Ухвала суду № 55346497, 18.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року м. Київ К/800/3140/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року

у справі № 820/17078/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпласт»

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.09.2014 року № 0000512272 у частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 69 872, 57 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Уніпласт» з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному контракту від 08.01.2014 року № 08/01-14, який укладено з GOSDAR MFG. CO. (Китай), за період з 08.01.2014 року по 19.08.2014 року, відповідачем складено акт від 03.09.2014 року № 2824/20-33-22-06-08/25178124, яким встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «Уніпласт» імпортної продукції у розмірі 15 425, 00 доларів США (екв. 193 878, 72 грн.) по імпортному контракту від 08.01.2014 року № 08/01-14; ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині неперерахування до Державного бюджету суму позитивної курсової різниці, яка виникла внаслідок здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 року № 0000512272, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня та штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 71 040, 36 грн., в тому числі 69 872, 57 грн. (курсова різниця) та 1 167, 79 грн. (пеня).

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень строків, протягом яких куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом, мала бути використана за призначенням. Разом з тим, погодилися з доводами податкового органу щодо порушення позивачем вимог валютного законодавства в частині порушення ТОВ «Уніпласт» строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та нарахування в зв'язку з цим пені у розмірі 1 167, 79 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Стаття 3 цього Закону визначає, що Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, яке затверджене постановою НБУ від 10.08.2005 року № 281, клієнт - резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з пунктом 18 розділу I цього Положення) у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

Таким чином, відповідними нормами регулюються відносини щодо використання валюти, придбаної для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позитивна курсова різниця в розмірі 69 872, 57 грн., що утворилась внаслідок обміну грошових коштів (передплати) в сумі 15 366, 74 доларів США, повернутих відповідачу контрагентом GOSDAR MFG. CO. Limited (Китай) за зовнішньоекономічним контрактом від 08.01.2014 року №08/01-14, була включена до складу валових доходів товариства за відповідні періоди, яку було враховано при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, та, відповідно, при нарахуванні податкових зобов'язань з цього податку.

Оскільки платник отримав грошові кошти внаслідок повернення передплати, а не внаслідок придбання для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом, у податкового органу відсутні підстави для застосування положень статі 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що першочергово ТОВ «Уніпласт» придбано валюту та переказано контрагенту в один і той самий день - 09.01.2014 року, в результаті чого позивачем також не було допущено порушення 10 денного строку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 року № 0000512272 в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 69 872, 57 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

В іншій частині позовних вимог сторони у справі із судовими рішеннями погодилися та їх не оскаржували.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 820/17078/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук