Рішення № 55374336, 21.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016Справа №922/5608/15

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива"до Державного підприємства "Південна залізниця"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів"про відшкодування збитків 17 495,10 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Шаповал Д.О. (дов. б/н від 04.01.2016 року)від відповідача Костромицький В.К. (дов. № 108 від 22.01.2015 року)від третьої особине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21 січня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" про відшкодування збитків в розмірі 17 495,10 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 60678422 з вантажем на станцію «Вовчанськ Південний» (стація призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом від 14.04.2015 року № АК151501. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2015 року матеріали справи № 922/5608/15 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

15.10.2015 року в результаті автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 922/5608/15 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2015 року.

16.11.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві зазначено, що у Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" відсутні правові підстави для участі у даному спорі у якості відповідача, оскільки належним відповідачем по цій справі має бути Державне підприємство "Південна залізниця".

Дослідивши матеріали справи, суд, у відповідності до вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучає до участі у справі у якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" та в якості третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Південна залізниця" оскільки рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 10.12.2015 року, у зв'язку з залученням до участі у справі третіх осіб та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

24.11.2015 року від третьої особи-2 надійшло клопотання про заміну первісного відповідача - Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" належним відповідачем Державним підприємством "Південна залізниця".

07.12.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення.

10.12.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення. У поданих поясненнях зазначено, що оскільки спір пов'язаний з відшкодуванням збитків, а органом транспорту, на якого Статутом залізниць України і Правилами пред'явлення та розгляду претензій покладено розгляд претензії є Державне підприємство "Південна залізниця", даний спір має розглядатися за місцезнаходженням залізниці призначення - у господарському суді Харківської області.

10.12.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 10.12.2015 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 10.12.2015 року представники учасників судового процесу не заперечили проти поданого клопотання про заміну первісного відповідача - Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" належним відповідачем Державним підприємством "Південна залізниця".

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити клопотання третьої особи-2 та замінити первісного відповідача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця" належним відповідачем - Державним підприємством "Південна залізниця".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року замінено первісного відповідача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця" належним відповідачем - Державним підприємством "Південна залізниця", розгляд справи відкладено на 21.01.2016 року.

18.01.2016 року Державне підприємство "Південна залізниця" через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надало відзив на позовну заяву та клопотання про направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Харківської області. У поданому відзиві зазначено, що у позивача по справі як власника вантажу відсутнє право на пред'явлення позову до Державного підприємства "Південна залізниця", оскільки власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Харківської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Враховуючи, що справа № 922/5608/15 прийнята Господарським судом міста Києва з додержанням правил підсудності, відсутні підстави для направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Харківської області.

У судовому засіданні 21.01.2016 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.2016 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання 21.01.2016 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрейн Трейдинг» (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нива" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 001/2015д, відповідно до якого продавець поставляє, а покупець приймає мінеральні добрива.

Для отримання продукції згідно Договору купівлі-продажу № 001/2015д між Приватним сільськогосподарським підприємством "Нива" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" укладено Договір про надання послуг на приймання мінеральних добрив з залізниці № 0006 від 26.02.2015 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", як виконавець, зобов'язувалось здійснити приймання мінеральних добрив на своїй території зі станції призначення «Вовчанськ Південний» для Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива".

На виконання умов вказаних договорів за заявкою позивача, відповідно до залізничної накладної № 40587073 відправником - Публічним акціонерним товариством «Азот» надіслано залізничним транспортом вагон (№60678422) карбаміду (мочевини штучної) на станцію «Вовчанськ Південний». Одержувач, відповідно до залізничної накладної № 40587073 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".

Відповідно до залізничної накладної № 40587073 на станцію призначення «Вовчанськ Південний» повинен був надійти вагон карбаміду (мочевини штучної) в загальній кількості 50 400 кг., як було визначено залізницею при прийнятті вантажу до перевезення.

Однак, за твердженням позивача, на залізничну станцію «Вовчанськ Південний» надійшов вагон карбаміду (мочевини штучної) в загальній кількості лише 48 300 кг. На станції призначення було встановлено, що вантаж завантажений у два яруси в три ряди вздовж вагону. У верхньому ярусі на рівні другого люку зліва маються вільні місця розміром у середньому ряду один на один метр, у ряду з лівого боку по борту, розміром півтора на півтора метра, у середньому та крайньому ряді ув'язка місць була порушена. У верхньому ярусі налічено 32 місця, що на чотири місця менше, ніж вказано у документі. У нижньому ярусі при розвантаженні та переліку виявлено 37 місць, що на одне місце більше, ніж у документі. За залізничним документом значиться 72 місця по 700 кг. При вивантаженні та переліку встановлено 69 справних місць, що менше, ніж вказано за документом на 3 місця вагою 2 100 кг.

Вищезазначене підтверджується актом загальної форми № 2848 від 09.04.2015 року та комерційним актом № АК151501 від 14.04.2015 року.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник зобов'язувався зберегти та доставити на станцію призначення «Вовчанськ Південний» в вагоні № 60678422 довірені йому 50 400 кг. карбаміду (мочевини штучної) та видати його одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".

Проте, як повідомив позивач, своє зобов'язання відповідач виконав лише частково. На станцію призначення вантаж був доставлений та виданий в меншій кількості, ніж той який був прийнятий для перевезення. Нестача склала 2 100 кг., що підтверджується комерційним актом № АК151501 від 14.04.2015 року.

Вартість однієї тонни втраченого вантажу згідно з Договором купівлі-продажу № 001/2015д від 14.01.2015 року складає 8 331 грн. без ПДВ за 1 тонну. Вартість недостачі вантажу становить 17 495,10 грн. (8 331,00*2,100=17 495,10).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 60678422 з вантажем на станцію «Вовчанськ Південний» (стація призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом від 14.04.2015 року № АК151501. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у позивача по справі як власника вантажу відсутнє право на пред'явлення позову до Державного підприємства "Південна залізниця", оскільки власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом від 14.04.2015 року № АК151501.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" є неналежним позивачем по даній справі з огляду на наступне.

Згідно статті 133 Статуту залізниць України передача права на пред'явлення претензій та позовів допускається у випадку передачі такого права вантажовідправником або вантажоодержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, тобто Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива", подаючи позов мало виступити не від свого імені, а від імені вантажовідправника або вантажоодержувача (особи, яка передала права);

Стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, перелік таких доказів встановлено пунктами 130 та 133 Статуту залізниць.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника або вантажоодержувача при перевезенні вантажів, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у відповідності із пунктом 129 Статуту залізниць України.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із позовом, яким просив стягнути з відповідача 17 495,10 грн. вартості недостачі вантажу.

Щодо права звернення до залізниці з претензією або і з позовом, з підстав, що випливають із Статуту залізниць України або договору перевезення вантажу, то пункт 130 Статуту залізниць України таке право надає сторонам у договорі перевезення - вантажовідправнику або вантажоодержувачу у відповідних випадках, передбачених Статутом. Власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.

Залізниця не має права і не наділена повноваженнями визначати, хто саме є власником вантажу, який вона перевозить.

На відміну від права відступлення права вимоги, передбаченого у статті 512 Цивільного кодексу України, спеціальна норма пункту 133 Статуту залізниць України не допускає передачу іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, квитанції про приймання вантажу, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

При огляді залізничної накладної встановлено, що переуступний підпис відсутній.

Вантажовласник, якщо він не є вантажовідправником або вантажоодержувачем, у такому випадку має право скористатись можливістю, наданою пунктом 133 Статуту залізниць України - отримати від вантажоодержувача довіреність, оформлену згідно із законодавством, виступати від його імені і заявляти претензійно-позовні вимоги до залізниці (пункт 5 оглядового листа Вищого Господарського Суду України від 29.11.2007 року № 01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»).

Виходячи зі змісту статті 130 Статуту залізниць України, позивач як власник вантажу не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.02.2016

Суддя С.В. Стасюк