Ухвала суду № 55379559, 28.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 р.Справа № 820/10406/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. по справі № 820/10406/15

за позовом Державного підприємства "Зміївське лісове господарство"

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Зміївське лісове господарство" (далі - ДП "Зміївське лісове господарство", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі - ДФІ в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

1. Визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2, 3, 5, 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Харківській області від 03.09.2015 року № 07-25/6609 щодо усунення порушень законодавства.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63404, Харківська область м. Зміїв вул. Радянська ,7 , ЄДРПОУ 00993099) судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р. у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права щодо використання практики Верховного суду України.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 16.06.2015 року № 621/1381/15-к з 18.06.2015 року по 15.07.2015 року на Державному підприємстві "Зміївське лісове господарство" була проведена позапланова ревізія щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 року по 31.05.2015 рік, за результатами якої складено Акт № 07-20/06 від 22.07.2015 року.

29.07.2015 року позивачем були направлені на адресу відповідача підписані 2 примірники акту № 07-20/06 від 22.07.2015 року з поміткою "із запереченнями".

04.08.2015 року за вих. № 554 на адресу відповідача були направлені заперечення до акту № 07-20/06 від 22.07.2015 року позапланової ревізії щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 рік по 31.05.2015 рік з обґрунтуванням по пунктам.

11.09.2015 року позивачем отримана вимога від 03.09.2015 року № 07-25/6609 щодо усунення порушень законодавства без урахування заперечень.

У вимозі № 07-25/6609 від 03.09.2015 року викладені 8 вимог щодо усунення порушень законодавства.

Підприємство не погоджується з висновками, викладеними в вимозі від 03.09.2015 року № 07-25/6609 щодо усунення порушень законодавства по пунктам 1, 2, 3, 5, 6, а саме:

Пункт 1. В порушення вимог п. 5,7 Розділу V "Оплата і нормування праці" Галузевої угоди між Державним агентством лісових ресурсів України і профспілкою працівників лісового господарства України на 2013 - 2015 роки протягом 2013 року проводилася оплата праці 35-ти працівникам лісгоспу, посади (професії) яких не були передбачені штатними розписами ДП "Зміївське лісове господарство"; а саме: один електромонтер, 22 сторожі, 5 водіїв, 6 пожежних спостерігачів та один пожежний респираторник. Внаслідок допущеного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 877446,49 грн.

Пункт 2. В порушення вимог п. 1.1 та п. 1.5 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 19.02.2007 року № 42, підприємством у 2013, 2014 р.р. та січні - лютому 2015 року здійснено реалізацію ТОВ "Кроно-Україна" необробленої деревини за цінами, нижчими за ті, що затверджені у лісгоспі на відповідну лісопродукцію на загальну суму 49759,13 гри. Внаслідок чого лісгоспу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 49759,13 грн.

Пункт 3. В порушення ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV (зі змінами), п. 13 постанови КМУ від 29.11.2006 року № 1673 "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна фінансових ресурсів" (із змінами) у 2014 році та січні - травні 2015 року ДП "Зміївське лісове господарство" без дозволу Державного агентства лісових ресурсів України та погодження Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства України надано благодійну (спонсорську) допомогу лісопродукцією понад визначені розміри на суму 26177,79 грн.

Пункт 5. В порушення вимог п. 1.4 Рекомендацій Міністерства юстиції Україна "Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації" від 23.01.2007 року № 35-14/7 посадовими особами підприємства не забезпечено проведення заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості в загальній сумі 95 492,77 грн., по якій сплив строк стягнення, що призвело до втрати боржника в зобов'язанні.

Пункт 6. В порушення п. 13 розділу 2а Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 року № 1673 "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" підприємством у 2013 - 2014 роках та І кварталі 2015 року здійснено витрати на аудиторські послуги з перевищенням граничного розміру на загальну суму 135331,44 грн.

Суд першої інстанції не погодився з визначеними в частинах п. 1, 2, 3, 5, 6 вимоги порушеннями та також зауважив, що відповідач в оскарженому акті перевірки та вимозі не зазначив достатніх фактичних даних по вищевказаним епізодам, які б достеменно засвідчували факт наявності події протиправного діяння, вчиненого позивачем.

Але, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, зазначив про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не про визнання вимоги протиправною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), від 28.10.2014р. (справа № 21-462а14), 20.01.2015 року (справа № 21-601а14).

За таких обставин, підстав для задоволення позову Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" немає, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного використання в даному випадку практики Верховного суду України колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. по справі № 820/10406/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2016 р.