Ухвала суду № 55346006, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/32957/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року

у справі № 826/2688/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення рішення від 29 грудня 2014 року № 0002111701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2014 року № 0002111701.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено Акт від 22 вересня 2013 року №4288/26-58-17-01-17-2620012417.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09 жовтня 2014 року №0001571701, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 569 031,25 грн., в т.ч.: основний платіж - 455 225 грн., штрафні (фінансові) санкції - 113 806,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 09 жовтня 2014 року №0001571701, податковим органом скасовано вказане рішення в частині суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 482 268,56 грн. (основний платіж - 385 814,85 грн., штрафні (фінансові) санкції - 96 453,71 грн.), в іншій частині рішення залишено без змін.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки та рішення про результатами розгляду первинної скарги від 25 грудня 2014 року №450/Г/26-15-10-08 винесено податкове повідомлення - рішення від 29 грудня 2014 року №0002111701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 86 762,69 грн., в т.ч.: основний платіж - 69 410,15 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17 352,54 грн.

Відповідно до статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 170.2.2. пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані, зокрема отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 21 жовтня 2011 року №7110-Б/11, укладеного між позивачем (Покупець) та ОСОБА_3 (Продавець), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити вказані у цьому пункті цінні папери Емітента, на умовах передбачених цим Договором, а саме: ПАТ «Асвіо Банк», кількість ЦП - 83 063 873 шт., загальна договірна вартість - 9 475 736,01 грн.

На підтвердження витрат на придбання вказаних цінних паперів позивач надав податковому органу та долучив до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву від 21 жовтня 2011 року ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 9 475 736,01 грн. як повний розрахунок за продані цінні папери (емітент ПАТ «Асвіо Банк», кількість ЦП - 83 063 873 шт.).

Як свідчать обставини справи, податковим органом при обчисленні загального фінансового результату не враховані та витрати в сумі 9 475 736,01 грн.

Надалі, позивачем на підставі договорів від 13 березня 2013 року №БД3-13/03/2013, від 13 березня 2013 року №БД 1-13/03/2013, від 13 березня 2013 року №БД 2-13/03/2013 про доручення на продаж цінних паперів відчужено акції ПАТ «Асвіо Банк» у кількості 8900 шт. за ціною 989,68 грн. (згідно звіту №1 до договору від 13 березня .2013 року №БД3-13/03/2013 доручення на продаж цінних паперів від 15 березня 2013 року), у кількості 9 000 шт. за ціною 999,90 грн. (згідно звіту №1 до договору від 13 березня 2013 року №БД 1-13/03/2013 доручення на продаж цінних паперів від 15 березня 2013 року), у кількості 8 950 шт. за ціною 996,13 грн. (згідно звіту №1 до договору від 13 березня 2013 року №БД 2-13/03/2013 доручення на продаж цінних паперів від 15 березня 2013 року), тобто у загальному розмірі позивачем відчужено 26 850 шт. акцій за ціною 2 985, 71грн.

Отже, доход від продажу акцій ПАТ «Асвіо Банк» склав 2 985,71 грн., що підтверджується звітами на виконання вищезазначених договорів доручення на продаж цінних паперів, які у відповідності до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, є документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами.

Судами досліджено, що операція з купівлі-продажу цінних паперів ПАТ «Асвіо Банк» згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів від 21 жовтня 2011 року №7110-Б/11, мала місце між двома фізичними особами: позивачем (Покупець) та гр. ОСОБА_3 (Продавець).

Згідно з пунктом 3.1. Договору, покупець сплачує суму у вказаному розмірі шляхом передачі грошових коштів продавцю одночасно з укладанням цього договору, що і мало місце в даному випадку.

Відповідно до частини 1 статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Чинне на час здійснення операції купівлі-продажу законодавство не обмежувало права фізичних осіб провадити розрахунки у готівковій формі, а в відтак покликання податкового органу у рішенні Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 25 грудня 2014 року №450/1726-15-10-08 про ненадання документального підтвердження витрат, є необґрунтованим.

При цьому, виходячи з правил обліку загального фінансового результату з інвестиційними активами відповідачем безпідставно не враховані фактично понесені та документально підтверджені витрати в сумі 9 475 736,01 грн.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року № 0002102203.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев