Ухвала суду № 55346087, 18.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2016 р. м. Київ К/800/53815/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року

у справі № 813/7894/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року форми «Р» № 0000441540.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» відповідачем складено акт від 22.08.2013 року № 76/1540-37378350, яким встановлено порушення п. 49.18 ст. 49, п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік (граничний строк подання 20.11.2012 року).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року форми «Р» №0000441540, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що оскільки позивачем з незалежних від нього обставин на момент проведення податковим органом перевірки не була завершена процедура оформлення права власності на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, він не повинен був подавати декларації та сплачувати земельний податок, не будучи власником даної земельної ділянки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Стаття 269 Податкового кодексу України передбачає, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно із п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

В силу п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (абзац другий п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

В силу ч.ч. 1-3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи аналіз наведених вище норм закону, є підстави вважати, що право позивача на подання заяви про державну реєстрацію прав власності виникло після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.10.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Євротек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого останньому передалась у власність земельна ділянка площею 10, 1771 га.

Державна реєстрація даної земельної ділянки була проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області 13.09.2013 року, оскільки заява на проведення даної реєстрації була подана позивачем 19.07.2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обов'язку у платника податків подавати податкову декларацію зі сплати за землю у даній справі підлягають встановленню обставини щодо причин звернення ТОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» з відповідною заявою лише 19.07.2013 року, тоді як договір укладено 29.10.2012 року.

Крім того, з'ясуванню підлягає дата початку фактичного користування позивачем відповідною земельною ділянкою за вказаним договором, від чого залежить виникнення обв'язку подання декларації з плати за землю.

Отже, судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим справа відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року у справі № 813/7894/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук