Ухвала суду № 55379583, 27.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 р.Справа № 552/5130/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання - Кудіної Я. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського районного суду м. Полтави від 07.12.2015р. по справі № 552/5130/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України

про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

28.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС України від 20 серпня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0045/80600/15 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Київський районний суд м. Полтави постановою від 07.12.2015 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову Полтавської митниці ДФС № 0045/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Полтавська митниця ДФС України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ч. 8 ст. 264, ч. 1,4,10 ст.269 Митного кодексу України та ст.ст. 7, 9, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 27.01.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 27 квітня 2015 року відносно позивача ОСОБА_1 складено протокол про пушення митних правил № 0045/80600/15 за ст. 485 МК України, з якого вбачається, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу полягає у тому, що 11.11.2014 року в Полтавській митниці ДФС згідно МД № 806020000/2014/011661 ПВКП «Агродеталь» проведено митне оформлення в режимі « імпорт» вантажу, декларування вантажу проведено позивачем. Проведеною перевіркою встановлено, що директору ПВКП «Агродеталь» ОСОБА_1 подав митну декларацію, разом з якою подав довідку про транспортні витрати від 10.11.14 року та довідку перевізника ТОВ « Лімко Логістик» від 10.11.2014 № 1011/14 року із зазначенням суми цих витрат 79180 грн.

27.02.2015 року Полтавська митниця ДФС направила запит до Одеської митниці ДФС на отримання у ТОВ « Лімко-Логістик», які займались перевезенням вантажу на підставі договору з ТОВ « Агродеталь», копій первинних документів, актів надання послуг, податкових накладних, рахунків на оплату, що підтверджують суму понесених витрат на транспортування сплачених ТОВ «Агродеталь» за отримання послуг по транспортуванню вантажу від ТОВ « Лімко-Логістик».

Отримавши з Одеської митниці ДФС акт надання послуг від 11.11.2014 року № 125 та рахунок на оплату № 155 від 10.11.2014 року та у зв'язку з проведеним розрахунком, встановлено загальну суму недоборів на суму 289.03 грн.

Протокол по справі про адміністративне правопорушення був складений одноособово головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків протидії митним правопорушення Полтавської митниці ДФС Пономаренко В. С.

На підставі вказаного протоколу постановою в справі про порушення митних правил № 0045/80600/15 заступника начальника Полтавської митниці ДФС Запорізького С. В. від 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 за вчинення зазначених в протоколі дій визнано винним у вчиненні порушення митних правил, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 867.09 грн.

Вважаючи протиправною зазначену постанову в справі про порушення митних правил, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова заступника начальника Полтавської митниці Запорізького С. В. в справі про порушення митних правил № 0045/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України винесена з порушенням вимог МК України та відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення пов'язаного з недотриманням вимог МК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів ( п.1 - 3 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України).

Слід вказати, що у відповідності до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, передбачений частиною 2 статті ст. 53 Митного кодексу України.

Частиною 2 статті ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Однак, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини ( ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 53 вищевказаного кодексу, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Слід вказати, що положеннями ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами.

Так, згідно ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що відомості стосовно товарів, які імпортуюються, мають бути достовірними та підтвердженими документально. Тільки в такому випадку до них може бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України).

Положеннями ч. 11 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, із довідки ТОВ « Лімко-Логістик» від 22.10.2015 року № 22/10-15 вбачається, що транспортно-експедиторські послуги, які були додатково включені відповідачем до митної вартості, у розмірі 5001.16 грн. здійснені на території України, а отже не можуть бути включені до митної декларації, а припущення відповідача щодо можливої причетності цих сум до витрат, які були понесені ТОВ «Лімко-Логістик» за транспортування товару Митної території України нічим об'єктивно не підтверджується.

Прийнявши митну декларацію та додані до неї довідки про вартість транспортних послуг при розмитненні товару 11.11.2014 року, митний орган не звертався до позивача з вимогою надати додаткові документи, як це передбачає п.7 ч.3 ст.53 МК України, у разі якби мав сумніви щодо правильності визначення митної вартості .

При поданні митної декларації позивач надав відповідачу всі необхідні документи передбачені ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Надані до перевірки документі були прийнятті митним органом, а товар розмитнений.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав відповідачеві правдиві дані при оформленні митної декларації, що підтверджується довідкою ТОВ «.Лімко-Логістик» від 22.10.2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова Полтавської митниці ДФС України від 20 серпня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0045/80600/15 була прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 07.12.2015р. по справі № 552/5130/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2016 р.