Постанова № 5537342, 21.04.2008, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 22 «а»-20/2008

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2008 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Ченченко І.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Алещенко B.C., Маричевої Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за

позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту

населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на

оздоровлення за 2005-2007 роки,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради (далі по тексту УПСЗН) про стягнення недоотримамих сум на оздоровлення за 2005-2007 роки.

У судовому засіданні в обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що він є інвалідом Ш групи і знаходиться на обліку в УПСЗН. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Тобто, у 2005 році він мав право на отримання 1328 грн. (332x4), у 2006 році - 1464 грн. (366x4), у 2007 році - 1644 грн. (411x4). Проте УПЗСЗ виплатило йому за 2005 рік 21,50 грн., за 2006 рік - 90 грн. і за 2007 рікі - 90 грн., відмовляючи доплатити різницю між зазначеними сумами. Ця різниця становить 4234,50 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Представники відповідача - УПСЗН - позов не визнали, посилаючись на те, що порядок застосування ст.48 вищевказаного Закону визнається постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року і № 562 від 12.07.2005 року та законодавством про бюджет, УПСЗН повинно виплачувати допомогу згідно коштів, які були виділені та надійшли до управління у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Вислухавши пояснення сторж, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач є учасником та постраждалим в результаті ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії (а.с.15).

З 01.03.1997 року позивач знаходиться на обліку в УПСЗН як отримувач компенсацій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 08.02.1996 року о 01.03.2001 року йому була встановлена Ш група інвалідності по профзахфорюванню, яке пов.язане з наслідками аварії на ЧАЕС, а з 01.03.2001 року по 01.07.2010 року позивачу встановлена Ш група інвалідності по захворюванню, яке пов.язане з виконанням обов.язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 3054-Ш) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У березні 2005 року УПСЗН виплатило позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 21,50 грн., у липні 2006 року - за 2006 році - 90 грн. і у лютому 2007 року - за 2007 році - 90 грн. Ці суми установлені постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі постанова № 836) та від

2

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі постанова № 562).

Згідно за ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров,я визнаються в України найвищою соціальною цінністю.

У ст.16 Конституції України закріплений обов.язок держави у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч,2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов.язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений постановами № 836 та № 562 конкретний розмір щорічної допомоги у твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів третьої групи -21,50 грн., 90 грн. суперечить вимогам Закону № 3054-Ш, яким встановлено розмір щорічної допомоги як кратна величина до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час здійснення виплати.

Проте, з моменту прийняття постанов встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися майже незмінними, у той час, як Верховною радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Суд при вирішенні даного спору не приймає до уваги позицію відповідача щодо посилання на норми законів України про державні бюджети на 2006 та 2007 роки, якими зупинено дію ст.48 Закону України № 3054-Ш в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, оскільки даними законами не зупинено гарантоване законодавством України право постраждалих в результаті ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, а зупинення дії відповідних норм щодо виплат не звільняє відповідача від обов,язку зазначеного відшкодування.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні по справі «Кечко проти України» та положення ч.1 ст.58 Конституції України про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом,якшують або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права, що пов.язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань; і у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. Як зазначено вище право у позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення виникло з 01.03.1997 року на підставі Закону № 3054-Ш.

Тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов,язків, судом не може бути прийнято до уваги.

Враховуючи вищенаведене, суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над постановами Кабінету Міністрів і застосовує норми Конституції України, практику Європейського суду з прав людини, ст.48 Закону № 3054-Ш та законів України, що встановлювали розміри мінімальної заробітної плати на кожний рік.

З урахування отриманих позивачем сум, розміру мінімальної заробітної плати на час виплати йому допомоги на користь позивача підлягає стягненню 3946,50 грн. із розрахунку:

за 2005 рік: 262 грн. х 4'"'-21,50 грн. = 1026,50 грн., де 262 грн. - мінімальна заробітна плата станом на березень 2005 року згідно Закону України від 23.12.2004 року №2285-1 У;

за 2006 рік: 375 грн. х 4 -90,00 грн. = 1410,00 грн. де 375 грн. - мінімальна заробітна плата станом на липень 2006 року згідно Закону України від 20.12.2005 року № 3235-1 У;

за 2007 рік: 400 грн. х 4 -90,00 грн. = 1510,00 грн. де 400 грн. - мінімальна заробітна плата станом на лютий 2007 року згідно Закону України від 20.12.2005 року № 3235-1 У.

3

на користь держави, оскільки позивач відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів " > України «Про державне мито» звільнений від сплати судових витрат.

На підставі ст.ст.3, 16, 19, 46, 58 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст.94, 158, 160-163 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради з розрахунку № 35210044001460 ГУДКУ В Донецькій області, ЄДРПОУ 25953304, МФО 834016 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірі 3946 (три тисячі дев.ятсот сорок шість) грн. 50 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.