Постанова № 55380280, 23.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа№ 910/14192/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Гончарова С.А.

представники сторін:

прокурор: не з'явився;

від позивача-1 - Міністерства енергетики та вугільної промисловості:не з'явився;

від позивача-2 (апелянта) - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": Мельник В.В.;

від відповідача: Матвєєва В.П. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

по справі № 910/14192/14 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 6 574 444,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. заяву ПАТ "Київенерго" задоволено, визнано наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що норми ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015р. №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" встановили списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року. Оскільки, відповідач погасив в трьохмісячний строк заборгованість перед Позивачем за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, нараховані фінансові санкції, а саме: 3% річних в сумі 1 414 190,72 грн. та інфляційні втрати в сум 5 160 254,10 грн., стягнуті за рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2014 у справі № 910/14192/14, є списаними в силу вказаних норм Закону, тому наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 про стягнення цих сум підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в силу приписів ч. 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із вказаною ухвалою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні зави Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції тієї обставини, що списання фінансових санкцій є одним з елементів реструктуризації заборгованості на підставі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, проте такий договір сторонами не укладався, а рішення про списання санкцій було прийняте відповідачем в односторонньому порядку. Проценти річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними або фінансовими санкціями, тому не підлягали списанню.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2015р. апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2015р. у зв'язку з припиненням повноважень судді Самсіна Р.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Розпорядженням В. о. керівника апарату від 08.12.2015, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14192/14.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по справі № 910/14192/14 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/14192/14 колегію суддів у складі: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 справу № 910/14192/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А., розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду на 23.12.2015.

В судовому засіданні 23.12.2015 представник позивача-2 (апелянта) - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача - ПАТ «Київенерго» - в судовому засіданні 23.12.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скарг без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, поданому через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, відповідач в обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилався на те, що правовий аналіз ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» засвідчує те, що вказана норма містить лише одну вимогу: теплопостачальні підприємства повинні погасити борги, які утворилися до 01.01.2014 і таке погашення повинно бути здійснене у 3-місячний строк від дня набуття чинності наведеним Законом. ПАТ «Київенерго» у встановлений строк виконано вимогу ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» у повному обсязі, існуючий борг погашено, про що між сторонами підписано зокрема акт звірки розрахунків, у зв'язку з чим зобов'язання з оплати інфляційних втрат та відсотків річних, присуджені до стягнення згідно наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14, - є припиненим. Крім того, питання віднесення 3% річних та інфляційних втрат до фінансових санкцій унормовано аналогічними законами, зокрема п.п.2 ст. 2 Закону України «»Про деякі питання заборгованості за природний газ та електричну енергію», п. 4 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємство оборонно-промислоого комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром», а також виходячи з приписів Податкового кодексу України.

В судове засідання 23.12.2015 прокурор не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про розгляд апеляційної скарги повідомлений належним чином (рекомендоване поштове повідомлення про вручення ухвали від 10.12.2015 - 0411611418892).

В судове засідання 23.12.2015 Міністерство енергетики та вугільної промисловості представників не направило, причин неявки представника суд не повідомило, про розгляд апеляційної скарги повідомлено належним чином (рекомендоване поштове повідомлення про вручення ухвали від 10.12.2015 - 0411611418906).

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановленого ч. 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників Міністерства енергетики та вугільної промисловості та прокурора за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Згідно наявних матеріалів справи, Київським апеляційним господарським судом встановлено:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014, задоволено позов виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго": стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційні втрати в розмірі 5 160 254,10 грн. та 3 % річних у розмірі 1 414 190,72 грн., і на виконання прийнятого рішення, 12.01.2015 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у справі № 910/14192/14 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/14192/14 залишено без змін.

До Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає задоволенню, в якій заявник просить наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/14192/14 визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника (відповідача) за наказом відсутній на підставі ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», оскільки ПАТ «Київенерго» у встановлений строк виконано вимогу ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» у повному обсязі, існуючий борг погашено, про що між сторонами підписано зокрема акт звірки розрахунків, у зв'язку з чим зобов'язання з оплати інфляційних втрат та відсотків річних, присуджені до стягнення згідно наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14, - є припиненим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. заяву ПАТ "Київенерго" задоволено, визнано наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що норми ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015р. №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" встановили списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року. Оскільки, відповідач погасив в трьохмісячний строк заборгованість перед Позивачем за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, нараховані фінансові санкції, а саме: 3% річних в сумі 1 414 190,72 грн. та інфляційні втрати в сум 5 160 254,10 грн., стягнуті за рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2014 у справі № 910/14192/14, є списаними в силу вказаних норм Закону, тому наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 про стягнення цих сум підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в силу приписів ч. 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується, вважає їх такими, що є помилковими, оскільки зроблені з неправильним застосуванням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до п.3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. N9 частина 4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами боржників: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як встановлено судом, наказом Господарського суду м. Києва від 12.01.2015 у справі № 910/14192/14 присуджено до стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційні втрати в розмірі 5 160 254,10 грн. та 3 % річних у розмірі 1 414 190,72 грн.

На виконання вказаного наказу, державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження № 46705219, яке на даний час перебуває на виконанні, і в ході якого відповідачем було частково сплачено частину заборгованості в сумі 91 803,49 грн., у зв'язку з чим залишок несплачених коштів відповідачем складав загалом 6 482 641,33 грн.

06.06.2015 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»» від 14.05.2015 р. N423-VIII, яким зокрема було внесено зміни у Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Відповідно до ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 р. N423-VIII) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 04.07.11р. виходячи із положень норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 24.10.2011р. за змістом норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постановах від 20.12.2010р. у справі N3-57гс10 і від 04.07.2011р. у справі N3-65гс11.

З наведених норм права та правових положень колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правова природа суми збільшення боргу боржника на встановлений індекс інфляції та 3% річних полягає у відшкодуванні кредитору понесених ним втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів під час прострочення боржника та отриманні кредитором компенсації (плати) за користування боржником належними кредитору коштами.

Отже, зобов'язання божника зі сплати кредитору суми боргу, збільшеної на встановлений індекс інфляції, та трьох процентів річних є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням, та не являються санкціями.

Судом апеляційної інстанції доводи відповідача з посиланням на Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. №3319-VI, - відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки даний закон не регулює спірні відносини та втратив чинність 30.06.2012.

Також, судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані і доводи відповідача з посиланням на Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012р. N5213-VI, оскільки даний спеціальний закон не регулює спірні відносини.

Крім того, встановлення у п.4 ч.1 ст.2 вказаного спеціального Закону списання заборгованості також з трьох відсотків річних та індексу інфляції у складі фінансових санкцій для підприємств оборонно-промислового комплексу, не свідчить про включення законодавцем до складу поняття "фінансові санкції" зобов'язань з оплати трьох відсотків річних та індексу інфляції у всіх інших законах, а навпаки вказує на встановлення законодавцем у цьому спеціальному законі виключення з загального правила, оскільки в інших законах, в тому числі, "Про нафту і газ", "Про засади функціонування ринку природного газу" законодавець не виокремлює у складі фінансових санкцій трьох відсотків річних та індексу інфляції.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що по-перше, з наявних матеріалів справи вбачається, що договір про реструктуризацію заборгованості між сторонами по справі не укладався взагалі і відповідачем навіть не було запропоновано позивачу укласти такий договір, а списання заборгованості було здійснено відповідачем самостійно; а по-друге, 3% річних та інфляційні втрати присуджені до стягнення з відповідача за порушення своєчасного розрахунку за договором № 1475-12 БО від 31.07.2012, а згідно наведених відповідачем відомостей, ним було здійснено погашення заборгованості лише за трьома договорами: № 13/3409-Бо-41 від 28.12.2012, № 13/3410-Бо-41 від 28.12.2012, № 13/3411-Бо-41 від 28.12.2012, тобто за договорами, правовідносини за якими не були предметом розгляду у справі № 910/14192/14.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що у місцевого господарського суду не було правових підстав для задоволення вимог відповідача (заявника) та визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню, висновок місцевого господарського суду про задоволення заяви відповідача і визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 зроблений з неправильним застосуванням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що згідно з п. 1, п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

При цьому, оскільки при скасуванні оскаржуваної апелянтом ухвали у суду апеляційної інстанції відсутні підстави, обумовлені частиною 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи на розгляд місцевого господарського суду), а тому суд апеляційної інстанції, користуючись правами суду першої інстанції та на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається судом на ПАТ «Київенерго» та підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - скасувати.

3. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 по справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню - відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001 пл. І.Франка, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001 вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) 1218,00 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови в цій частині.

5. Матеріали справи № 910/14192/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

С.А. Гончаров