Постанова № 55380121, 02.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 р.Справа №804/15630/15 12 год. 45 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідача 1 Головка В.А., Пухи Н.М. Малютіної В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» до відповідача 1 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум надміру сплачених грошових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровагонмаш» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС по не підготовці висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 52004885 грн. з Державного бюджету України згідно із поданою Публічним акціонерним товариством «Дніпровагонмаш» заявою від 24.06.2015 року №2/20-619 та по не направленню такого висновку для виконання відповідному органу Державного казначейства України;

- зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 52004885 грн. з Державного бюджету України згідно із поданою Публічним акціонерним товариством «Дніпровагонмаш» заявою від 24.06.2015 року №2/20-619 та направити його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 52004885 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

1 грудня 2015 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22 грудня 2015 року провадження у справі було зупинено до 27 січня 2015 року для надання додаткових доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- згідно з поданою декларацією з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2014 року за позивачем існує переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 52004885 грн.;

- 24 червня 2015 року ПАТ «Дніпровагонмаш» звернулось до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську із заявою №2/20-619 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 52004885 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на зазначений в заяві розрахунковий рахунок платника податку, проте відповідачем до органу державної казначейської служби висновок про повернення коштів не надсилався, граничний термін для направлення такого висновку сплинув, чим порушено права позивача.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив залишити позовну заяву без задоволення, обґрунтовуючи наступним:

- позивачем неправомірно заявлено повернення надміру сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік по платіжних дорученнях, по яким вже відбулось повернення грошових коштів за рішенням суду;

- на лист ПАТ «Дніпровагонмаш» від 20.10.2015 року №2/20-655 виконано повернення коштів з податку на прибуток на розрахунковий рахунок підприємства в сумі 152566109 грн., переплата по податку на прибуток станом на 01.12.2015 року складає 53535330,62 грн.;

- платником податків не надано обґрунтування по яких саме платежах він заявляє вимогу про повернення сум податку, що унеможливило складення висновку, отже й виключає неправомірність дій відповідача.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року, залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року по справі №804/8360/14, визнано протиправною бездіяльність СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів по не підготовці висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків на прибуток приватних підприємств за 2013 рік з Державного бюджету України у сумі 152566109 грн.

11 березня 2015 року позивачем подано до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську податкову декларацію, реєстраційний №9080976912, з податку на прибуток за 2014 рік з визначенням у рядку 14 суми податку на прибуток у розмірі 55545635 грн. та у рядку 23 суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно у розмірі 236050 грн.

На підставі пункту 57.1 Податкового кодексу України платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно акту №2317-20 від 21.04.2015 року за ПАТ «Дніпровагонмаш» рахувалася переплата з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 207877979,11 грн., вказані суми включали невідшкодовані 152566109 грн., що визначені в судовому рішенні по справі №804/8360/14 (а.с.17).

Платник податків 25.06.2015 року подав до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську заяву №2/20-619 від 24.06.2015 року про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 52004885 грн. на розрахунковий рахунок (а.с.19).

Листом від 13.07.2015 року 2487/10/28-01-20-03-23 контролюючий орган відмовив в задоволенні заяви, посилаючись на:

- подання 29.05.2015 за №14241/9/28-01-10-27 касаційної скарги у справі №804/8360/14 до Вищого адміністративного суду України в частині визнання протиправної бездіяльності та надіслано клопотання про зупинення виконання судового рішення від 29.05.2015 №14246/9/28-01-10-27;

- подання заяви від 03.06.2015 №14632/9/28-01-10-27 про роз'яснення рішення першої інстанції від 01.07.2014 року по справі №804/8360/14, що згідно процесуальних норм зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Зв'язок не вирішення заяви платника податків №2/20-619 від 24.06.2015 року із невиконанням контролюючим органом постанови суду не встановлено, враховуючи й те, що спірний висновок готується контролюючим органом на підставі даних особового рахунку платника податків.

За розрахунком позивача, переплата з податку на прибуток за 2012 рік склала 68269099,37 грн. Ця сума складається з грошових коштів, сплачених до бюджету платіжними дорученнями: №7027 від 18.07.2012 року на суму 7414830,37 грн. (частково), №8003 від 16.08.2012 року на суму 33545764 грн., №9116 від 20.09.2012 року на суму 3542307 грн., №11081 від 16.11.2012 року на суму 9369029 грн., №227 від 20.12.2012 року на суму 7266639 грн., №493 від 18.01.2013 року на суму 7130530 грн. На суму переплати з податку на прибуток 61279602 грн. було здійснено заліки в рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток в 2013 році згідно з поданими заявами платника податку. На суму переплати 6989497,37 грн. здійснено залік в рахунок сплати авансового платежу з податку на прибуток в 2014 році.

Залишок надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік в сумі 28833468 грн. складається з останніх платежів з авансу з податку на прибуток, сплачених до бюджету платіжними дорученнями: №8160 від 25.10.2013 року на суму 7366250 грн., №8161 від 25.10.2013 року на суму 4161029 грн., №7227 від 18.09.2013 року на суму 13000434 грн., №7226 від 18.09.2013 року на суму 4305755 грн. (частково).

Авансові внески з податку на прибуток сплачені до бюджету платіжними дорученнями із відповідним строком для повернення: №7226 від 18.09.2013 року на суму 4305755 грн. - 645 днів, №7227 від 18.09.2013 року на суму 13000434 грн. - 645 днів, №8161 від 25.10.2013 року на суму 4161029 грн. - 608 днів, №8160 від 25.10.2013 року на суму 2560672 грн. - 608 днів, №932 від 14.02.2014 року на суму 200000 грн. - 496 днів, №1169 від 28.02.2014 року на суму 169614630 грн. - 482 днів, №493 від 18.01.2013 року на суму 6989497,37 грн. - 888 днів, №514 від 28.01.2014 року на суму 3390656 грн. - 513 днів, №441 від 23.01.2014 року на сум 3390655 грн. - 518 днів, №388 від 21.01.2014 року на суму 585473,63 грн. - 520 днів.

Строк з дати сплати грошових коштів по авансовим платежам з податку на прибуток на дату подання заяви на повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік №2/20-619 від 24.06.2015 року на суму 52004885 грн. не перевищує 1095 днів.

При цьому, контролюючий орган підтверджуючи об'єднання 06.10.2015 року інтегрованих карток позивача як платника податку на прибуток та як платника авансових внесків, підтвердив приєднання станом вказану дати сум переплати з авансових платежів в розмірі 206459394,11 грн. (а.с.51).

На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року на рахунок ПАТ «Дніпровагонмаш» перераховано надміру сплачені кошти з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 152566109 грн.:

- згідно з платіжним дорученням №260 від 23.10.2015 року ГУ ДКСУ на рахунок ПАТ «Дніпровагонмаш» перераховано 50855369,67 коп. надміру сплаченої суми податку на прибуток;

- згідно з платіжним дорученням №272 від 30.10.2015 року ГУ ДКСУ на рахунок ПАТ «Дніпровагонмаш» перераховано 101710739,33 грн. надміру сплаченої суми податку на прибуток.

В зв'язку з поверненням переплати податку на прибуток за 2013 рік зменшилась загальна сума переплати з податку на прибуток по ПАТ «Дніпровагонмаш», при цьому вона не становила суму меншу, ніж заявлено на повернення в заяві №2/20-619 від 24.06.2015 року.

Згідно з актом звірення розрахунків з податку на прибуток приватних підприємств №3773-20 від 06.11.2015 року за ПАТ «Дніпровагонмаш» рахується надміру сплачені кошти з податку на прибуток в сумі 53771380,62 грн. (а.с.18).

Переплата з податку на прибуток станом на 8 грудня 2015 року також становить 53535330,62 грн. (а.с.59).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Факт наявності податкового боргу судом не встановлено.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючим органом не заявлено про пропущення платником податків такого строку, та позивачем підтверджено його додержання.

Взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України визначені наступними нормативними актами:

- до 22.01.2016 року «Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань», затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року №882/1188 (далі - Порядок №882/1188);

- з 22.01.2016 року «Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі Порядок - 1146).

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету врегульовані також врегульовані також «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року №787, пункт 5 якого передбачає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 5 Порядку №882/1188 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно пункту 7 Порядку №882/1188 орган Міндоходів готує висновок за встановленою формою та інші документи на підставі даних особових рахунків платників.

При цьому, прямо визначено, контролюючий орган вчиняє спірні дії саме на підставі на підставі даних особових рахунків платників.

На думку суду наявність такого, що набрало законну силу судового рішення, із якими не погоджується податковий орган, не виключає обов'язок суб'єкта владних повноважень прийняти таке рішення до виконання та привести власний облік у відповідність до такого рішення.

В цій справі судом, незважаючи на доводи відповідача, не встановлено суперечливість даних обліку надмірно сплачених платежів та заявлених до повернення сум податків, що мало б бути підтвердженим у тому числі актами звіряння, які складені після фактичного виконання органами казначейства постанови суду по справі №804/8360/14. Проте, як зазначено вище, жодного акту звіряння із розбіжностями, у тому числі й на суму подвійного повернення, не заявлено.

Відповідний розрахунок, підтверджений даними особового рахунку платника податків, не надано.

Згідно Порядку №1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує, зокрема, висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення вищенаведених норм права, не склав та не надав органу казначейству висновок про повернення коштів, тому вини Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у несплаті надмірно сплачених позивачем податків не було, як і не було правових підстав у казначейства повертати позивачу надмірно сплачені кошти.

Таким чином, доводи СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську не підтверджені належними та достатніми доказами.

На думку суду, контролюючий орган, не забезпечивши своєчасне складення та направлення відповідного висновку, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння особою своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном.

Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).

Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними засобами та тією метою, на яку податковим органом була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.

Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).

З огляду на викладене, суд вважає правомірним задоволення позову позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності, оскільки контролюючий орган зобов'язаний самостійно на підставі відомостей особового рахунку встановити відповідність заявлених до відшкодування сум фактичним відомостям обліку, та в частині зобов'язання податкового органу вчинити дії по підготовці та направленню висновку як захід, направлений на поновлення порушеного права платника податків.

Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.

Податкова інспекція в цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але відповідач не здійснив дій, покладених на нього відповідно до Податкового Кодексу України, тому позовні вимоги у викладеній частині підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення сум надмірних платежів, суд зазначає, що позивачем заявлена вимога, яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року, 12 листопада 2014 року та 24 листопада 2015 року (справи №№21-21а14, 21-201а14, 21-3669а15).

При цьому, суд критично ставиться до твердження представника відповідача про часткове виконання повернення сум грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 152566109 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 23.10.2015 року №260 в сумі 50855369,67 грн. та від 30.10.2015 року №272 в сумі 101710739,33 грн., оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року по справі №804/8360/14 вирішено повернути 152566109 грн., коли як платіжні доручення №7227 від 18.09.2013 року, №7226 від 18.09.2013 року, №8161 від 25.10.2013 року, №8160 від 25.10.2013 року були приведені на підтвердження наявності переплати в більшому розмірі, ніж заявлено у попередньому спорі, - в розмірі 181399577 грн. На підтвердження вказаних доводів позивачем надані платіжні доручення та розрахунок сплачених та повернутих сум податку.

Як зазначено вище, представник контролюючого органу не пояснив, чому у чисельних актах звіряння відсутнє відображення спірного «задвоєння» сум переплати, що виразилось би у наявності розбіжностей у розмірі надмірно сплаченої суми. Власного розрахунку, який належало виконати контролюючому органу на підставі відомостей особового рахунку не складено.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача та зобов'язання підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 52004885 грн.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжних доручень від 10 листопада 2015 року №4210 в сумі 780073,28 грн. та від 24 листопада 2015 року №4429 в сумі 2436 грн., підлягає частковому стягненню на користь позивача у розмірі 2436 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» до відповідача 1 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум надміру сплачених грошових зобов'язань - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС по не підготовці висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 52004885 грн. з Державного бюджету України згідно із поданою Публічним акціонерним товариством «Дніпровагонмаш» заявою від 24.06.2015 року №2/20-619 та по не направленню такого висновку для виконання відповідному органу Державного казначейства України.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 52004885 грн. з Державного бюджету України згідно із поданою Публічним акціонерним товариством «Дніпровагонмаш» заявою від 24.06.2015 року №2/20-619 та направити його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» (код ЄДРПОУ 05669819) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 2 лютого 2016 року.

Суддя І.О. Верба