Ухвала суду № 55349922, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23999/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісла 07» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісла 07» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вісла 07» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 04 вересня 2015 року № 4356/26-58-22-08/35378846.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення: п. 138.2. ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 138017 грн., в тому числі: за 2013 року в сумі 138017 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 145281,00 грн., у тому числі по періодам: липень 2013 року - 65056,00 грн., вересень 2013 року - 40345,00 грн., грудень 2013 року - 39880,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що на думку контролюючого органу, позивачем документально не підтверджено реальність господарських відносин між ним та ТОВ «Імперія СВ», ТОВ «Торг Груп».

На підставі вищезазначених висновків, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві: № 0006072208 від 13 жовтня 2015 року, яким, за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ТВО «Вісла 07» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181 601,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 145 281 грн., за штрафними санкціями - 36 320 грн.; № 0006082208 від 13 жовтня 2015 року, яким, за порушення п. 138.2. ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст.. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «Вісла 07» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 172 521,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправними та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «Імперія СВ», ТОВ «Торг Груп» належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а отже висновки відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за перевіряємий період, та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковими повідомленнями-рішеннями є правомірними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача - їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, TOB «Вісла 07» у періоді у перевіряємому періоді мав фінансово-господарські відносини з TOB «ТОВ «Імперія СВ»» на підставі Договорів купівлі - продажу № 0110/СА-1 від 01 жовтня 2011 року та № 23/0313 від 23 березня 2012 року.

Пунктом 1.2 Договорів передбачено складання заявок, відповідно до яких визначається кількість, номенклатура та ціна товару з урахуванням наявності товару на складі постачальника. Проте, такі заявки відсутні в матеріалах справи, та не надавались до перевірки.

Матеріали справи також не містять будь-якого підтвердження відповідності отриманого позивачем товару стандартам, технічним умовам, отримання сертифікатів якості, або будь-якої іншої документації, що передбачено п. 5.1 договорів Крім того, будь-які документи, що підтверджують якість, технічний стан, відповідність стандартам та походження товару також не надані і до перевірки.

Крім того, у наданих видаткових накладних відсутній підпис та інші дані, за якими можливо ідентифікувати відповідальну особу від покупця, а також не вказано за якою довіреністю товарно-матеріальні цінності отримані особою від позивача, та чи мала вона достатнє коло правомочностей.

Дані реквізити є обов'язковими до вказування, відсутність яких нівелює чинність документа.

До того ж питання наявності довіреностей на осіб, яких уповноважено приймати товар від Продавця та обов'язок надати їх Продавцю врегулювано самими сторонами в Договорах, та визначено розміщення таких відомостей у Додатку 1 до Договорів. Проте, в матеріалах справи додатки до договорів відсутні.

Щодо наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, то варто зазначити, що в них відсутні відомості щодо довіреності вантажоодержувача (позивача), на підставі якої відбувалося одержання товару.

Крім того, за умовами договору перехід права власності на товар здійснюється в момент прийому-передачі товару на складі покупця та підписання накладної.

Місцем складання видаткових накладних по даним договорам є: 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд.17, офіс 212/8, що не є складським приміщенням.

При цьому, згідно відомостей, вказаних в даних товарно-транспортних накладних, переміщення товару відбувалося із с. Мироцького до м. Бучи, що суперечить умовам п.3.5 договорів.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Торг Груп» слід зазначити наступне.

В ході перевірки встановлено, що TOB «Вісла 07» у періоді, що перевірявся, мало фінансово-господарські відносини з TOB «Торг Груп».

Між TOB «Вісла 07» та TOB «Торг Груп» було укладено Договір поставки № 04/12-13 від 04 грудня 2013 року.

За умовами даного договору найменування, асортимент та ціна товару визначаються сторонами у Специфікації, яка є його невід'ємною частино.

Також сторони передбачили обов'язковими до складання замовлень товару, що є додатком 2 до договору

Проте таких додатків до перевірки надано не було та в матеріалах справи відсутні.

До того ж повноваження осіб, що здійснюють приймання товару від імені покупця, за умовами договору, має підтверджуватися разовим дорученням на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Але таких доручень або інших документів, які б уповноважували осіб на одержання товару, в тому числі довіреностей за даним договором матеріали справи не містять.

Також відомості щодо довіреності не зазначені і у видатковій накладній, за якою відбувалася передача товарно-матеріальних цінностей.

До того ж у видатковій накладній відсутній підпис та інші дані, за якими можна ідентифікувати відповідальну особу як від продавця, так і від покупця.

Матеріали справи також не містять будь-якого підтвердження відповідності отриманого позивачем товару стандартам, технічним умовам, отримання сертифікатів якості, або будь-якої іншої документації, що передбачено п. 5.1 договору. Крім того, будь-які документи, що підтверджують якість, технічний стан, відповідність стандартам та походження товару також не надані і до перевірки.

Варто вказати, що поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на склад покупця та може здійснюватися частинами. Завантаження товару на складі постачальника здійснюється за рахунок та силами постачальника, а розвантаження здійснюється за рахунок та силами покупця, при цьому позивачем не надано підтверджень того, хто саме був допущений до розвантажувальних робіт та порядок їх виконання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковий орган правомірно дійшов висновку, що первинні документи, укладені між позивачем та ТОВ «Імперія СВ», ТОВ «Торг Груп» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим відсутня можливість підтвердити факт здійснення господарській операцій та відсутні підстави для включення ТОВ «Вісла 07» до складу витрат та податкового кредиту робіт (послуг) отриманих від ТОВ «Імперія СВ», ТОВ «Торг Груп».

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісла 07» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.