Ухвала суду № 55346004, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/31417/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року

у справі № 808/2847/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Троянівський елеватор»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ПАТ «Троянівський елеватор» звернулось до суду з позовом до Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 грудня 2013 року № 0004401503.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, позов ПАТ «Троянівський елеватор» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 грудня 2013 року № 0004401503, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 671 259 грн., в тому числі за основним платежем - 537 007 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 134 252 грн.

У касаційній скарзі Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання ПАТ «Троянівський елеватор» вимог податкового законодавства з питань правомірності визначення об'єкта оподаткування по ПДВ складено Акт № 19/15-03/00954194, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року № 0004401503 про сплату 537 007 грн. податку на додану вартість та 134 252 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Абзацом 6 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час складення акту перевірки) визначено, що платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20 жовтня 2008 року між позивачем та ВАТ «Розівський елеватор» укладено договір № 1 та №2 оренди нерухомого майна та складено Акти приймання-передачі майна.

Пунктом 3.5 договорів визначено, що у разі проведення з дозволу Орендодавця поліпшення орендованого майна, Орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджено, що Орендарем було здійснено поліпшення прийнятого в оренду майна за згодою Орендодавця, у вигляді ремонтів. На підтвердження поліпшення основних фондів позивачем до суду надано Акт приймання-передачі поліпшених основних засобів від 31 травня 2011 року, в якому визначено сторони господарських операцій, групи основних засобів, яких стосувалися поліпшення, вартість поліпшених основних засобів.

Додатком до акту приймання-передачі поліпшених основних засобів є перелік матеріалів та послуг, які були списані на поліпшення основних засобів, виписані податкові накладні від 31 травня 2011 року № 26 та № 27, а також визначено основні засоби на яких здійснено поліпшення, матеріали та роботи, які витрачено на їх поліпшення, їх кількість та вартість.

Оплата ПАТ «Троянівський елеватор» на користь ПАТ «Розівський елеватор» здійснено через розрахунковий рахунок: у 2012 року у розмірі 628 000 грн., у 2013 році в розмірі 60 609,56 грн. Загальний розмір ПДВ становить 114 768,20 грн., який було віднесено до складу податкового кредиту.

З огляду на наявність документів, які підтверджують прийняття робіт по поліпшенню основних засобів та враховуючи те, що такі роботи позивачем були оплачені як власником основних засобів, останній мав право на віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, і відповідно, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо необґрунтованості підстав для збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ «Розівський елеватор».

Щодо збільшення ПАТ «Троянівський елеватор» грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Оптімус», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

28 грудня 2009 року між ТОВ «Оптімус» (продавець) та ВАТ «Троянівський елеватор» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10.28-12/09, на виконання умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця соняшник. Відповідно до договору строк передачі товару до 31 грудня 2010. Додатковою угодою від 29 грудня 2010 року продовжено строк передачі товару до 28 лютого 2011 року.

29 грудня 2011 між продавцем та покупцем було укладено ще одну додаткову угоду до договору, відповідно до якої строк передачі товару продовжено до 31 грудня 2014 року.

Податковий кредит було сформовано ПАТ «Троянівський елеватор» на підставі податкової накладної від 28 грудня 2009 № 2675.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і за змістом статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить 3 роки, яка застосовується, якщо положеннями цього Кодексу та іншими нормами законодавства для окремих видів вимог не передбачені інші терміни давності.

Судами досліджено, що в пункті 4.2 договору № 10.28-12/09 визначено: «строк передачи товару до 31 декабря 2010 года включительно».

Таким чином, враховуючи наведені норми права та умови договору, перебіг строку позовної давності починається з 01 січня 2011 року, а отже визначення податковою службою датою його спливу 29 грудня 2012 року, є необґрунтованим.

Крім цього, додатковими угодами від 29 грудня 2010 року та 29 грудня 2011 року, якими внесено зміни до пункту 4.2 Договору та строк передачі товару був продовжений до 28 лютого 2011 року та 31 грудня 2014 року відповідно.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2014 року у справі №904/4763/14 ТОВ «Оптімус» визнано банкрутом, а також визнано грошові вимоги ПАТ «Троянівський елеватор» до ТОВ «Оптімус» в сумі 4 620 300 грн. (у тому числі 2 785 300 грн. за договором купівлі-продажу № 10.28-12/09 від 28 грудня 2009 року).

Таким чином, станом на січень 2013 року заборгованість ТОВ «Оптімус» у сумі 2 875 300 грн. не була безнадійною за критерієм «сплив терміну позовної давності», оскільки грошові вимоги ПАТ «Троянівський елеватор» до ТОВ «Оптімус» було визнано господарським судом Дніпропетровської області.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності дій Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області щодо прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 18 грудня 2013 року № 0004401503.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев