Постанова № 55376800, 26.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа № 914/1659/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л. Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився;

третьої особи: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю КПК-Агроінвест, б/н від 22.10.2015

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Петрашко М.М. та Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/1659/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Провімі, с. Жорниська Львівської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю КПК-Агроінвест (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "К-АГРО")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства Птахофабрика Ражнівська, с. Заболотці Львівської області

про стягнення заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю Провімі звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю КПК-АГРОІНВЕСТ (правонаступником якого є ТОВ «К-АГРО») про стягнення заборгованості в сумі 11 028 304, 49 грн, з якої 7 824 775, 30 грн основний борг, 2 119 340, 04 грн інфляційних втрат, 54 000, 00 грн - 3% річних та 1 028 304, 49 грн пеня. Позов заявлено на підставі договору поставки № 135К від 22.01.2014, укладеного позивачем з відповідачем.

При розгляді спору місцевим судом позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 7 824 775, 30 грн основного боргу, 2 119 340, 04 грн інфляційних втрат, 118 957, 05 грн 3 % річних та 2 218 628, 62 грн пені.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.15 у справі № 914/1659/15 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12 279 900, 87 грн заборгованості, з якої: основний борг 7 824 775, 30 грн; пеня - 2 216 847, 86 грн; 3% річних 118 937, 67 грн; інфляційні втрати 2 119 340, 04 грн, та 73 068, 97 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач жодним чином не спростував відсутність заборгованості, більше того, надсилав позивачу лист про укладення мирової угоди, в якому не заперчив проти сум, заявлених до стягнення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ КПК-АГРОІНВЕСТ (правонаступником якого є ТОВ «К-АГРО») звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно не призначив у справі судову економічну експертизу та не зупинив провадження. Також вказує, що судом неправомірно не витребувано та не досліджено довіреності на отримання товару по спірним видатковим накладним.

Крім того, звертає увагу, що укладаючи 22.01.2014 договір поставки №135 К, директор відповідача, діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки в подальшому на підставі оспорюваного договору ним було підписано первинних документів (видаткових накладних) на загальну суму яка перевищує 500 000,00 грн., в той час, як 08.01.2014 загальними зборами учасників ТзОВ «КПК-Агроінвест» було прийнято рішення, відповідно до пп. 6.2.13 п. 6.2. якого до виключної компетенції загальних зборів учасників ТзОВ «КПК-Агроінвест» відноситься надання попередньої згоди на укладення правочинів (договорів, контрактів тощо), якщо сума таких угод перевищує 500 000, 00 грн. Проте попередньої згоди загальних зборів учасників товариства не існувало та не існує в жодній формі.

10 листопада 2015 року позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проси залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, з огляду на те, що дійсна потреба в цьому відсутня.

Щодо відсутності попередньої згоди загальних зборів учасників директору для укладення договору поставки, зазначає, що згідно з протоколом загальних зборів учасників товариства (відповідача) від 25.12.2015 було прийнято рішення надати попередню згоду на укладення додаткової угоди до договору поставки на загальну суму 10 000 000, 00 грн та надати фінансовому директору товариства ОСОБА_2 повноваження щодо підписання додаткової угоди до договору поставки № 135К від 22.01.2014, а також будь-яких інших додаткових угод та документів, що стосуються виконання умов договору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 замінено сторону у судовому процесі відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю КПК-АГРОІНВЕСТ ідент. код 37291385; місцезнаходження: 81740, Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів, вул. Січових Стрільців, 11 її правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю К-АГРО ідент. код 40209767; місцезнаходження: 80200, м. Радехів вул. Стуса, будинок 3.

В дане судове засідання сторони явку повноважного представника в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить формуляр відкладення розгляду справи.

Поряд з цим, від відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів, а саме, копії платіжного доручення № 1 від 25.01.2016 про сплату боргу в сумі 100 000, 00 грн за концентрат згідно додаткової угоди № 3 від 30.12.2014 та договору поставки № 135К від 22.01.2014.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у справі № 914/1659/15 залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.01.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" (постачальник) в особі генерального директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" (покупець) в особі ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з іншого боку, що разом іменуються сторони, укладено договір поставки №135 К (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси, білкові та вітамінно-мінеральні добавки (далі - товар) на умовах зазначених в даному договорі. Список товарів, що є предметом даного договору визначено в "Прайс-листах). Постачальник має право в односторонньому порядку змінювати список товарів, що можуть бути замовлені за цим договором, шляхом направлення покупцю нового "Прайс-листа" до даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видаткових накладених (п. 1.2 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та асортиментом в дату поставки згідно п.2.3 договору. З цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та /чи пошкодження товару переходить до покупця (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, датою поставки товару, є дата зазначена на товарно-транспортній накладній (для поставки на умовах FCA це дата товарно-транспортної накладної; для поставок на умовах СРТ це дата доставки зазначеного в товарно-транспортній накладній) та/або на видатковій накладній.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, що зазначений у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних (п.3.3 договору).

Оплата за товар покупцем здійснюється з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати рахунку-фактури та/або видаткової накладної постачальника, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 300 000, 00 грн. Платежі, здійснені покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар (п.3.5 договору).

У випадку порушення зобовязання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України (п.9.1).

Відповідно до п. 9.3, у разі несвоєчасного виконання грошових зобовязань покупцем, він сплачує суму боргу з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від обовязків виконання договірних зобовязань (п. 9.4 договору).

У п. 12.2 сторони погодили, що усі додатки, додаткові угоди і рахунки - фактури до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну чинність у тому випадку, якщо вони складені в письмовому виді і підписані уповноваженими представниками сторін.

22 січня 2014 року, 05.05.2014 та 30.12.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" (покупцем) укладено додаткові угоди до договору поставки; 30.12.2014 року укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки №135 К від 22 січня 2014 року; 07.02.2015 укладено угоду про внесення змін і доповнень до додаткової угоди № 2 до договору поставки №135 К від 22 січня 2014 року; 30.12.2014 укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки №135 К від 22 січня 2014 року; 21.01.2015 укладено додаткову угоду № 4 до договору поставки №135 К від 22 січня 2014 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, розмір заборгованості що утворилася згідно договору та додаткових угод.

Місцевим господарським судом встановлено, що договір поставки №135 К від 22 січня 2014 року, додаткові угоди від 22.01.2014, від 05.05.2014, від 30.12.2014 року, додаткова угода №2 від 30.12.2014, угода від 07.02.2015 про внесення змін і доповнень до додаткової угоди №2 до договору поставки №135 К від 22 січня 2014 року; додаткова угода №3 від 30.12.2014 до договору поставки №135 К від 22 січня 2014 року; додаткова угода №4 від 21.01.2015 до договору поставки №135 К від 22 січня 2014 року підписані уповноваженими особами постачальника (ТзОВ "Провімі") та покупця (ТзОВ "ПКП -Агроінвест") та завірені гербовими печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань постачальник (ТзОВ "Провімі") поставив покупцю (ТзОВ "КГІК - Агроінвест") товар, вартістю 636 302,80 грн, а саме по видаткових накладних: № 3759 від 26.12.2014 на суму 122 163,60 грн, № 3769 від 26.12.2014 на суму 185 402,00 грн, № 3774 від 29.12.2014 на суму 123 527,60 грн, № 3794 від 29.12.2014 на суму 86 528,00 грн, № 3795 від 29.12.2014 на суму 118 681,60 грн.

Перелічені видаткові накладні містять посилання на договір №135 К від 22.01.2014, як на підставу поставки товару, видаткові накладні підписані уповноваженим особами постачальника і покупця.

До перелічених поставок, які входять у предмет дослідження у даній справі, а саме станом на 01.12.2014, відповідач заборгував позивачу за поставлений по договору поставки товар 636 630, 10 грн. В період з 09.12.2014 по 26.12.2014 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 1 984 312,20 грн, а саме по видаткових накладних: № 3548 від 09.12.2014 на суму 119 325, 00 грн; № 3621 від 16.12.2014 на суму 177 003, 00 грн, № 3676 від 18.12.2014 на суму 172 702, 20 грн; № 3680 від 19.12.2014 на суму 154 419, 20 грн; № 3709 від 22.12.2014 на суму 156 979, 20 грн, №3718 від 22.12.2014 на суму 186 524, 80 грн, № 3720 від 23.12.2014 на суму 156 160, 00 грн, № 3725 від 24.12.2014 на суму 130 345, 60 грн, № 3732 від 24.12.2014 на суму 147 456, 00 грн, № 3736 від 24.12.2014 на суму 117 579, 60 грн, № 3746 від 25.12.2014 на суму 119 193, 60 грн, № 3750 від 25.12.2014 на суму 160 563, 20 грн, № 3757 від 26.12.2014 на суму 186 060, 80 грн.

Таким чином, загальна вартість поставленого позивачем за договором і отриманого відповідачем товару склала 3 257 245, 10 грн (636 630, 10 грн + 1 984 312, 20 грн + 636 302, 80 грн), що сторони підтвердили у акті взаємних розрахунків станом на період: грудень 2014 року, який підписаний ними та завірений гербовими печатками юридичних осіб - постачальника і покупця.

Платіжним дорученням від 08.12.2014 № 3194 відповідач перерахував позивачу за отриманий товар 50 000,00 грн. Даний платіж відображений сторонами у зазначеному Акті звірки взаємних розрахунків.

Керуючись додатковою угодою № 1 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 1 040 434,00 грн, видаткові накладні містять посилання на Додаткову угоду №1 від 30.12.2014 до договору № 135К, як на підставу поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "КПК-Агроінвест" здійснило повну оплату за товар, отриманий згідно додаткової угоди № 1 до договору поставки №135К, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 1 040 434, 00 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що по договору поставки №135К від 22.01.2014 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 3 257 245,10 грн, товар оплачений відповідачем в сумі 2 670 615, 00 грн, відтак сума боргу складає 586 630,10 грн.

Проте, згідно доказів зібраних під час апеляційного розгляду даної справи, встановлено, що платіжним дорученням від ПАТ «Птахофабрика «Ражнівська», як майновим поручителем, було сплачено на підставі іпотечного договору від 18.12.2014 позивачу 586 630, 10 грн боргу по договору поставки № 135К від 22.01.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Апеляційним судом перевірено розрахунки суду першої інстанції та встановлено, що станом на 18.05.2015 прострочена заборгованість ТзОВ "КПК Агроінвест" перед TOB "Провімі" за поставлений товар за додатковою угодою № 2 становить 316 870, 40 грн; за додатковою угодою № 3 становить 4 412 052, 80 грн; за додатковою угодою № 4 становить 2 509 222, 00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Матеріалами у справі підтверджується, що відповідач заборгував позивачу за отриманий товар 7 238 145,20 грн.

Більше того, як свідчать матеріали справи, відповідач вже в процесі розгляду судом даної справи звертався до позивача з листом вих. № 347 від 19.06.2015, маючи бажання укласти з позивачем мирову угоду у справі. Лист не містив заперечень відповідача стосовно суми основного боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, однак просив обумовити зменшення нарахованої пені та інфляційних втрат на 50% та розстрочити виплати на чотири місяці.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, з огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 7 824 755, 30 грн основного боргу.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем в порядку п. 9.3 договору поставки та п. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 2 218 682, 62 грн пені, 118 957, 05 грн 3% річних та 2 119 340, 04 грн інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд не погодившись з розрахунком позивача, провів власний та встановив, що пеня підлягає до стягнення в розмірі 2 216 847, 86 грн, а 3 % річних в розмірі 118 937, 67 грн. Поряд з цим, суд погодився в правомірності заявлення до стягнення 2 119 340, 04 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, крім основної заборгованості, 2 216 847, 86 грн пені; 118 937, 67 грн - 3% річних та 2 119 340, 04 грн інфляційні втрат.

Доводи скаржника, що судом неправомірно не витребувано та не досліджено довіреності на отримання товару по спірним видатковим накладним є безпідставними, оскільки матеріали справи містять довіреність № 07/1 від 12.09.2014, якою відповідач уповноважив ОСОБА_2, зокрема, укладати, змінювати, розривати договори, підписувати від імені товариства, зокрема, первинні документи бухгалтерського обліку.

Щодо перевищенням директором своїх повноважень при укладенні договору поставки, судова колегія зазначає, що 20.01.2016 Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/3994/15, предметом якої було визнання недійсним договору поставки № 135К від 22.01.2014, саме з цих підстав. За результатами вирішення спору, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Місцевий господарський суд у справі № 914/3994/15 встановив, що як вбачається з статуту ТОВ «КПК-Агроінвест», затвердженого у новій редакції загальними зборами учасників товариства на підставі протоколу № 1/14 від 08.01.2014, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.01.2014, тоді як договір поставки було укладено 22.01.2014. Таким чином, обмеження, зазначені в статуті, не поширюються на даний договір.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у справі № 914/1659/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 29.01.16

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Хабіб М.І.