Ухвала суду № 55346063, 18.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2016 р. м. Київ К/800/48187/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року

у справі № 823/132/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та нарахованих за цей період штрафних санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року № 0000571700. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної фактичної перевірки дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій при здійсненні господарської діяльності в місті Чигирин, відповідачем складено акт від 19.12.2013 року № 258/23-16-17-013/2858013595, яким встановлено, що позивач з 01.04.2004 року не вів у встановленому порядку облік доходів в книзі обліку доходів відповідно до наказу Мінфіну України від 15.12.2011 року №1637, що призвело до порушення пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, в результаті чого розрахункові операції позивача проводяться за готівку, сума якої склала 918, 00 грн. (в магазині по вул. Щорса - 729, 00 грн., в магазині по вул. Б. Хмельницького - 189, 00 грн.), без оприбуткування їх в Книзі обліку доходів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 20.12.2013 року № 0000571700, яким відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 590, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган при визначенні позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій, діяв відповідно до законодавства.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Укази Президента України не можуть бути підставою для накладення на суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, оскільки вони за своєю природною не є законами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форму та Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 року № 1637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 року за № 1534/20272 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено, що відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.

Згідно з п. 2 Порядку прошнурована та пронумерована Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку платників податку.

Тобто, законодавство встановлює обов'язок платників єдиного податку, зокрема, першої та другої груп, вести книгу обліку доходів у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

В силу ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області 29.01.2002 року та є платником єдиного податку.

Відповідно до наданих пояснень та актів зняття фактичних готівкових залишків під час перевірки, сума яких склала 918, 00 грн., вказані кошти не були оприбутковані в книзі обліку доходів.

Посадовими особами Чигиринського відділення Кам'янської ОДПІ складено протокол від 19.12.2013 року № 1 про адміністративне правопорушення та постановою від 26.12.2013 року притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 51, 00 грн.

Виходячи з зазначеного вище, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Слід зазначити, що не можуть бути підставою для задоволення позову висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки могло б мати місце тільки у випадку, коли такі санкції були б передбачені Податковим кодексом України або іншими законами України.

Так, відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

У свою чергу, застосовуючи до позивача штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, відповідач керувався абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95.

Преамбулою даного Указу визначена мета його постановлення: подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

При цьому ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 року, який був чинним на час прийняття зазначеного Указу, визначено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.

Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Таким чином, оскільки на законодавчому рівні визначено сферу та строк регулювання відносин щодо готівкового обігу саме приписами Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» і станом на день розгляду справи будь-якого закону для правового регулювання цього ж питання Верховною Радою України прийнято не було, контролюючий орган мав керуватись приписами саме названого Указу.

Також слід зазначити, що Верховний Суд України дійшов подібного висновку у постанові від 02.04.2013 року (справа № 21-77а13) з приводу правового регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки в період до набрання чинності Податковим кодексом України.

Отже, задоволення позову судом апеляційної інстанції є помилковим.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 823/132/14 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року у справі № 823/132/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук