Рішення № 55374130, 27.01.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 січня 2016 р. Справа № 902/1507/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

позивача: Молодецького О.С., довіреність №12-О від 30.01.2014р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 02.12.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпропетровськ, 49074; а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49094; вул. Набережна, Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 21000)

про стягнення заборгованості 27867 грн 62 коп.,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 27867 грн 62 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.11.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1507/15 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвал суду від 03.12.2015р., 17.12.2015р., 12.01.2016р. розгляд справи відкладався з об"єктивних причин (неподання сторонами витребуваних та необхідність витребування нових доказів). Крім того, ухвалою суду від 12.01.2016р. продовжено, передбачений ст.69 ГПК України, строк розгляду спору на 15 днів.

26.01.2016р. на адресу суду надійшла заява відповідача від 26.01.2016р. про розстрочення виконання рішення суду у справі №902/1507/15 на 6 (шість) місяців. Цього ж дня в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.01.2016р. для надання можливості відповідачу подати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні (27.01.2016р.) представник позивача заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача поданий ПАТ "Акцент-Банк" позов визнала та просила суд розстрочити виконання рішення суду у справі №902/1507/15 на 6 (шість) місяців, надавши суду заяву від 27.01.2016р. Додатково в усних поясненнях зазначила, що вказаний у заяві від 25.01.2016р. графік погашення заборгованості слід не враховувати, а відтак просила суд при прийнятті рішення розглядати заяву про розстрочення рішення від 27.01.2016р. з урахуванням наданих доказів разом із заявою від 25.01.2016р.

З огляду на те, що дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

25.02.2013р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (клієнт, відповідач) підписано з публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк, позивач) заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, на підставі якої банком було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2.

За умовами заяви від 25.02.2013 р. клієнт банку, підписавши дану заяву погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, розміщеними на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

У заяві також вказано, що з її підписанням сторони приєднуються та зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договір банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку.

Крім того, сторони за заявою від 25.02.2013 р. також погодили, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них банк та клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Пунктом 3.11.1 Умов та Тарифів надання банківських послуг регулюються взаємовідносини між Клієнтом та Банком щодо умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Зокрема, згідно із п. 3.11.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення сплаті відсотків та винагороди (п. 3.11.1.3 Умов).

Відповідно до п.3.11.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно із п.3.11.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеної частини кредиту (п. 3.11.1.12 Умов).

Пунктами 3.11.2.2.2, 3.11.2.2.3, 3.11.4 Умов визначено зобов'язання для клієнта сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом, провести погашення кредиту не пізніше встановленого строку безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.11.1.11

Також, зазначеними Умовами та Тарифами надання банківських послуг регулюється порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 3.11.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно із п.3.11.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.11.4.1.2 Умов).

Відповідно до п.3.11.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання.

Згідно із п.3.11.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п.п.3.11.1.6, 3.11.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Пунктом 3.11.6.1 Умов зазначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.

Як встановлено судом, банк (позивач) встановив клієнту (відповідачу) кредитний ліміт на рахунок НОМЕР_2 в розмірі 32000 грн, що стверджується довідкою позивача №08.7.0.0.0/151102102011 від 02.11.2015р., випискою по рахунку відповідача за період з 25.02.2013р. по 01.10.2015р.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку заяві від 25.02.2013 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що між сторонами при обопільному підписанні заяви від 25.02.2013 р. виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Згідно із ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст.1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку від 25.02.2013 р., містить істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку. Крім того, суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого змішаного договору.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання за договором №б/н від 25.02.2013 року позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 32000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку останнього за період з 25.02.2013р. по 01.10.2015р. та розрахунком заборгованості станом на 01.10.2015 р.

Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування №б/н від 25.02.2013 року належним чином не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла станом на 01.10.2015 року заборгованість за кредитом в сумі 26044 грн 51 коп.

26.09.2015 позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 25.02.2013, яка, як свідчать матеріали справи, останнім залишена без відповіді та задоволення.

За порушення зобов'язань за договором банківського обслуговування №б/н від 25.02.2013р. відповідачу нараховано 1823 грн 11 коп. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі заборгованості за кредитом в розмірі 26044 грн 51 коп. та заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 1823 грн 11 коп., а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвали суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). А тому заявлені вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у заявленому останнім розмірі.

Разом із тим, розглянувши вимогу відповідача про розстрочку виконання рішення суду від 27.01.2016р. (вх. №08-52/3/16 від 27.01.2016р.), заслухавши пояснення представника позивача, який висловив заперечення щодо вказаної заяви відповідача, проаналізувавши встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Згідно із п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення чи постанови.

В підтвердження вказаних в заяві обставин відповідачем надано суду: податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, за змістом якої доходи від надання послуг по перевезенню пасажирів за 2015р. у ФОП ОСОБА_3 склали 24150 грн; рахунок за надані житлово-комунальні послуги станом на 01.01.2016р., згідно якого заборгованість відповідача за наданні житлово-комунальні послуги складає 11721 грн 47 коп.; довідку ПАТ «Дельта-Банк» від 31.07.2015р. про заборгованість дружини відповідача ОСОБА_4 перед банком, яка складає 103587 грн 18 коп.; довідку ПАТ «Акцент-Банк» від 27.01.2016р., згідно якої заборгованість відповідача перед банком складає 84156 грн 17 коп.; повідомлення ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» про заборгованість в сумі 4340 грн 32 коп.

Також відповідачем до заяви про розстрочку виконання рішення суду додано ексклюзивний договір від 05.01.2016р., укладений з агентством нерухомості «Статус» з метою відчуження квартири ОСОБА_3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 для погашення наявної заборгованості.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище приписи законодавства, беручи до уваги складний фінансовий стан відповідача та його намір погасити наявну заборгованість перед банком за рахунок коштів отриманих від реалізації квартири, суд приходить до висновку, що розстрочка виконання рішення забезпечить можливість отримання коштів позивачем (стягувачем) та забезпечить реальне виконання рішення суду, а тому заява про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Таким чином, з огляду на вищевказане, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з відстроченням виконання рішення суду.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116, 121 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 21000, ідент. код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Акцент-банк" (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпропетровськ, 49074; а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360080) 26044 грн 51 коп. заборгованості за кредитом, 1823 грн 11 коп. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом та 1218 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду у справі №902/1507/15 шляхом сплати заборгованості в загальній сумі 27867 грн 62 коп. та судового збору в розмірі 1218 грн частинами відповідно наступного графіку:

- лютий 2016р.- 4848 грн 12 коп.;

- березень 2016р. - 4847 грн 50 коп.;

- квітень 2016р. - 4847 грн 50 коп.;

- травень 2016р.- 4847 грн 50 коп.;

- червень 2016р. - 4847 грн 50 коп.;

- липень 2016р. - 4847 грн 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 лютого 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи