Постанова № 55380281, 18.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 911/1291/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача Левченко М.В.

Від відповідача не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі № 911/1291/15 (суддя: Рябцева О.О.)

за позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс"

про стягнення 136 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2015 у справі № 911/1291/15-г позов Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені - задоволено повністю, присуджено до стягненян з відповідача в доход державного бюджету України заявлені до стягненян суми (з урахуванням уточнених вимог).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60 від 23.12.2014 на відповідача було накладено штраф у сумі 68 000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. В зв'язку з тим, що відповідач суму штрафу у передбачений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк не сплатив, позивачем в порядку ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нараховано відповідачу пеню за період з 10.03.2015 по 15.05.2015 в сумі 68 000,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2015 у справі № 911/1291/15-г - скасувати та припинити провадження у справ.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у відповідача відсутня позовна заява, на підставі якої виносилось оскаржуване рішення, а відповідач не отримував жодного повідомлення про розгляд справи та не приймав участь у справі.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі № 911/1291/15, яка надійшла повторно, передано для розгляду головуючому судді Станіку С.Р., а розпорядженням від 20.10.2015 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі № 911/1291/15 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 18.11.2015.

29.10.2015 через канцелярію суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказував на те, що рішення місцевого господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування або зміни відсутні.

В судовому засіданні 18.11.2015 представник Антимонопольного комітету України підтримав заперечення проти апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2015 у справі № 911/1291/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт в судове засідання 18.11.2015 представників не направив, причин неявки представника в судове засідання апеляційної інстанції - не повідомив, про призначене судове засідання на 18.11.2015 повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження (поштове повідомлення 0411613678557).

Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

П.п. 3.9.1. п.п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка представників апелянта не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників апелянта за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявним матеріалами справи, 23.12.2014 Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 60 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" за результатами розгляду справи № 847/69-р-02-06-14.

Відповідно до п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення № 60 від 23.12.2014 визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" (ідентифікаційний код 31835216), які полягають у неподанні інформації на вимогу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2014 р. № 02-06/820 у встановлені головою Відділення строки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення за порушення, зазначене у пункті 1 цього рішення, накладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" (ідентифікаційний код 31835216) штраф у розмірі 68000,00 грн.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2014 позивачем було направлено відповідачу копію рішення № 60 від 23.12.2014 разом із супровідним листом № 02-06/2693 від 23.12.2014 на адресу: 07100, Київська обл., м. Славутич, Московський квартал, 9, які отримано відповідачем 06.01.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 08753699.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною 3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що відповідач повинен був сплатити штраф до 07.03.2015, тобто, після спливу 2-х місячного строку з дати отримання рішення 06.01.2015.

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду, відповідач накладений рішенням № 60 від 23.12.2014 штраф не сплатив та не надіслав позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, позивач просив у позові стягнути з відповідача 68 000,00 грн. штрафу, а також 68 000,00 грн. пені за період прострочення з 10.03.2015 по 15.05.2015 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

В п. 21 постанови № 15 від 26.12.2011 р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

У рішенні адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60 від 23.12.2014 зазначено двомісячний строк його оскарження до господарського суду.

Відповідач у передбачений строк не скористався правом на оскарження рішення № 60 від 23.12.2014 Відповідність рішення законодавству відповідачем не заперечувалась.

З урахуванням наведеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вимогам частин 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" безпідставно ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного позивачем штрафу в сумі 68 000,00 грн.

Згідно з приписами ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та пп. 14 п. 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України № 32-р від 23.02.2001 р., Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами, подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Частиною 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач на час прийняття рішення штраф, накладений рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60 від 23.12.2014, у сумі 68000,00 грн. - не сплатив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 68000,00 грн. штрафу в доход державного бюджету - є законною та обґрунтованою, і підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом обгрунтовано стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 68 000,00 грн. штрафу на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законодавством термін штрафу, позивачем була нарахована пеня в розмірі 1,5 % від суми штрафу за кожний день прострочення сплати штрафу за період з 10.03.2015 по 15.05.2015 в сумі 68340,00 грн., проте, позивач відповідно до вимог ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 68000,00 грн., тобто в сумі, яка не перевищує суму штрафу.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем сума штрафу в розмірі 68 000,00 грн., накладеного рішенням Антимонопольного комітету України № 60 від 23.12.2014, сплачена у встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк - не була, а тому, згідно з ч. 5 та ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з відповідача підлягає стягненню 68 000,00 грн. пені за період з 10.03.2015 по 15.05.2015 в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене місцевим господарським судом обгрунтовано стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 68 000,00 грн. пені на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Доводи апелянта про те, що у відповідача відсутня позовна заява, на підставі якої виносилось оскаржуване рішення, відповідач не отримував жодного повідомлення про розгляд справи та не приймав участь у справі - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи з огляду на нижченаведене.

Так, до матеріалів позову позивачем подано фіскальний чек поштової установи від 25.03.2015 № 2371 та опис вкладеного у цінний лист, згідно яких позивачем до подачі позову до Господарського суду Київської області направлено за адресою місцезнаходження відповідача позовну заяву та додані до неї документи (про що чітко зазначено в описі вкладеного та посвідчено відбитком штемпеля поштової установи).

Крім того, ухвала Господарського суду Київської області від 230.03.2015 про порушення провадження у справі № 911/1291/15 направлена відповідачу також за адресою місцезнаходження, та отримана останнім 06.04.2015 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відбитками поштової установи, а ухвали про відкладення розгляду справи від 21.04.2015 та від 07.05.2015 також надсилались відповідачу за адресою його місцезнаходження, про що свідчать відмітки суду на їх зворотньому боці про направлення ухвал.

До того ж, відповідач був обізнаний про наявність судового спору, оскільки в матеріалах справи наявна телеграма відповідача (зареєстрована канцелярією суду 23.04.2015), підписана директором Швидким Ю.В., в якій відповідач просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання представника та директора.

П.п. 3.9.1. п.п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, позовна заява та додані до неї матеріали були направлені позивачем відповідачу у відповідності до вимог ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не був позбавлений процесуальної можливості надати свої заперечення по суті спору як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції шляхом направлення додаткових пояснень або заперечень поштовим відправленням, а неявка представників відповідача жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, як відсутні і підстави для припинення провадження згідно ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі № 911/1291/15- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі № 911/1291/15 - залишити без змін.

3.Матеріали справи № 911/1291/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала