Ухвала суду № 55346511, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/25110/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.13 №100250000/2013/600863/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товарів, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600863/2 від 21.10.2013 року.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (покупець) та юридичною особою «QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd», Китай (Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.05.2013 №DS130515-1, відповідно до умов якого QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd зобов'язується продати, а товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна, яких зазначені у специфікаціях, що складають невід'ємну частину Договору.

На підставі вказаного контракту позивачем придбано на умовах FOB CN Qingdao товар: автомобільні шини, торговельна марка AOSEN, країна виробництва Китай, виробництво Qingdao Doublestar Tire Industrial Co., Ltd.

З метою здійснення митного оформлення товару: шин гумових, пневматичних для вантажних автомобілів, всесезонні з універсальним протектором, подано електронну вантажну митну декларацію № 100250000/2013/074538; митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 57600 доларів США.

На підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №100250000/2013/074538 позивачем митному органу надано, зокрема: контракт від 15.05.2013 №DS130515-1; інвойс, проформа інвойс, коносамент №NAB21335H313; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2013 №29/01/13-1; платіжні доручення від 04.10.2013 №24, від 17.06.2013 №12; екологічну декларацію №31654; міжнародну товарно-транспортну накладну №0428і; довідку про транспортні витрати; рахунок на оплату №1299, експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.09.2013.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості відповідачем встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять неповні відомості (містять розбіжності), а саме:

- вага товару, вказана у міжнародній транспортній накладній (СMR) від 19.10.2013 №0428і в розмірі 17280 кг., у той час як у митній декларації - 17730 кг.

- відповідно до п. 3.1.1 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 29.01.2013 №29/01/13-1 під час перевезення вантажу морським видом транспорту споживачем послуги морського перевезення є замовник (позивач), який самостійно укладає договір з морським перевізником, проте договір морського перевезення вантажу декларантом не надано;

- в п. 7.4 Контракту від 15.05.2013 №DS130515-1 зазначено, що 70 % вартості товару оплачується протягом 10 робочих днів після відправки товару з порту відвантаження. Коносамент № NAB 21335Н313 датується 27.08.2013. Митний орган прийшов до висновку, що оплата товару повинна бути здійснена до 11.09.2013. Разом з тим платіжне доручення про сплату 70% вартості товару № 24 датоване 04.10.2013;

- термін дії експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.09.2013 року закінчився.

У зв'язку із зазначеним, відповідачем від декларанта витребувано:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи, наявні у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом не надано у повному обсязі запитувані документи, а саме: не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 21.10.2013 р. від №100250000/2013/600863/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом у розмірі 61239 доларів США.

Вказуючи на протиправність рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 21.10.2013 №100250000/2013/600863/2, товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 21.10.2013 №100250000/2013/600863/2 як такого , що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, за наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості та неможливості визначення митної вартості за першим методом на підставі наявних документів, у тому числі додатково поданих позивачем.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з недоведеності з боку відповідача наявності підстав для витребування від декларанта додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Так, судом апеляційної інстанції в обґрунтування судового рішення зазначено, що митна вартість, самостійно визначена позивачем, ґрунтувалась на документально підтверджених даних, що піддавались обчисленню та підтверджували ціну товару.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для витребування від декларанта додаткових документів стало те, що первинно подані документи містили розбіжності та не підтверджували числові значення митної вартості товару, а саме: наявні розбіжності щодо ваги товару, зазначені у міжнародній транспортній накладній (СMR) від 19.10.2013 № 0428і та у митній декларації; декларантом не надано договір морського перевезення вантажу декларантом; наявне прострочення оплати товару; закінчення терміну дії експертного висновку.

Так, згідно з даними міжнародної транспортної накладної (СMR) від 19.10.2013 №0428і вага брутто складає 17280 кг., у той час як у поданій митній декларації вага товару складає 17730 кг.

Колегія суддів не погоджується із доводами митного органу в частині того, що розбіжності щодо ваги товару у спірних правовідносинах є розбіжностями, які впливають на митну вартість товару, оскільки одиницею виміру товару, що імпортується є штука. Тобто, митна вартість розраховується виходячи з кількості імпортованого товару в одиницях, а не його ваги.

Крім того, митним органом з метою визначення кількісних характеристик та країни походження товару проведено фізичний огляд товарів та інших предметів, за результатами якого складено акт від 21.10.2013 №123, а також здійснено зважування вантажу, за результатами якого встановлено вагу товару 17730 кг, що відповідає даним МД.

Митним органом у спірних правовідносинах не обґрунтовано невідповідність даних щодо кількості імпортованого товару та його якісних характеристик, що зазначені у декларації, їх фактичним показникам.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що за інформацією, наданою ТОВ «Орлов Транс Сервіс» листом від 21.10.2013 № 21/10-13, в (СMR) від 19.10.2013 № 0428і в контейнері CAXU 8071431, отримувач ТОВ «Оберон Трейд», помилково вказано вагу 17280 замість вірної 17730.

Так само, колегія суддів погоджується із доводами суду апеляційної інстанції в частині недоведеності з боку митного органу наявності сумніву у достовірності визначення декларантом митної вартості з мотивів ненадання останнім договору на морське перевезення.

Так, згідно з пунктом 3.1.1 Договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 29.01.2013 №29/01/13-1, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ійч. Ді» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (замовник) при морському перевезенні вантажу споживачем послуги морського перевезення є замовник, тобто ТОВ «Оберон-Трейд», який самостійно укладає договір морського перевезення вантажу з морським перевізником та надає виконавцю коносаменти, на підставі яких виконавець здійснює внутрішньо портове експедирування. Виконавець зобов'язується перерахувати грошові кошти замовника морському перевізнику за надані ним послуги з перевезення вантажу. Виконавець виступає виключно як посередник, тобто транзитом переказує грошові кошти замовника, належні до виплати перевізнику за послуги, надані морським перевізником.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в рахунку на оплату від 18.10.2013 №1299 та довідці від 18.10.2013 № 3101/08-09 вказано розмір витрат на послуги по транспортуванню товару - 40299,11 грн. (морське транспортування - 29086,53 грн., наземне транспортування та портове обслуговування - 11212,58 грн.). Митним органом при перевірці правильності розрахунку транспортних витрат причин неврахування зазначених даних не обґрунтовано.

Так само, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції в частині недоведеності з боку відповідача взаємозв'язку між фактом прострочення здійснення попередньої оплати за поставлений товар та розрахунком митної вартості товару.

Митним органом також не доведено наявності взаємозв'язку між фактом закінчення терміну дії експертного висновку як документа, який не підтверджує митну вартість, та правильністю визначення декларантом митної вартості за першим методом.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо недоведеності з боку митного органу наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей для визначення митної вартості у спірних правовідносинах.

Наявності інших розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не обґрунтовано.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем при витребуванні від декларанта договору (угоди, контракту) із третіми особами, який пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписок з бухгалтерської документації; ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів, прайс-листів виробника товарів; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інших документи, наявні у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості, - не обґрунтовано які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами, чим обмежив позивача в можливості довести відповідачу правильність визначення ним митної вартості товару за першим методом.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.13 №100250000/2013/600863/2.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: