Постанова № 55375749, 27.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р. Справа № 922/4874/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 22.12.2015 р.)

відповідача ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_3 (дов. №8447 від 08.12.2015 р.) - після перерви не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№5270Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 21 831,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість за договором кредитної лінії №НКЛ-2007097 від 29.07.2011 р. в розмірі 21 831,38 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2015 р. у справі №922/4874/15 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин справи. Зокрема, зазначає, що прострочення сплати заборгованості за кредитом виникло з винних дій позивача. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Від відповідача 22.12.2015 р. надійшла уточнена апеляційна скарга (вх. №17358), в якій апелянт просить скасувати рішення господарського суду частково та прийняти нове, яким зменшити суму стягнення заборгованості на 21 509,42 грн. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з винних дій позивача апелянт прострочила сплату основної заборгованості в сумі 274,58 грн., тому станом на 11.08.2015 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка складається: 274,58 грн. сума основної заборгованості за кредитом, 47,38 грн. сума заборгованості по процентам за період з 25.03.2015 р. по 11.08.2015 р. Вказані суми апелянт визнає та в цій частині вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, з усіма іншими сумами апелянт не згоден з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що скаржником не обґрунтовані вимоги щодо зменшення розміру неустойки. Просить апеляційну скаргу (з урахуванням уточнень до неї) залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2016 р. в підтвердження оплати боргу в сумі 105,92 грн. надав копію квитанції №15024574 від 25.01.2016 р., яка колегією суддів долучена до матеріалів справи.

З метою зясування виниклих в судовому засіданні питань, що мають значення для вирішення спору, враховуючи необхідність надання сторонами додаткових документів, колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні до 11 год. 00 хв. 27 січня 2016 року.

Після перерви представник ФОП ОСОБА_2 не зявився.

Відповідач надав копії договорів страхування №6352258 від 29.07.2011 р., №021108/2200/0000016 від 06.08.2012 р., №20/08 від 30.08.2013 р. (вх. №1011 від 27.01.2016 р.), які колегією суддів долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, уточнень до неї та відзиву, вислухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін та відповідача особисто, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2011 р. між ПАТ Дельта Банк (кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2007097 (а.с. 12-15), відповідно до п. 1.1. якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідкладної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 55 000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 24,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 28.07.2014 р. включно (а.с. 16).

Кредит надавався позичальнику на поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 1.1.3 кредитного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - Транш, а у сукупності Транші, в межах максимального ліміту заборгованості.

Згідно п. 1.3 кредитного договору погашення всіх траншів здійснюється з кінцевим терміном зазначеним в п. 1.1., до 10 числа відповідно до графіку, на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1 цього договору. В місяці, на який припадає закінчення терміну користуванням кредитом, зазначений в п. 1.1., платіж повинен бути виплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній, то позичальник зобов'язаний сплатити платіж у наступний робочий день.

Сторони узгодили, що забезпеченням позичальником виконання своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії (плати) за ведення кредитної справи, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір іпотеки квартири, загальною площею 50,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (п. 1.4 кредитного договору).

Банк на виконання своїх зобовязань за кредитним договором №НКЛ-2007097 перерахував позичальнику 55 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 27214096 від 01.08.2011 р. (а.с. 26).

Позичальник свої зобовязання щодо своєчасної оплати кредиту не виконав, в звязку з чим у нього перед банком виникла заборгованість в сумі 274,58 грн.

Вважаючи, що вказані обставини призвели до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, ПАТ Дельта Банк звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, в якому просив стягнути з позичальника заборгованість за договором кредитної лінії №НКЛ-2007097 від 29.07.2011 р. в розмірі 21 831,38 грн., яка складається з наступного:

- сума заборгованості за кредитом 274,58 грн.;

- сума заборгованості за процентами - 2 595,59 грн.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 150,16 грн.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 14 113,75 грн.;

- сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 8,63 грн.;

- сума трьох процентів річних від суми прострочених відсотків -38,67 грн.;

- п. 9.1 за порушення п. 5.12.1 штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих коштів - 1 650,00 грн.

Задовольняючи позов, господарський суд, встановивши факт несплати відповідачем необхідних коштів для погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 29.07.2011 р. № НКЛ-2007097, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення суми заборгованості за кредитом в розмірі 274,58 грн., суми заборгованості за процентами в розмірі 2 595,59 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3 150,16 грн., суми 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 8,63 грн., суми 3% річних від суми прострочених відсотків в розмірі 38,67 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, згідно ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 628 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 1.1. договору №НКЛ-2007097 кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідкладної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 55000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 24,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 28.07.2014 р. включно.

Як вже зазначалось вище, банк свої зобовязання за кредитним договором №НКЛ-2007097 виконав своєчасно та в повному обсязі, перерахувавши позичальнику 55 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером.

Визнаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом в розмірі 274,58 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, місцевий господарський суд зазначив про відсутність доказів повернення позичальником кредитних коштів у строк, встановлений договором.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що наявність заборгованості за кредитом підтверджена належними доказами та не заперечується відповідачем.

Крім того, вже після подання апеляційної скарги, ФОП ОСОБА_2 перерахувала на користь позивача суму заборгованості за кредитом, встановлену рішенням господарського суду від 20.10.2015 р. у даній справі, в розмірі 274,58 грн., що підтверджується копією квитанції №14675640 від 23.12.2015 р. (а.с. 197).

Враховуючи вищевказане, беручи до уваги факт несплати позичальником суми заборгованості за кредитом, здійснивши перерахунок суми процентів за користування грошовими коштами, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 274,58 грн. та процентами в сумі 2 595,59 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. за №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин).

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки 3% річних від суми простроченого кредиту та прострочених відсотків, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 8,63 грн. та 3% річних від суми прострочених відсотків в розмірі 38,67 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 14113,75 грн. та штрафу у розмірі 3% від загальної суми отриманих коштів в розмірі 1650,00 грн., з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані нарахування здійснені позивачем на підставі п.п. 1.1.1, 1.1.2, 9.1 кредитного договору №НКЛ-2007097.

Сторонами договору погоджено, що у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 5.11.-5.12. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов п. п. 5.11-5.12 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору (п. 1.1.1. кредитного договору).

У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п. 1.1 договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 (двадцять) одиниць та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до договору (п. 1.1.2 кредитного договору).

Обовязками позичальника, встановленими, зокрема, пунктами 5.11, 5.12 кредитного договору, є: протягом 10 календарних днів з дня укладення іпотечного договору/договору застави укласти в акредитованій банком страховій компанії договір страхування заставного майна, зазначеного у п. 1.4 цього договору; протягом 3 місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості оборотів ФОП ОСОБА_2 по поточним рахункам в ПАТ Дельта Банк. Для підтвердження виконання своїх зобовязань позичальник повинен щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник.

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 (три) проценти від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 1.1, 1.3, 2.3, 2.5, 3.3, 3.8 цього договору, а також будь-яких платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Під час розгляду справи колегією суддів було встановлено, що ФОП ОСОБА_2, маючи намір сплатити заборгованість за кредитом (274,58 грн.) 30.03.2015 р. звернулась до каси ПАТ Дельта Банк, де їй було відмовлено в прийнятті платежу, у зв'язку із закриттям рахунку, на який здійснювалось погашення заборгованості за спірним договором, оскільки виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. було прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно якого з 03.03.2015 р. в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасовою адміністрації у ПАТ "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - ОСОБА_4.

У відділенні ПАТ Дельта Банк відповідачу повідомили інший рахунок для погашення заборгованості за кредитом в касах інших банків. ФОП ОСОБА_2 звернулась до кас двох інших банків для погашення заборгованості по кредитному договору в ПАТ Дельта Банк, однак отримала відмову з посиланням на те, що наданий рахунок є некоректним.

Апелянт звернулась до Харківського відділення №15 ПАТ Дельта Банк з заявою №3174034 від 13.11.2015 р., в якій просила надати пояснення щодо причини, з якої позивач не повідомив її про запровадження тимчасової адміністрації з 03.03.2015 р. та чому станом на день подання вказаної заяви банк не повідомив її, в який спосіб та на які реквізити вона може погасити свою кредитну заборгованість за договором кредитної лінії №НКЛ-2007097 від 29.07.2011 р.

ПАТ Дельта Банк листом №05-3174034 від 20.11.2015 р., який відповідач отримав у Харківському відділенні №5 ПАТ Дельта Банк 14.12.2015 р., банк повідомив позичальнику про зміну реквізитів для погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з початком процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк.

Листом №757/906 від 22.10.2015 р. (згідно штампу Укрпошти направлений позивачем 27.11.2015 р., отриманий відповідачем 17.12.2015 р.) ПАТ Дельта Банк повідомив ФОП ОСОБА_2 про свою ліквідацію та роз'яснив, що за актуальними реквізитами накопичувальних рахунків для погашення заборгованості грошових зобов'язань перед ПАТ Дельта Банк можна буде ознайомитись на сайті ПАТ Дельта Банк найближчий часом.

Таким чином, фактично позивач офіційно в належний спосіб повідомив відповідача про ліквідацію лише через вісім місяців після введення тимчасової адміністрації, чим порушив право відповідача на інформацію.

ФОП ОСОБА_2 17.12.2015 р. повторно звернулась до Харківського відділення №5 ПАТ Дельта Банк для погашення основної заборгованості по кредиту за договором №НКЛ-2007097 на реквізити зазначені в листі №05-3174034 від 20.1 1.2015 р. Проте, касир банку відмовив ФОП ОСОБА_2 вказавши на некоректний номер, вказаний у графі призначення платежу.

Звернутись до іншого банку для погашення заборгованості ФО-П ОСОБА_2 не мала можливості, оскільки в графі призначення платежу обов'язковим реквізитом є номер рахунку, на який згідно з умовами кредитного договору здійснюється погашення кредиту.

При цьому, договір кредитної лінії №НКЛ-2007097 не містить номеру рахунку для погашення кредитної заборгованості по кредиту та відсоткам.

Як зазначає відповідач, раніше, звертаючись до каси ПАТ Дельта Банк з метою оплату за договором, він називав номер кредитного договору, а спеціалісти (менеджери) самостійно формували платіжний документ із зазначенням рахунків для погашення заборгованості та номери банку. На сьогоднішній день ані менеджери Харківських відділень №5 та №15 ПАТ Дельта Банк, ані працівники гарячої лінії ПАТ Дельта Банк не повідомляли позичальнику обов'язкові реквізити, а саме номери рахунків, на які згідно з умовами кредитного договору здійснюється погашення кредиту та погашення відсотків по кредиту.

Вказані обставини не спростовані представниками позивача в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що прострочення з оплати за кредитним договором №НКЛ-2007097 виникло з винних дій позивача.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження порушення з боку відповідача п. п. 5.11.- 5.12. кредитного договору. Натомість, відповідачем в судовому засіданні надані до огляду оригінали та долучені до матеріалів справи копії договорів страхування №6352258 від 29.07.2011 р., №021108/2200/0000016 від 06.08.2012 р., №20/08 від 30.08.2013 р., укладені позичальником на виконання умов спірного договору.

В 2014 році відповідний договір страхування не був укладений відповідачем через ненадання банком інформації щодо акредитованої банком страхової компанії, а згодом, у звязку із закінченням строку дії спірного договору.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідач, який не брав участі під час розгляду справи в суді першої інстанції, на стадії апеляційного провадження заявив про сплив строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення суми пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасне повернення процентів.

З вищевикладеного вбачається, що по позовній вимозі позивача про стягнення з відповідача неустойки за порушення умов договору у розмірі 1650,00 грн. не підтверджені документально позивачем та спростовані відповідачем. Отже, за таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за порушення умов договору у розмірі 1650,00 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем всі документи були надані на стадії апеляційного провадження, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 20.10.2015 р. у справі №922/4874/15 господарський суд Харківської області в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 14113,75 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів та 1650,00 грн. штрафу, неповно зясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині зміні.

Керуючись статтями 22, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2015 р. у справі №922/4874/15 змінити.

Позов задовольнити частково.

Пункт другий резолютивної частині рішення змінити та викласти в такій редакції :

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( 61183 АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь АТ Дельта Банк (вул. Щорса, буд 36-6 , м. Київ , п/ р 373910011 в АТ Дельта Банк, МФО 380236, ЄДРПОУ 3404702) заборгованість за договором кредитної лінії № НКЛ-2007097 від 29.07.2011 р. в розмірі 6067 грн.63 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

В частині стягнення судового збору рішення залишити без змін.

Господарському суду Харківської області на виконання постанови видати накази.

Повна постанова складена 01.02.2016 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.