Постанова № 55380272, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/19449/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

від позивача: Коротун О.М.

від відповідача: (апелянта) : Насонов Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі № 910/19449/15 (суддя: Головіна К.І. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест"

про стягнення 12 668 082, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 по справі №910/19449/15 позов ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до ТОВ "Монтажінвест" про стягнення 12 668 082, 24 грн. - задоволено, а саме: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" заборгованість на загальну суму 12 668 082, 24 грн., яка складається з: 11 000 000,00 грн. - заборгованості за кредитом та 1 668 082, 24 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" до Держаного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду про задоволення позову мотивовано тим, що внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Профлайн" зобов'язань за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 в частині своєчасного повернення наданих коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого та в силу договору про переведення боргу від 31.03.2014, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі №910/19449/15 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 - скасувати та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесенні рішення суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а також зроблено помилкові висновки стосовно обставин справи. Так, апелянт наголошував на тому, що у нього взагалі не існує грошових зобов'язань перед позивачем, зокрема і на заявлену до стягнення суму, а подані позивачем докази (меморіальний ордер № 185_57 від 31.03.2014, довідка про рух коштів по рахунках відповідача) не є доказами виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин, зокрема за договором про переведення боргу за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012. Крім того, позивачем взагалі не подано документів, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: не подано ні кредитного договору № 008/2161-Кл від 20.12.2012, ні договору про переведення боргу від 31.03.2014. Апелянт наголошує на тому, що договору про переведення боргу від 31.03.2014 між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як новим боржником, - не укладалось, а здійснення ним погашення процентів за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 здійснювалось на підставі досягнутої між боржником (ТОВ «КФ «Профлайн») та відповідачем домовленості. Проте, жодних зобов'язань по погашенню за боржника (ТОВ «КФ «Профлайн») кредитних коштів за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 - відповідач на себе не приймав, а факт сплати процентів за боржника жодним чином не підтверджує наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Монтажінвест" по справі № 910/19449/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 22.10.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., апеляційну скаргу по справі №910/19449/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 22.10.2015 по справі №910/19449/15 апеляційну скаргу ТОВ "Монтажінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі №910/19449/15 було прийнято та призначено до розгляду на 18.11.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено до 02.12.2015.

01.12.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких ТОВ «Монтажінвест» посилався на те, що позовну заяву від ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" підписано не уповноваженою особою, у зв'язку з чим місцевий господарський суд повинен був залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.12.2015 представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 по справі №910/19449/15 - скасувати, а позов залишити без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 по справі №910/19449/15 - без змін у зв'язку з його відповідністю нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, 20.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Профлайн" (позичальник) був укладений кредитний договір № 008/2161-Кл (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії. За користування кредитними коштами, встановлено плату у розмірі 15,00 % річних. Дата повернення кредиту - 30.03.2015.

Також, місцевим господарським судом у судовому засіданні встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав ТОВ КФ "Профлайн" грошові кошти у сумі 11 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 185_57 від 31.03.2014, виписками з банківського рахунку ТОВ КФ "Профайл", довідкою про рух коштів за кредитним договором та поясненнями представника позивача.

В свою чергу, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків, що:

- ТОВ КФ "Профлайн" належним чином покладені на нього зобов'язання не виконав, а саме - не повернув суму кредиту та не здійснив сплату процентів за користування кредитом у визначених договором строках та розмірах;

- у судовому засіданні встановлено, що 31.03.2014 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" був укладений договір про переведення боргу;

- у спірних правовідносинах ТОВ "Монтажінвест" замінив боржника - ТОВ КФ "Профлайн" та до нього перейшли відповідні права та обов'язки стосовно виконання зобов'язань за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012;

- оскільки на час розгляду справи відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором не надав, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем заборгованість з кредитних коштів та відсотків по них підлягає стягненню з ТОВ "Монтажінвест" у судовому порядку, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за неповернутим кредитом у сумі 11 000 000,00 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 1 668 082,24 грн. за період з 01.06.2014 по 30.06.2015.

Проте, з вказаними висновками місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а також обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, не були доведені позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов'язок довести свої позовні вимоги належними та допустимими доказами, належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що згідно з п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду в частині присуджених до стягнення сум з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно з статтею 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 20.12.2012 між ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (банк) та ТОВ "КФ "Профлайн" (позичальник) був укладений кредитний договір № 008/2161-Кл, згідно умов якого позичальнику були надані кредитні кошти на умовах строковості та платності. В свою чергу, на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між ТОВ "КФ "Профлайн" та ТОВ «Монтажінвест», прострочену позичкову заборгованість ТОВ "КФ "Профлайн" перед позивачем в сумі 11 000 000,00 грн. перенесено на відповідача, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи подано меморіальний ордер № 185-57 від 31.03.2014, довідку про рух коштів по кредитному договору № 008/2161-Кл від 20.12.2012, виписки по особовому рахунку ТОВ «Монтажінвест».

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, встановила, що позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов'язок довести свої позовні вимоги належними та допустимими доказами, не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України виникнення/наявності/переходу/набуття саме щодо відповідача обов'язку з сплати платежів за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 у заявленій до стягнення сумі, оскільки ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного розгляду справи позивачем не було надано ні кредитного договору № 008/2161-Кл від 20.12.2012, ні договору про переведення боргу від 31.03.2014, як не було надано і доказів фактичного надання позичальнику кредитних коштів, які б в сукупності свідчили про наявність обумовлених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав виникнення у відповідача цивільних прав та обов'язків перед позивачем з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними внаслідок переходу до нього прав та обов'язків боржника згідно ст.ст. 520, 521 Цивільного кодексу України в порядку, встановленому статтею 513 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, подані позивачем документи, а саме: меморіальний ордер № 185-57 від 31.03.2014, довідку про рух коштів по кредитному договору № 008/2161-Кл від 20.12.2012, виписки по особовому рахунку ТОВ «Монтажінвест» - не є належними та допустимими доказами виникнення/наявності/переходу/набуття відповідачем обов'язку з сплати платежів за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 у заявленій до стягнення сумі, оскільки вказані документи не підтверджують виникнення саме між позивачем та відповідачем зобов'язальних відносин з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, оскільки наведені документи не є підставами виникнення цивільного обов'язку у відповідача щодо правовідносин за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012, як не свідчать і про перехід до відповідача прав та обов'язків боржника згідно ст.ст. 520, 521 Цивільного кодексу України в порядку, встановленому ст.ст. 11, 513 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і надані апелянтом пояснення про те, що договору про переведення боргу від 31.03.2014 між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як новим боржником, - не укладалось, а здійснення ним погашення процентів за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 здійснювалось на підставі досягнутої між боржником (ТОВ «КФ «Профлайн») та відповідачем домовленості, про що апелянтом надано лист № 3103-1 від 31.03.2014, в якому боржник просить погасити за нього проценти за користування кредитом за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012, і вказує відповідне призначення платежу, що і було виконано відповідачем згідно платіжних доручень від 06.05.2014 на суму 135 616,45 грн., від 06.06.2014 на суму 135 616,45 грн. та від 04.07.2014 на суму 126 575,36 грн.

Проте, жодних зобов'язань по погашенню за боржника (ТОВ «КФ «Профлайн») кредитних коштів за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 - відповідач на себе не приймав, а факт сплати процентів за боржника жодним чином не підтверджує наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання з погашення боргу за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012, і погашення якого ним не здійснювалось взагалі, і жодним чином не свідчить про прийняття ним обов'язків боржника за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012.

Таким чином, враховуючи те, що під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було встановлено ту обставину, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України виникнення і наявності між позивачем та відповідачем зобов'язальних відносин з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 в сумі 12 668 082, 24 грн., прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо їх повернення відповідачем не порушувалось, а тому позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до ТОВ "Монтажінвест" про стягнення 12 668 082, 24 грн. - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі № 910/19449/15 підлягає скасуванню в силу п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для залишення позову без розгляду згідно з п. 1 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України - відсутні, оскільки позивачем заявлено позов згідно з ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України до відповідача, як до особи, яка на його думку порушила його права та охоронювані законом інтереси, обугрунтовуючи свої вимоги певними доказами, оцінка яких здійснена судом апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду справи і за результатами якої судом встановлено недоведеність позивачем своїх позовних вимог, що є підставою саме для відмови у позові.

Крім того, доводи апелянта про те, що позовну заяву від ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" підписано не уповноваженою особою - не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки позовну заяву підписано представником Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Кравченко В.М., який діяв на підставі довіреності № 15/56 від 15.07.215, виданої від ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, призначеного строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 включно згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 № 119 «Про початок процедури ліквідації ПуАТ КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яке в свою чергу, прийнято на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.11.2014 № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"».

Статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

П. 4 ч. 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено наслідки введення процедури ліквідації банку, а до повноважень Фонду віднесено повноваження по вжиттю заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, що і було вчинено шляхом подання відповідного позову, підписаного представником Кравченко В.М., який діяв на підставі довіреності № 15/56 від 15.07.215, виданої від ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, повноваження якого підтверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 № 119 «Про початок процедури ліквідації ПуАТ КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яке в свою чергу, прийнято на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.11.2014 № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПуАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"».

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі № 910/19449/15 в силу п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається судом на ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі № 910/19449/15 - задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі № 910/19449/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (83050, м. Донецьк, проспект Миру, буд. 5 "Б"; код ЄДРПОУ 26444836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" (03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 53-А; код ЄДРПОУ 34591660) 80 388 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 910/19449/15 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала