Постанова № 55375650, 28.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа№ 910/27177/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Садовець О.О. - представник;

Від відповідача: Конончук З.В.- представник.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015

у справі №910/27177/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Дистрибушн Україна„

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд"

про стягнення 277 896,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобал Дистрибушн Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 264 570 грн., трьох процентів річних у сумі 1 652,66 грн., інфляційних у розмірі 3 919,87 грн. та витрат пов'язаних з нотаріальним оформленням попереднього договору в розмірі 7 753,48 грн. відповідно до попереднього договору оренди від 17.09.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 по справі № 910/27177/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Дистрибушн Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" про стягнення 277 896,01 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Дистрибушн Україна" основний борг у сумі 264 570, 00 грн., 3% річних у сумі 1 652, 66 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 3 919, 87 грн., витрати пов'язані з нотаріальним оформленням попереднього договору у сумі 7 753, 48 грн. та судовий збір у розмірі 4 451, 64 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/27177/15, та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" у справі № 910/27177/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/27177/15, у судовому засіданні за участю представників сторін на 28.01.2016.

28.01.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити ТОВ „Мегаполісжитлобуд" в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення першої інстанції без змін, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.01.2016 представники позивача та відповідача надали свої пояснення по справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,17.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал Дистрибушн Україна" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" (орендодавець) було укладено попередній договір оренди, далі Попередній договір, оскільки орендодавець планує побудувати та набути у власність торговий центр та має намір передавати в оренду окремі приміщення торгового центру, даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В., зареєстрований в реєстрі за № 751. Попередній договір укладений на виконання умов первинного попереднього договору від 18.09.2013.

Згідно з п. 2.1 Попереднього договору сторони зобов'язалися протягом 90 днів з дня настання відкладальної обставини, на умовах попереднього договору, укласти договір оренди приміщення план та опис якого викладені у додатках до даного договору.

Відповідно до пункту 3.2 Попереднього договору після настання відкладальної обставини протягом 15 робочих днів Орендодавець надсилає Орендарю письмове запрошення укласти договір оренди, в якому має бути вказано місце, дата та час підписання сторонами договору оренди. Дата підписання основного договору оренди має бути визначена не пізніше останнього дня укладення договору оренди.

Пунктом 1.14 Попереднього договору визначено, що відкладальна обставина - настання в сукупності всіх умов: отримання орендодавцем акту введення в експлуатацію, сертифікату, свідоцтва про право власності, інших документів щодо торгового центру та/або приміщення, які можуть бути необхідні для укладення договору оренди із нотаріальним посвідченням відповідно до законодавства України; завершення орендарем робіт орендаря відповідно до вимог цього договору та отримання орендодавцем письмового повідомлення від орендаря про це; направлення орендодавцем орендареві письмового повідомлення про готовність до укладення договору оренди.

Згідно з п.п. 13.1 та 13.6 Попереднього договору орендар зобов'язався сплатити орендодавцю платіж у якості попередньої оплати (авансовий внесок) в рахунок сплати орендної плати за договором оренди. На момент укладення договору оренди авансовий внесок буде зараховано в рахунок авансового внеску за таким договором оренди.

У випадку припинення дії попереднього договору (розірвання або відмови) з вини орендодавця, авансовий внесок підлягає поверненню орендарю протягом 30 календарних днів від дати припинення попереднього договору з вини орендодавця та отримання від орендаря письмового повідомлення про повернення авансового внеску (п. 13.5 Попереднього договору).

Пунктом 12.1 Попереднього договору попередньо визначений строк, протягом якого Орендодавець має намір відкрити торговий центр для відвідувачів, згідно з п. 3 додатку № 2 це перший квартал 2015 року. Орендодавець повідомляє орендаря про попередню дату відкриття не менше як за 6 місяців. Дата відкриття повинна наступити не пізніше 01.05.2015.

Як вбачається з матеріалів справи а саме випискою по особовому рахунку позивача за 23.09.2013 останній на виконання умов Попереднього договору сплатив суму авансового внеску в розмірі 264 570 грн. Відповідач в свою чергу порушив умови Попереднього договору та свої зобов'язання не виконав, торговий центр у встановлені договором строки не відкрив, внаслідок чого позивач листом від 25.06.2015 просив повернути сплачений аванс, однак дана вимога останнім не виконана, тому позивач звернувся до господарського суду з проханням стягнути суму авансового внеску у судовому порядку.

Позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних у сумі 1 652,66 грн. та інфляційні у розмірі 3 919,87 грн. Крім того, позивач намагається стягнути з відповідача 7 753,48 грн. витрат пов'язаних з нотаріальним оформленням попереднього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 182 ГК України передбачено, що за умовами попереднього договору суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Частиною 5 даної статті визначено, що відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Частиною 2 даної статті визначено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

При цьому, зобов'язання встановлене попереднім договором припиняється якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч. 3 ст. 635 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 93 ГК України).

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що відкладальною обставиною є сукупність обставин, які повністю залежать від відповідача, а саме отримання пакету дозвільних та правовстановлюючих документів необхідних для завершення ним робіт по будівництву торгового центру. Оскільки станом на дату відкриття торгового центру відкладальна обставина, яка є передумовою необхідною для відкриття торгового центру та укладання основного договору оренди не наступила, а її настання залежало від поведінки відповідача, позивач не отримав від відповідача повідомлення про дату укладення договору оренди, у останнього були підстави вважати, що зобов'язання не буде виконане вчасно, тому і скористався правом на повернення авансового внеску.

Станом на 01.05.2015 та на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не виконав взяті на себе за Попереднім договором зобов'язання, позивач не отримав від відповідача ані повідомлення про дату відкриття торгового центру, ані про дату укладання основного договору оренди, а відповідно зобов'язання встановлене попереднім договором є припиненим. Отже, з огляду на положення п. 13.5 Попереднього договору та враховуючи, що основний договір не укладено у зв'язку з невиконанням відповідачем покладених на нього Попереднім договором обов'язків, необхідних для укладення основного договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача авансового внеску є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 264 570 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частиною 2 даної статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Умова попереднього договору про необхідність повернення авансу в разі не укладення основного договору, є грошовим зобов'язанням, у разі не виконання якого застосовується положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такої ж правової позиції дійшов Верховний Суд України в постанові від 11.09.2013 у справі № 6-90цс13.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та той факт , що строк повернення суми авансового внеску відповідно до умов Попереднього договору сплив 25.07.2015, тобто через 30 днів після отримання відповідачем вимоги про повернення авансу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 652,66 грн. та інфляційних у розмірі 3 919,87 грн.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/27177/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/27177/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська