Постанова № 55375770, 01.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016 року Справа № 904/682/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України": ОСОБА_1 заступник директора з питань роботи з контрагентами, довіреність №105/16 від 26.10.2015 року;

від ПАТ "Інтерпайп НТЗ": не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи;

від Міністерства енергетики та вугільної промисловості: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи;

від прокуратури: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

за участю: прокуратури Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 55 721 540,59 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 36 457 593, 08 грн. пені, 3 267 806, 62 грн. втрат від інфляції та 15 996 140, 89 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволений частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 15 996 140, 89 грн. 3% річних, 1 084 491,08 грн. втрат від інфляції, 14 583 037,23 грн. пені, 68 366,34 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмолено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу №06/10-2835/515110011 від 20.12.2010 року в частині своєчасної оплати природного газу поставленого у період з січня по серпень 2011 року. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення 3% річних за загальний період з 06.02.2011 року по 14.09.2012 року у сумі 15 996 140,89 грн. Також, місцевий господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат з урахуванням приписів пунктів 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог в цій частині за період з березня 2011 року по вересень 2012 року у сумі 1 084 491,08 грн. Враховуючи, що зобовязання з оплати поставленого газу виконано відповідачем в повному обсязі в 2012 року, прострочення в оплаті мало місце незначний час та не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, місцевий господарський суд частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені та зменшив суму пені, що підлягає до стягнення на 60%.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 в частині стягнення пені у сумі 14 583 037,23 грн. та прийняти нове рішення, згідно якого зменшити суму пені на 100% від суми, яка підлягає стягненню, в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не в повному обсязі надано оцінку поданим відповідачем документам, що підтверджують його матеріальний стан. Апелянт зазначає, що сплата пені в такому обсязі обєктивно неможлива, стягнення такої значної суми призведе до зупинки підприємства. Відповідач зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт того, що ним вживалися заходи щодо здійснення погашення заборгованості (заборгованість погашена в повному обсязі). На даний час підприємством знижений обсяг виробництва через зниження попиту в Україні, введення мита в країнах митного союзу та зниження цін на світовому ринку на металопродукцію. Відповідач зазначає, що у звязку з подіями на сході та півдні країни втратив можливість повернення значної частини своїх боргів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 01.02.2016 року.

11.01.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 в частині відмови у стягненні пені у сумі 21 874 555,85 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 21 874 555,85 грн., в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права (статті 549, 551 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232, 233 Господарського кодексу України) та норм процесуального права (статті 4-2, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України). Позивач вважає, що відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження виняткових обставин для зменшення пені. Відсутність своєчасного розрахунку відповідача за спожитий газ створило значні ризики порушення інтересів держави, що має місце у необхідності пошуку джерел додаткового фінансування компанії, залучення кредитів і позик під гарантії держави, недоотримання бюджетних надходжень у вигляді податків і зборів, інших обовязкових платежів, дивідендів від діяльності компанії. Несвоєчасність виконання відповідачем своїх зобовязань з оплати природного газу, затримала розрахунки за імпортований природний газ за зовнішньоекономічними договорами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 прийнято до спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до розгляду апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Розпорядженням секретаря судової палати від 01.02.2016 року у зв'язку із виходом з відпустки судді Чередка А.Є. - члена постійно діючої колегії суддів, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2015 року, для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.02.2016 року представник Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заперечувала проти задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та просила в її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України неустойка, якщо вона передбачена, підлягає стягненню у повному обсязі незалежно від відшкодування збитків.

У судове засідання, яке відбулося 01.02.2016 року, представник Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

01.02.2016 року від Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" надійшло клопотання (вих. №24-1-49 від 29.01.2016 року) про перенесення розгляду справи у звязку із зайнятістю представника в іншому місті та іншому судовому засіданні раніше призначеному до слухання та неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

01.02.2016 року від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли (електронною поштою) письмові пояснення (вих. №17-2-вих/12-16 від 01.02.2016 року), відповідно до яких позивач у справі є самостійною юридичною особою, 100% акцій якої належить державі, тому яке б рішення не прийняв господарський суд у справі №904/682/14 воно ніяким чином не вплине на права та обовязки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Представник прокуратури Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційні скарги не надав.

У судовому засіданні 01.02.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (покупець) був укладений договір №06/10-2835/515110011 поставки природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.

Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Відповідно до пункту1.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.08.2011 року) постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 201 921,723 тис.м3, в тому числі: у січні 23 534,961 тис.м3, у лютому 22 654,070 тис.м3, у березні 22 060,617 тис.м3, у квітні 17 621,169 тис.м3, у травні 17 229,426 тис.м3, у червні 17 521,775 тис.м3, у липні 16 960,916 тис.м3, з 1 по 5 серпня 2 838,789 тис.м3, у вересні 0.000 тис.м3, у жовтні 18 500,00 тис.м3, у листопаді 19 500,000 тис.м3, у грудні 23 500,000 тис.м3.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення (пункт 10.1 договору).

03.10.2011 року сторонами підписано додаткову угоду №5 до договору №06/10-2835/515110011 поставки природного газу від 20.12.2010 року, згідно якої домовились вважати договір №06/10-2835/515110011 від 20.12.2010 року припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки газу з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно. Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (надалі - пункти приймання газу) (пункт 5.2 договору). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе ризик і бере на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (пункт 5.2.1 договору.)

Покупець зобов'язаний підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки (пункт 6.1.2 договору).

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: за січень 2011 року від 31.01.2011 року на суму 72 345 716,99 грн.; за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суму 69 637 886,24 грн., за березень 2011 року від 31.03.2011 року на суму 67 813 630,72 грн., за квітень 2011 року від 30.04.2011 року на суму 60 559 587,80 грн., за травень 2011 року від 31.05.2011 року на суму 59 213 264,26 грн., за червень 2011 року від 30.06.2011 року на суму 60 217 995,28 грн., за липень 2011 року від 31.07.2011 року на суму 68 568 980,62 грн., за серпень 2011 року від 31.08.2011 року на суму 11 476 553,98 грн., а всього за вказаний період на суму 469 833 615,89 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 та 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи підтверджується, що Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" повністю розрахувалося за поставлений природний газ протягом січня серпня 2011 року, однак з простроченням встановлених умовами договору строків (оплата здійснювалась у період з 27.10.2011 року по 14.09.2012 року).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" умов договору №06/10-2835/515110011 поставки природного газу від 20.12.2010 року в частині своєчасної та повної оплати природного газу за січень серпень 2011 року.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (пункт 9.3 договору).

Відповідно до пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 Господарського кодексу України).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

За несвоєчасну оплату природного газу позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 36 457 593,08 грн. за загальний період з 06.11.2011 року по 03.02.2012 року (за прострочення оплати природного газу за січень-серпень 2011 року по кожному акту окремо, з урахуванням часткової оплати).

Місцевий господарський суд здійснив перерахунок пені з урахуванням приписів пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з яким погоджується апеляційний господарський суд, та дійшов до висновку про правильність нарахування позивачем до стягнення пені у сумі 36 457 593,08 грн.

08.12.2015 року Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" подало до місцевого господарського суду клопотання про зменшення предявленої позивачем до стягнення пені на 100% від суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи, що зобовязання з оплати поставленого газу виконано відповідачем в повному обсязі в 2012 року, прострочення в оплаті мало місце незначний час та не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, місцевий господарський суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені на 60% від належної до стягнення, та стягнув пеню у сумі 14 583 037,23 грн.

Відповідач вважає таке зменшення розміру пені недостатнім, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині та зменшити розмір пені на 100%. В свою чергу, позивач вважає таке зменшення розміру пені необґрунтованим та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із доводами відповідача щодо не надання належної оцінки майновому стану підприємства при вирішенні питання про зменшення пені з таких підстав. Прострочення виконання зобов'язання відбулося у 2011 році, тобто до подій на сході та півдні країни, тому доводи відповідача щодо неможливості стягнення значної частини заборгованості з контрагентів, які знаходяться в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим є безпідставним відносно обставин що мали місце у 2011 році. Згідно звітів про фінансові результати, що містяться в матеріалах справи, відповідач має тенденцію до зниження обсягів виробництва, однак у підприємства є прибуток.

Крім того, на підтвердження свого фінансового стану Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" надані документи про фінансовий стан у 2015 році, в той час як прострочення виконання зобовязання мало місце у 2011 році, тобто матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували винятковість обставин для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Апеляційний господарський суд враховує ті обставини, що період прострочення оплати за отриманий природний газ є незначним, а заборгованість з оплати природного газу за договором за спірний період погашена до подання позовної заяви, ще у 2012 році, однак зазначає, що пеня нарахована з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (за шість місяців) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, тобто у повній відповідності до чинного законодавства та є співрозмірною розміру прострочених платежів (489 833 615,89 грн.).

Апеляційний господарський суд враховує доводи і позивача щодо необхідності придбання ним природного газу, що постачається споживачам України, та обов'язковість дотримання позивачем строків розрахунків за придбаний природний газ, відповідно, враховує інтереси обох сторін, які заслуговують на увагу, зокрема і майновий стан позивача.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують наявність виняткових обставин (в матеріалах справи відсутні навіть пояснення відповідача чому відбулося прострочення виконання зобовязання у 2011 році), що спричинили прострочення виконання зобовязання, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи співмірність заявленої до стягнення суми пені (36 457 593,08 грн.) розміру прострочених платежів (489 833 615,89 грн.), апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що місцевий господарський суд необґрунтовано зменшив розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, стягнувши з відповідача на користь позивача 40% правомірно заявленої до стягнення пені, та вважає, що пеня підлягає стягненню у повному обсязі у сумі 36 457 593,08 грн.

За наведеного, доводи Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про неправомірність прийнятого судового рішення в частині зменшення розміру пені лише на 60% є необґрунтованими, підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" відсутні, відповідно апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 06.02.2011 року по 13.09.2012 року включно у сумі 15 996 140,89 грн. та втрати від інфляції за період з лютого 2011 року по серпень 2012 року включно у сумі 3 267 806,62 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, здійснив перерахунок 3% річних з урахуванням приписів пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за результатами якого дійшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних за загальний період з 06.02.2011 року по 13.09.2012 року включно у сумі 15 996 140,89 грн.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 року №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 року №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Апеляційний господарський суд погоджується із перерахунком місцевого господарського суду втрат від інфляції, зробленого з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за результатами якого сума від інфляції складає 1 084 491,08 грн. за загальний період з березня 2011 року по серпень 2012 року включно.

За викладеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 53 538 225,05 грн. (36 457 593,08 грн. пені + 15 996 140,89 грн. 3% річних + 1 084 491,08 грн. втрати від інфляції).

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 70 216,53 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає про неправильність визначення місцевим господарським судом розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням приписів пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача наведені в обґрунтування апеляційних скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та, відповідно, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.

Розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його задоволення.

При цьому апеляційний господарський суд виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодних доказів на його підтвердження (до клопотання додано лише копію довіреності представника).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на відповідача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 скасувати в частині зменшення пені.

В цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню у сумі 36 457 593,08 грн.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/682/14 в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 15 996 140, 89 грн. 3% річних, 1 084 491,08 грн. втрат від інфляції, пеню у сумі 36 457 593,08 грн., 70 216,53 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 80 388,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 02.02.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко