку апелянта, слід застосовувати вимоги пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994р. №226 у зв'язку з тим, що вказана особа не досягла вісімнадцятирічного віку.

Таке твердження є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.1 п.13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994р. №226 (далі Постанова №226) дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Проте, відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №2342-IV Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Постановою КМУ.

Відповідно до положень ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови КМУ прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а саме одноразова грошова допомога підлягає виплаті ОСОБА_2 у розмірі, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст.25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону №2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст.ст. 25, 39-9 Закону №2342-IV регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Таким чином ст. 8 Закону №2342-IV чітко встановлює, що усі випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повинні бути забезпечені за рахунок такого навчального закладу одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, незалежно від досягнення ними певного віку, а також того продовжують вони далі навчання у іншому закладі або працевлаштуються.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 29 липня 2015р. у справі №265/4567/15-а за позовом Прокурора міста Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 29 липня 2015р. у справі №265/4567/15-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів Сухарьок М.Г.

Блохін А.А.

Гаврищук Т.Г.