Постанова № 55375691, 28.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р.Справа № 915/1746/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Л.Воронюка

М.А.Мирошниченка

При секретарі І.М.Станковій

За участю представників сторін:

Від ПАТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - Рура Н.В.

Представник ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 10.11.2015р.

у справі № 915/1746/15

за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

про стягнення кредитних коштів, відсотків, комісії та пені за користування кредитними коштами за кредитним договором, а всього грошових коштів у сумі 56332 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИЛА:

05 жовтня 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (в подальшому за текстом - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) про стягнення 23000 грн. заборгованості за кредитом, 14863,11 грн. заборгованості по процентам, 3104,86 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 15364,46 грн. пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, а також судового збору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.11.2015 р. (суддя Коваль Ю.М.) позовні вимоги банку задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти в загальній сумі 39159,31 грн., із яких: 23000 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 12555,45 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 3104,86 грн. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, а також 1218 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі просить його змінити в частині зменшення заборгованості по нарахованим відсоткам та пенею й постановити в цій частині нове судове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським норм матеріального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки судом не враховані положення п. 3.18.2.3.1 кредитного договору, яким передбачено те, що збільшена процентна ставка по кредиту починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання певних подій, обумовлених у даному пункті, а клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, визначені «Умовами і правилами надання банківських послуг». При цьому, банк може повідомити клієнта на свій вибір або в письмовій формі або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс повідомлення чи інших), що було зроблено з боку позивача та підтверджується матеріалами справи. Скаржник вказує на те, що закон забороняє змінювати фіксовану процентну ставку, тоді як договором встановлена саме не фіксована ставка, на зміну якої відповідач погодився. Також ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає про неправильність зменшення розміру пені, так як матеріали справи не містять доказів того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за

кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Водночас, статтею 1049 названого Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься у статті 526 ЦК України

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2012 року ФОП ОСОБА_3 приєдналася до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів ПАТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі інтернет на сайті банку, які разом складають договір банківського обслуговування та взяла на себе зобов'язання виконувати його умови.

Відповідно до зазначеного договору відповідачу було надано кредитний ліміт в сумі 23000 грн.

Згідно із «Умовами та правилами надання банківських послуг», які є невід'ємною частиною кредитного договору, ПАТ КБ «Приватбанк» при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача на вказаному рахунку, про розміри якого позивач повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та відповідача. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів відповідача в межах кредитного ліміту. Позивач здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (пп. 3.18.1.1 Умов).

Проведення платежів відповідача в порядку обслуговування кредитного ліміту, здійснюється позивачем протягом одного року з моменту, зокрема, підписання угоди про приєднання відповідача до Умов. При порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, позивач, на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному виконанні відповідачем зобов'язань, передбачених Умовами, здійснення платежів відповідача в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено позивачем на той же строк (пп. 3.18.1.8 Умов).

ФОП ОСОБА_3 зобов'язалася сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом, проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами (п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 Умов).

Пунктом 3.18.2.3.4 Умов встановлене право ПАТ КБ «Приватбанк» при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (пп).

Також Умовами передбачено, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня останній сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, відповідач сплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань, він сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права позивача на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пп. 3.18.4 Умов).

У відповідності до пп. 3.18.4.4 Умов ФОП ОСОБА_3 взяла на себе також зобов'язання сплатити позивачу винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. Умов 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п.п. 3.18.4.9, 3.18.4.10 Умов).

Із витягу з особового рахунку відповідача за період з 05.05.2014 р. по 28.08.2015 р. та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, випливає, що з 02.06.2014 р. у ФОП ОСОБА_3 виникла прострочена заборгованість у сумі 23000 грн. Також існує заборгованість по комісійній винагороді в сумі 3104,86 грн., що передбачена умовами кредитного договору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим наявність заборгованості по кредиту в сумі 23000 грн. та по комісії в сумі 3104,86 грн., підтверджених матеріалами справи. Водночас, суд першої інстанції не погодився із розрахунком позивача щодо процентів за користування кредитом, виходячи зі ставки у 56 % річних, оскільки зміна процентної ставки відбулася не за підписаною сторонами додатковою угодою. Також господарським судом було зменшено на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України з 15364,46 грн. до 500 грн.

Судова колегія вважає обґрунтованими та законними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу по кредиту та комісійної винагорода за користування кредитом, оскільки підтверджені належним чином та не спростовані відповідачем, зроблені при повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

Водночас, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи ПАТ КБ «Приватбанк» щодо неправильного визначення місцевим господарським судом сум процентів за користування кредитом, що підлягають стягненню, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 3.18.1.12 та 3.18.2.3.1 Умов відсоткова ставка за користування кредитом може бути підвищена у разі, якщо підвищиться облікова ставка Нацбанку України на 1 чи більше пунктів, чи/або курс гривні до іноземної валюти 1-ї групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше процентів. При цьому підвищена відсоткова ставка застосовується після того, як Банком буде повідомлено про викладені вище події клієнтові, а клієнт не погасить заборгованості перед Банком у порядку та строки, передбачені Умовами.

Рішенням кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк», оформленого протоколом від 27.05.2014 р. (реєстраційний № Э.DN/201/3/2/6-6782641) вирішено з 01.07.2014 р. підвищити відсоткові ставки за кредитним лімітом на рахунках після пільгового періоду з 24 % річних до 36 % річних - понад 45 днів, 56 % річних - понад 3 місяці.

З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_3 05.06.2014 р.

повідомлено про підвищення відсоткової ставки з 01.07.2014 р. з підстав значного підвищення курсу долара США по відношенню до гривні шляхом направлення відповідного повідомлення через електронну систему Приват24, що підтверджується випискою від 05.06.2014 р., а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайту ПАТ КБ «Приватбанк», що згідно до умов кредитного договору вважається належним повідомленням про зміну процентної ставки.

Згідно до ст. ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України сторони у даному випадку визначили та узгодили суттєві умови договору та зобов'язалися їх дотримуватися.

Матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких заяв чи заперечень або претензій відповідача з цього приводу або доказів визнання у встановленому порядку недійсним будь-яких умов договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи погодження ФОП ОСОБА_3 з Умовами та правилами надання банківських послуг, що викладено в її заяві, а відтак й погодження на зміну процентної ставки за умови відповідного належного її повідомлення про це, а також в разі настання певних подій, обумовлених договором, колегія суддів вважає, що відповідачем дано згоду на збільшення відсоткової ставки без необхідності укладення відповідної додаткової угоди.

Така ж правова позиція з аналогічного спору викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2015 р. у справі № 910/27507/14.

Отже, у період з 05.05.2014 р. по 25.05.2014 р. позивачем проценти за користування кредитом не нараховувалися, а в період з 26.05.2014 р. по 30.06.2014 р. відсотки нараховані на поточну заборгованість за ставкою 24 % (пп. 3.18.4.1.2 Умов). У період з 01.07.2014 р. по 01.09.2014 р. відповідачу нараховані відсотки за ставкою 36 % річних згідно до пп. 3.2.1.4.1.3 Умов.

За період з 02.09.2014 р. по 28.08.2015 р., у зв'язку із зміною процентної ставки, відсотки на прострочену заборгованість нараховані виходячи зі ставки 56 % річних (пп. 3.2.14.1.3 Умов). Всього сума боргу по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами становить 14 863,11 грн.

Разом з тим, судова колегія вважає помилковими посилання скаржника на безпідставність застосування судом першої інстанції зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно із ч. 2, 3, 4 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У відповідності до статті 3 названого Кодексу України однією з основних засад цивільного законодавства визначений принцип справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного

виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 233 названого Кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судова колегія враховує наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам та погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір пені, на стягненні якої наполягає позивач в сумі 15364,46 грн. не є співрозмірним та адекватним сумі заборгованості відповідача, тоді як стягнення її в такому розмірі призведе до порушення принципу, визначеного ст. 3 ЦК України.

При цьому, позивачем помилково ототожнюються термін «збитки» та «заборгованість», останнім не доведено наявність збитків, їх розмір, а також не обґрунтовано, чому претензію відповідачу було заявлено лише 09.01.2015 р., що, у свою чергу, призвело до збільшення часу прострочення, а відтак й обсягу відповідальності ФОП ОСОБА_3

Отже, зменшення розміру пені з 15364,46 грн. до 500 грн. зроблене судом першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідає ст. 3 ЦК України, характеру порушення зобов'язання та його наслідкам.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами в сумі 14863,11 грн., а в решті рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково, а рішення господарського суду Миколаївської області від 10.11.2015 р. по справі № 915/1746/15 - змінити в частині стягнення заборгованості по нарахованим відсотками за користування кредитом.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 14 863,11 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

В решті рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 245,24 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Накази доручити видати господарському суду Миколаївської області.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко