Ухвала суду № 55366910, 29.01.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2473/16

Справа №760/1677/16-ц

У Х В А Л А

/про залишення позовної заяви без руху/

29 січня 2016 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дол-Ватер» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2016 позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача 7 500,00 грн. авансового платежу, сплаченого за договором від 30.06.2014 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача 102 150,00 грн. пені за прострочення поставки товару;

- стягнути з відповідача на користь позивача 70 000, 00 грн. моральної шкоди;

- стягнути з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн. вартість юридичних послуг.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі виявлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

При зверненні до суду такий документ позивачем до позову доданий не був.

При цьому позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» згідно якого, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом з цим, суд вважає, що таке посилання є безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Однак, з 01.09.2015 року набув чинності Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» щодо об'єктів справляння судового збору.

Так, відповідно до ст. 5 даного Закону в редакції від 01.09.2015 року споживачі при зверненні до суду від сплати судового збору не звільняються.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

Виходячи з цього, двох законів, що мають однакову юридичну силу / Закон України «Про захист прав споживачів» та Закон України «Про судовий збір» / вимоги Закону України «Про судовий збір» у редакції від 01.09.2015 року є пріорітетнішими.

Позивач звертається до суду з вимогами як майнового характеру (стягнення коштів), так і немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди).

За ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону / в редакції від 01.09.2015 року/ за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.), а за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто не менше 551, 20 гр. та не більше 6 890, 00 гр.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Виходячи з того, що позивачем одночасно пред`явлено вимоги немайнового характеру (про стягнення моральної шкоди) з цих вимог позивачем має бути сплачено 551 грн. 20 коп. судового збору, та позовні вимоги майнового характеру в загальному розмірі на 109 650,00 грн. з яких має бути оплачено судовий збір в сумі 1096, 50 грн.

Судовий збір має бути оплачений на р/р №31212206700010, утримувач коштів ГУДКСУ у Солом`янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: 22030001; 050, «судовий збір», із представленням суду оригіналів відповідних квитанцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не обґрунтовує свої позовні вимоги та не зазначає в позовній заяві докази на підтвердження кожної обставини.

Зокрема, позивач не зазначив якими доказами підтверджується, що на виконання умов договору, укладеного між сторонами 30.06.2014 року, ним на рахунок відповідача були внесені кошти в сумі 7 500,00 грн..

Звертаючись до суду з вимогою про повернення авансового платежу, позивач посилається на п. 3 ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів", при цьому позивач не зазначив чи розірваний договір, що був укладений між сторонами 30.06.2014 року, коли саме, в якій спосіб і якими доказами підтверджуються вказані обставини.

Не обґрунтовані позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Зокрема, не зазначено якими діями відповідача позивачеві заподіяна моральна шкода, в чому полягали ці дії і в чому полягає моральна шкода, заподіяна позивачеві. Позивач не зазначив з якого розрахунку він виходив визначаючи суму, яку просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, не зазначив докази на підтвердження того, що позивачеві заподіяна моральна шкода, між діями відповідача та шкодою є причинно-наслідковий зв'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків, шляхом подання позовної заяви в новій редакції, а також копії позовної заяви з усіма додатками відповідно до кількості відповідачів, оплати судового збору та надання суду оригіналу відповідної квитанції.

Роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків в зазначений строк позовна заява вважатиметься не поданою та буде йому повернута.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: