Ухвала суду № 55375792, 02.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Міхєєва І.М.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року справа №265/4570/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 21 жовтня 2015 року у справі №265/4570/15-а за позовом прокурора м.Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа: Соледарський професійний ліцей про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги прокурора м.Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа: Соледарський професійний ліцей про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, задоволено частково, а саме:

визнано поважними причини пропуску строку звернення прокурора міста Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до адміністративного суду;

визнано неправомірними дії Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

зобов'язано Маріупольську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з відрахуванням проведених ОСОБА_2 виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 52-57).

Відповідачем - Маріупольською загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради на зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність прийнятого рішення фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову суду, прийняти нову. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що відсутні підстави для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів доходів громадян, оскільки він не працевлаштувався, а продовжив навчання в іншому навчальному закладі за кошти держави (а. с. 59-63).

Відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини у справі.

Під час проведення перевірки вивчення стану додержання прав і свобод дітей, передусім дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, прокуратурою міста Маріуполя виявлено порушення права особи позбавленнях батьківського піклування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на отримання ним у встановленому законом розмірі одноразової грошової допомоги при випуску з навчального закладу. ОСОБА_2 відповідно до абзацу 2 ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі Закон № 2342-IV) є особою із числа осіб позбавлених батьківського піклування, оскільки до виповнення йому 18 років він мав статус особи позбавленої батьківського піклування, що не заперечувалась сторонами та підтверджено матеріалами справи, а саме - рішенням виконавчого комітету Добропільської міської ради від 20.12.2006р. №560/3 (а.с. 6 зворотній бік, 42).

На підставі наказу за №136 від 29.08.2008 року, ОСОБА_2 зараховано до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, де він навчався та виховувався, перебуваючи на повному державному утриманні навчального закладу (а.с. 7, 43).

Наказом директора Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради від 28.08.2014 року за №121 ОСОБА_2 відраховано з 28.08.2014 року до Соледарського професійного ліцею, у зв'язку із закінченням ним навчання (а.с. 44).

Відповідно до наказу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради №244/к від 07.08.2014 року випускникам, зокрема, ОСОБА_2, виплачена випускна допомога в сумі 42,50 грн. (а.с. 45).

На даний час ОСОБА_2 навчається в Соледарському професійному ліцеї, де перебуває на повному державному утриманні, є особою з числа дітей-сиріт та відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», як дитина-сирота, має право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача - Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради щодо виплати ОСОБА_2 як випускнику навчального закладу із числа дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі 42,50 грн., а не в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку згідно вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2015 року №2342-IV (далі - Закон № 2342-IV).

Згідно абзаців 15,16 ст. 1 Закону №2342-IV заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - медичні, навчальні, виховні заклади, інші заклади та установи, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.

Випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.

За приписами ст.ст. 3,4 Закону № 2342-IV основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу. Згідно ч. 1 ст. 8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

За змістом ч.2 ст.9 Закону №2342-IV, витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком. Згідно ч. 7 ст.8 Закону №2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Таким чином, держава здійснює повне забезпечення, зокрема, дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01.01.2014 року становив 1286,00 грн.

На підставі наведених норм, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 при випуску з Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради повинний був отримати одноразову грошову допомогу не менше, ніж 7716 ,00 грн.

Відповідач - Маріупольська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, вважає, що для вирішення спірних відносин необхідно застосовувати вимоги пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994 р. № 226.

Колегія суддів не приймає до уваги вважає ці доводи виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994 № 226 ( далі Постанова № 226) дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом. Проте, відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до приписів ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови Кабінету Міністрів України прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а саме одноразова грошова допомога підлягає виплаті ОСОБА_2 у розмірі, визначеному цим Законом.

Згідно ст.25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів. Статтею 39-9 Закону № 2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України. Норми ст.ст. 25, 39-9 Закону №2342-IV регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що одноразова грошова допомога ОСОБА_2 відповідачем виплачена у заниженому розмірі та не відповідає вимогам Закону, чим порушено права неповнолітньої особи.

Доводи апеляційної скарги щодо виплати одноразової грошової допомоги при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу суперечать вимогам ст.8 Закону № 2342-IV.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску прокурором строку звернення до суду з даним позовом колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН

від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Прокурором заявлений позов в інтересах дитини, позбавленої батьківського піклування і колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо поновлення прокурору строку звернення до суду з даним позовом, оскільки він діяв в інтересах дитини.

На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний перегляд здійснений в межах доводів апеляційної скарги, в частині незадоволених позовних вимог постанова суду першої інстанції не оскаржена.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно вирішив спір, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 21 жовтня 2015 року у справі №265/4570/15-а за позовом прокурора м.Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа: Соледарський професійний ліцей про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.А. Василенко

Судді: І.А. Васильєва

Р.Ф. Ханова