Постанова № 55375973, 28.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р.Справа № 916/3673/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Л.Воронюка

ОСОБА_1

При секретарі І.М.Станковій

За участю представників сторін:

Від ТОВ "Аскос" - ОСОБА_2,

Директор ТОВ "Аскос" - ОСОБА_3,

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аскос"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 19.10.2015 р.

по справі № 916/3673/15

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Аскос"

про стягнення заборгованості та виселення,

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 08.12.2015р. оголошувалась перерва до 19.01.2016р.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (в подальшому за текстом Департамент комунальної власності ОМР) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аскос» (далі ТОВ «Аскос») про виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 19,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 29; стягнути з останнього пеню за несвоєчасне виконання договірних зобовязань з оплати орендної плати в розмірі 52,43 грн., неустойку згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 16506,88 грн., а також судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2003 року між сторонами був укладений договір оренди, умови якого щодо своєчасної оплати орендної плати виконувалися відповідачем неналежним чином протягом трьох місяців, у звязку із

чим нарахована пеня. Окрім цього, строк договору оренди закінчився 03.12.2014 року внаслідок закінчення строку його дії та відмови позивача від його пролонгації, про що ТОВ «Аскос» було повідомлено, але відповідач орендоване приміщення не повернув.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2015 р. (суддя Зайцев О.Ю.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. ТОВ «Аскос» виселено із займаного орендованого нежитлового приміщення та з нього на користь позивача було стягнуто 52,43 грн. пені, 16506,88 грн. неустойки та 3045 грн. судового збору.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ТОВ "АСКОС" в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач в односторонньому порядку відмовився від договору, що не передбачено чинним законодавством, тоді як ним не був дотриманий порядок розірвання договору оренди. Скаржник зазначає про те, що ним не було отримано повідомлення про відмову від продовження договору, а тому не виникло зобовязання із повернення орендованого приміщення. Також ТОВ «Аскос» звертає увагу на неправильність стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати, тому що договором визначені зовсім інші умови, а саме: встановлений обовязок сплати орендної плати саме по день підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення, й тому умовами договору передбачено саме договірну неустойку в розмірі орендної плати. Окрім цього, скаржник вказує на ненаправлення позивачем йому копії позовної заяви із доданими матеріалами та неповідомлення його належним чином про час і місце судового засідання, що позбавило відповідача взяти участь в судовому розгляді та можливість здійснити захист своїх прав.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради в відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, змотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків згаданою нормою права названі договори та інші правочини.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють, зокрема, правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються в оренду.

Згідно із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

На стадіях укладення, виконання, зміни, розірвання та припинення договору найму у наймодавця та наймача виникають взаємні зобовязання, зокрема: обовязок наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, провадити капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом; обовязок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а в разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (стаття 765, частина перша статті 773, частина друга статті 776, частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду комунального майна врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Як розяснено у п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12, статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону.

Частиною другою статті 26 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження з боку орендодавця орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2003 року між Малиновською районною адміністрацією м. Одеси (в подальшому орендодавця змінено на Департамент КВ ОМР) та ТОВ «Аскос» був укладений договір № 20/5 оренди нежитлового приміщення загальною площею 19,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 29.

Строк дії договору визначений сторонами до 15 січня 2004 року, але неодноразово сторонами продовжувався та за останньою додатковою угодою від 03.12.2012 р. до зазначеного договору оренди сторони встановили строк дії договору до 03.12.2013 р.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, за відсутності заперечень з боку орендодавця, договір оренди був пролонгований до 03.12.2014 р.

13 листопада 2014 року позивачем на адресу відповідача направлений лист-повідомлення про відмову від продовження строку договору та запропоновано у строк до 18.12.2014 р. повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Саме у звязку з припиненням договірних правовідносин 03.12.2014 року та внаслідок порушення відповідачем зобовязання повернути орендоване приміщення, позивачем висунуто вимогу на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України про стягнення неустойки в розмірі подвійного розміру орендної плати за період з 19.12.2014 р. по 31.08.2015 р.

Також позивачем на підставі п. 5.2 договору оренди було заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 52,43 грн. за порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасної сплати орендної плати за період з 16.09.2014 р. по 29.12.2014 р.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд, застосовуючи положення ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 549, 625, 785 ЦК України та ст. ст. 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» виходив з того, що порушення відповідачем умов договору оренди щодо оплати орендної плати підтверджується матеріалами справи, а тому стягнення пені є обґрунтованим та законним, а також з того, що строк дії договору оренди закінчився 03.12.2014 року, проте в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач орендоване майно не повернув та продовжував ним користуватися, що передбачає правомірність стягнення неустойки.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи в частині виселення відповідача із займаних ним орендованих приміщень внаслідок закінчення строку дії договору оренди, а також щодо стягнення неустойки у звязку із порушенням відповідачем вимог закону щодо негайного повернення орендованого майна внаслідок припинення договірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого господарського суду в частині стягнення пені за порушення відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної оплати орендних платежів, оскільки будь-які докази в матеріалах справи, що вказують на наявність такого порушення, відсутні та засновані лише на поясненнях позивача, не підтверджених документально.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Враховуючи недоведеність позивачем зазначених обставин щодо стягнення пені, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Посилання ТОВ «Аскос» про одностороннє розірвання договору оренди та порушення порядку його розірвання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом спору не є розірвання договору, а саме виселення ТОВ «Аскос» із займаних орендованих приміщень у звязку із припиненням договірних правовідносин внаслідок закінчення строку дії договору. Це відповідає приписам ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також положенням ч. 1 ст. 763, ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Безпідставним вважає судова колегія й твердження скаржника про неотримання ним повідомлення Департаменту КВ ОМР про відмову від продовження дії договору оренди.

Так, у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендодавець про наявність у нього таких заперечень повинен висловити у заяві про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Лише відсутність такої заяви є підставою вважати договір продовженим.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, і відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. \ Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2008 р. № 2-11/9948-2007, від 18.08.2009 р. № 2/385; у постанові Вищого господарського суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 907/669/13.

Отже, для припинення договору оренди достатнім є вираження стороною в обумовлений законом строк своєї волі у формі заяви про небажання продовжувати орендні відносини. При цьому, законодавчо на орендодавця покладається лише обов'язок зробити заяву про відсутність у нього намірів продовжувати орендні правовідносини і не встановлено, у який спосіб він повинен пред'явити (зробити, повідомити) таку заяву.

У сфері орендних відносин усталеною є практика надсилання відповідної письмової заяви рекомендованим листом за адресою місцезнаходження (місця проживання) орендаря, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або за іншою поштовою адресою, що була повідомлена орендарем в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2015 р. у справі № 920/1862/14.

Департаментом КВ ОМР обов'язок щодо здійснення відповідної заяви в обумовлений законом строк шляхом її надсилання рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача виконаний, і неотримання ТОВ «Аскос» цього листа, навіть внаслідок дій чи бездіяльності третіх осіб, не змінює правових наслідків, що обумовлені у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки орендодавець не відповідає за невиконання (неналежне виконання) третіми особами свого обов'язку перед відповідачем.

Твердження ТОВ «Аскос» про неправильність стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати, є неспроможними.

Встановлене п. 4.9 договору оренди зобовязання відповідача з оплати орендної плати по день підписання акту приймання-передачі майна не є засобом відповідальності, не звільняє ТОВ «Аскос» від відповідальності за порушення зобовязання щодо повернення обєкта оренди після закінчення строку договору, яка визначена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Не може погодитися судова колегія й з посиланнями ТОВ «Аксос» про не надіслання позивачем копії позовної заяви із доданими матеріалами та неповідомлення судом про час і місце судового розгляду, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Зокрема, квитанцією та описом вкладення до поштового відправлення копії позову та доданих матеріалів /а.с. 6, 7/, відмітками про відправлення поштових відправлень із копією ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення справи із датами судових засідань, а також відповідними рекомендованими поштовими повідомленнями /а.с. 1, 45, 52, 60/, що вказує на дотримання судом першої інстанції вимог ст. ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 із відповідними змінами, а тому підстави, передбачені ч. 3 ст. 104 ГПК України, відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області підлягає лише частковому скасуванню в частині стягнення з ТОВ «Аскос» пені та в цій частині у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аскос» задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2015 р. по справі № 916/3673/15 змінити в п.1 його резолютивної частини, виклавши її в наступній редакції: «Позов задовольнити частково», а п.3 резолютивної частини рішення скасувати в частині стягнення пені в сумі 52,43 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 52,43 грн .

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко