Постанова № 55380260, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/20779/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Власова Ю.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача (апелянта): не з'явився

озглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 по справі № 910/20779/15 (суддя: Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС-БРОК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС"

про стягнення 119 431, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/20779/15 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС-БРОК" 3 % річних в сумі 6 011, 05 грн., інфляційні втрати в сумі 106 430, 73 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 248, 83 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач виконав рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 лише 21.07.2015, то враховуючи положення п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", позивач вправі вимагати стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3 % річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, перевіривши розрахунок сум інфляційних втрат, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем при здійснення нарахування сум, заявлених до стягнення, здійснено помилку при визначенні періодів для нарахування таких, а також арифметичні помилки, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС-БРОК", з урахуванням розрахунку, який здійснений Господарським судом міста Києва самостійно.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/20779/15, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку апелянта, грошові кошти, які були стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 за своєю правовою природою є штрафною санкцією, а тому до них не можуть бути застосовані положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Також, скаржник повідомив суд, що позовні вимоги в рамках справи № 910/4025/14 було задоволено за допомогою підроблених документів, наданих позивачем. Крім того, у зв'язку із задоволенням позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 майно відповідача було арештоване. Так, на думку апелянта, позивач з 2012 року незаконно утримує в себе майно вартістю більш ніж 30 000 євро, що належить відповідачу, у зв'язку з чим апелянт вважає, що на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" за договором № 90 від 30.01.2012 припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, позовні вимоги щодо нарахування інфляційних збитків та 3 % річних на грошові зобов'язання за договором-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування № 90 від 30.01.2012 є безпідставними, оскільки такі договірні зобов'язання були припинені шляхом зарахування взаємних зустрічних вимог. Враховуючи вищенаведене, скаржник зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/20779/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Корсакової Г.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/20779/15 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 02.12.2015.

Апелянт в судове засідання 02.12.2015 своїх представників не направив, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із незадовільним станом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС".

Позивач в судове засідання 02.12.2015 також не направив своїх представників, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали. Про розгляд справи був повідомлений за адресою свого місцезнаходження.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що позивач був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання про, що свідчать і саме клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" про відкладення справи, і відомості, які містяться на сайті http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/, а також те, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, або в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подати до суду апеляційної інстанції пояснення по справі № 910/20779/15 в письмовому вигляді, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вирішив заявлене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 30.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС БРОК", як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС", замовником, було укладено договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування № 90 (далі - Договір), за умовами якого відповідач доручає і оплачує, а позивач приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату і в обумовлений строк перевезти, чи організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом від свого імені, але за дорученням відповідача та за його рахунок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС БРОК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" про стягнення 188 232,30 грн., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014, позовні вимоги позивача було задоволено повністю, стягнуто з відповідача: основну заборгованість в сумі: 167 739,52 грн; 3 % річних в сумі 9 434,90 грн;, інфляційні втрати в сумі 11 057,88 грн.

Разом з тим, відповідно до банківської довідки № 56-4-32/334 від 29.07.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" здійснило виконання вищевказаного судового рішення лише 21.07.2015.

Так, враховуючи вищенаведене, у зв'язку із затягуванням виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 11.05.2014 по 10.08.2015 в сумі 6 300,57 грн. та інфляційних витрат з травня 2014 по липень 2015 включно в сумі 124 504, 83 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, згідно з вимогами ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором-дорученням на транспортно-експедиторське обслуговування № 90 від 30.01.2012, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів, зокрема основної заборгованості на суму 167 739,52 грн, яка за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014, була задоволена.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, виконання вищевказаного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" відбулося лише 21.07.2015, що підтверджується банківською довідкою № 56-4-32/334 від 29.07.2015.

Зокрема, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 позовні вимоги про стягнення з відповідача сум 3 % річних та інфляційних втрат задоволені в такі періоди: 3 % річних в період з 29.05.2012 по 10.05.2014 включно; сума інфляційних втрат в період з червня 2012 по квітень 2014 включно.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Так, враховуючи вищенаведене, а також те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 було виконано 21.07.2015, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, у зв'язку із застосуванням невірного періоду в частині нарахування 3 % річних та допущення позивачем арифметичної помилки в частині нарахування інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного, задоволенню підлягають 3 % річних за період з 11.05.2014 по 20.07.2015 в сумі 6 011,05 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2014 по липень 2015 в сумі 106 430,73 грн.

Щодо доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що позовні вимоги в рамках справи № 910/4025/14 було задоволено за допомогою підроблених документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, скаржником не подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє вищенаведені доводи відповідача як безпідставні та необґрунтовані.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у разі доведення таких обставин та встановлення факту підроблення документів, які лягли в основу рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" не позбавлено права звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що грошові кошти, які були стягнуті за рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 за своєю правовою природою є штрафною санкцією, а тому до них не можуть бути застосовані положення ст. 625 Цивільного кодексу України, спростовуються наступним.

Так, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС БРОК" до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" про стягнення 188 232,30 грн, місцевим господарським судом було задоволено основну заборгованість в сумі 167 739,52 грн., 3 % річних в сумі 9 434,90 грн, інфляційні втрати в сумі 11 057,88 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі3 764,65 грн.

В той же час, з розрахунку позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних в рамках справи № 910/20779/115 вбачається, що вказані суми були нараховані саме на суму 167 739,52 грн., яка є основною заборгованістю відповідача перед позивачем за договором № 90 від 30.01.2012, наявність якої доведено у справі № 910/4025/14.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє вищенаведені доводи апелянта як безпідставні та необґрунтовані.

Щодо доводів відповідача в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що у зв'язку із задоволенням позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/4025/14 майно відповідача було арештоване., а тому, на думку апелянта, позивач з 2012 року незаконно утримує в себе майно вартістю більш ніж 30 000 євро, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС", внаслідок чого апелянт вважає, що на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" за договором № 90 від 30.01.2012 припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що, по-перше, відповідачем не подано до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували утримання позивачем майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС", а саме застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, не є підставою для передання такого майна на утримання позивачу. По друге, виходячи зі змісту вищевказаних приписів Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, проте, твердження відповідача щодо наявності обставин утримання позивачем його майна, які Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" позиціонує як однорідні вимоги з вимогами позивача до відповідача за договором № 90 від 30.01.2012, жодній із вищевказаних вимог не відповідають, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє вказані вище доводи апелянта про зарахування зустрічних вимог як безпідставні та необґрунтовані.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ДЖЕНЕРАЛ СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 по справі № 910/20779/15- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2015 по справі № 910/20779/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20779/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

Ю.Л. Власов