Рішення № 55342692, 26.01.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р. Справа № 910/28452/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м.Київ

довідповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет", м.Нова Каховка

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 2", с.Литвинець Черкаської області

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1", м.Київ

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 25.09.2015р.; ОСОБА_2, представник за довіреністю № 001991/15 від 27.10.2015р.;

від відповідача-1: ОСОБА_3, представник за довіреністю від 17.07.2015р.; ОСОБА_4 - керівник;

від відповідача-2: не прибув;

від 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5, представник за довіреністю від 23.12.2015р.; ОСОБА_6, представник за довіреністю від 15.12.2015р.;

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7, представник за довіреністю від 01.12.2015р.

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (позивач) звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до ТОВ "Каховка Маркет" (відповідач-1), до ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 2" (відповідач-2), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ", за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна № 2 від 14.05.2010р., укладений між ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 2" та ТОВ "Каховка Маркет".

Ухвалою господарського суду м.Києва від 06.11.2015р. позовну заяву ПАТ "Альфа-Банк" з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.12.2015р. порушено провадження по справі № 910/28452/15 та призначено судове засідання на 17.12.2015р.

16 грудня 2015 року від ТОВ «Каховка Маркет» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

17.12.2015р. третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача (ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ"), подала позовну заяву (т.2 а.с.119) і просить вважати її третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою суду від 17.12.2015 р. ТОВ «Енерджи Продакт» визначено як третю особу яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

У судові засідання відповідач-2 не зявлявся. Ухвали суду, які направлялись на адресу відповідача-2, повернулися до суду з поштовою відміткою: "за зазначеною адресою не проживає". Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи, направлені відповідачеві-2 за адресою, вказаною в позовній заяві, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "За зазначеною адресою не проживає".

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як слідує з матеріалів справи, згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 17.12.2015р. місцезнаходженням відповідача-2 є: 19330, Черкаська область, Канівський район, село Литвинець, вулиця Жовтнева, будинок 2. Така ж адреса визначена позивачем у позовній заяві.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача-2 було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача-2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача-2 не надходило.

05 січня 2016 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.06.2014р. між ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" та ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" на позовну заяву 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ".

Ухвалою суду від 05.01.2016 р. ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача.

6 січня 2016 року суд ухвалою відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" у прийнятті позовної заяви (т.3 а.с.19).

26 січня 2016 року відповідач-1 надав суду клопотання про витребування у позивачів оригіналу договору №2 від 14.05.2010 р. (т.3 а.с.73)

Позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, наполягають на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача у відзиві (т.2 а.с.9-14) просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майна №2 від 14.05.2010 р., укладений між ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» та ТОВ «Каховка Маркет».

Відповідач-1 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві (т.3 а.с.46-73).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, - суд

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (позивач) у березні 2015 року отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи продакт» лист (т.1 а.с.75), в якому повідомляється, що Товариство з обмеженою діяльністю «Каховка маркет» звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна та повернення майна в натурі; копію ухвали господарського суду Херсонської області про порушення справи №923/329/15 від 02.03.2015 р.; копію ухвали господарського суду Херсонської області про порушення справи №923/329/15 від 17.03.2015 р. (т.1 а.с.82) про залучення в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариства «Альфа Банк».

У вищевказаному позові (по справі №923/329/15) Товариство з обмеженою діяльністю «Каховка маркет» (відповідач -1) стверджує, що набуло право власності на «безпідставно набуте» Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи продакт» (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) майно, зокрема, на обладнання котельні (насос Водолій Е-3-40, теплогенератор, теплообмінник, димогарний жаротрубний котел «Універсал») на підставі Договору №2 від 14.05.2010 р., укладеного між «Завод будівельних матеріалів №2» (відповідач-2) та ТОВ «Каховка Маркет» (відповідач-1).

В свою чергу, ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» (відповідач-2) придбав вищевказане майно у ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача) по договору купівлі-продажу №0804/3-ЗСМ від 08.04.2010 р.

У позовній заяві Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» стверджує, що оскільки вищевказане майно є складовою виробничої лінії ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», яка входить до предмету іпотеки згідно договору іпотеки №476/14 від 07.08.2014 р., укладеному між позивачем та ТОВ «Енерджи продакт», посвідченому нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованому 07.08.2014 р. в реєстрі за №2070 (далі іпотечний договір №1), то у разі вилучення цього майна в натурі на користь ТОВ «Каховка Маркет» будуть порушені права ПАТ «Альфа Банк», так як іпотекодавець ТОВ «Енерджи продакт» не виконає своїх зобовязань по іпотечному договору №1 перед позивачем.

Судом встановлено, що Іпотечний договір №1 був укладений у звязку з укладенням 23 червня 2014 року між ТОВ «Енерджи продакт» (покупцем) та ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» (продавцем) за згодою ПАТ «Альфа Банк» договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого 23.06.2014 р. в вреєстрі №780 (далі договір №780). Обєктами продажу за Договором №780, які перейшли у власність ТОВ «Енерджи Продакт», стали: нежитлова будівля заводу за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вул.. Першотравнева, 79; земельна ділянка, загальною площею 7,1757 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування заводу будівельних матеріалів», кадастровий номер:6510700000:13:047:0019, що розташована за адресою: Херсонська область, м.Нова Каховка, вул..Першотравнева, 79; всі основні засоби, перелік яких викладений в Додатку №1 до Договору №780, у тому числі котельня з обладнанням.

Матеріалами справи підтверджується, що згода позивача на купівлю-продаж майна надавалась як іпотекодержателем, оскільки на момент укладення Договору №780, майно, яке було предметом цього договору, перебувало в іпотеці у позивача на підставі іпотечного договору №91/09, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого 02.03.2009 р. в реєстрі №32.55 (далі іпотечний договір №2). Іпотекодавцем за іпотечним договором №2 було ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», яке таким чином забезпечувало виконання своїх зобовязань перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії №ІВ386-МВ/08 від 24.11.2008 р.

Згідно з ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Ч.7 ст.5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки.

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно приписів ст..186 ЦК України приналежністю є річ, призначена служити головній речі і звязана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 187 ЦК України передбачено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

За нормами ст..188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Право чин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Суд звертає увагу сторін, що згідно з іпотечним договором №1 та іпотечним договором №2 визначено один єдиний предмет іпотеки, що складається з земельної ділянки та майнового комплексу заводу будівельних матеріалів: спочатку у стані незавершеного будівництва (за іпотечним договором №2), а потім введеного в експлуатацію завод (за іпотечним договором №1).

Головне, що відрізняє цей обєкт як предмет іпотеки він є цілісним, розташований на одній земельній ділянці, перебуває на стадії до моменту введення в експлуатацію та відповідно до проекту будівництва має закріплені в іпотечному договорі №1 та іпотечному договорі №2 визначені техніко-економічні показники як виробничий обєкт. Невідємною складовою цього обєкту є котельня з обладнанням, яка забезпечує роботу останнього.

Характеристика цілісності предмету іпотеки підтверджується:

-актом готовності обєкта до експлуатації №18 від 02.04.2009 р., який складено приймальною комісією у відповідності з вимогами Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 10.12.2008 р. №575, прийнято рішення вважати готовим до експлуатації закінчений будівництвом обєкт «Завод будівельних матеріалів №1, реконструйований з викупленого обєкта незавершеного будівництва» у м.Нова Каховка, вул..Першотравнева, 79; на обєкті виконані згідно з державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією, устаткування встановлено згідно з актами про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування і прийняття його комісіями.

-Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно САС №456668 від 04.03.2010 р., в якому в описі обєкту значиться, зокрема, «виробничий корпус, А» та «котельня, Б» як складові частини заводу.

Важливість функціонування котельні з вищевказаним обладнанням у складі заводу

підтверджується наступним.

Згідно «Опису технологічного процесу Каховського заводу автоклавного газобетону»

від 24.01.2008 р. (далі - опис), наданому компанією «Єйкрит Технолоджи БВ» ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» з метою підготовки проекту реконструкції, зазначено, що завод являє собою «лінію по виробництву блоків високої якості «Дюрокс».

Для забезпечення функціонування заводу вищезазначеним описом передбачено установку системи подачі пару та відводу конденсату, яка включає спеціалізований газовий паровий котел з допоміжним обладнанням очистки живильної води, парозбірника та системи рециркуляції конденсату для забезпечення роботи дільниці витримки блоків в автоклавах під тиском насиченого пару. Генеральним проектувальником та субпідрядниками було запроектовано котельну з газопроводом та паропроводами, які були побудовані та змонтовані генпідрядником (будівництво котельної) та субпідрядними організаціями.

В Проекті «Корпусу по виробництву стінових матеріалів із легкого бетону в м.Нова Каховка» (ОСОБА_10 1, частина 1 «Загальна пояснювальна записка 17/2007-0, аркуш 7), виконаному у 2007 році Генеральним проектувальником Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Таласа» на замовлення ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», вказано, що «Джерелом теплопостачання заводу служить проектована власна котельна, яка розміщується в окремо розташованій будівлі (поз.11 на генплані). Робочий проект котельні розроблений ТОВ МНП «Вектор».

Згідно вантажно-митної декларації ІМ40КО 508010000/2008/3083 від 29.08.2008 р. було поставлено фірмою «LOOS INTERNATIONAL LOOS DEUTSCHLAND GmbH (Німеччина): складова комплектного обєкта Димогарний жаротрубний котел «Універсал» типу UL-S-IE 13000*16 бар, з продуктивністю насиченого пару 18000 кг/год з допоміжними пристроями в кількості 1 штука, а саме: економайзер типу ЕСО1, шкаф керування котлом, пальників пристрій, газова рампа GRM, насосний модуль РМ, модуль регулювання підживлення, деаераційна установка, модуль подачі рідкого палива. Теплова потужність при номінальному навантаженні 11788 кВт. Заводський реєстраційний №103758. Для виробництва насиченого пару при виробництві будівельних матеріалів. Виробник: «LOOS INTERNATIONAL LOOS DEUTSCHLAND GmbH (Німеччина).

Будівництво котельної у 2008 році та монтаж обладнання котельної виконали ТОВ «Піонер новітніх технологій» та «ТОВ МНП «Вектор».

Відповідно до акту приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пуско-налагоджувальних робіт) та акту приймання закінченого будівництвом обєкту системи газопостачання на обєкті «Корпус по виробництву стінових матеріалів із легкого бетону в м.Нова Каховка. Котельня» приймальна комісія 30.03.2009 р. встановила, що котельня з обладнанням, включаючи газовий котел, була побудована та змонтована в період з вересня 2008 р. по березень 2009 р.

Таким чином, у разі вилучення вищевказаного обладнання котельні в натурі зі складу заводу, буде зупинено все виробництво, що знецінить предмет іпотеки та призведе до невиконання іпотекодавцем (ТОВ «Енерджи продакт») своїх зобовязань перед позивачем і порушить майнові права позивача.

Відповідно до п.1.3. Договору №2 від 14.05.2010 р. продавець (відповідач-2, ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2») стверджує, що майно, визначене предметом договору, на момент укладення цього договору належить продавцю на праві власності. В той же час, у п.5.1. договору №0804/3-ЗСМ від 08.04.2010 р. по придбанню відповідачем-2 цього майна зазначено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту оформлення акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі майна, проданого за договором №0804/3-ЗСМ від 08.04.2010 р., був підписаний 07.07.2010 р., тобто після укладення оспорюваного договору №2 від 14.05.2010 р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що було перепродане майно, яке не належало відповідачу-2 (продавцю) на праві власності та продавець безпідставно стверджував, що майно на момент укладення договору належить йому на праві власності.

На думку позивача, враховуючи те, що сторони в Договорі купівлі-продажу №2 від 14.05.2010 р. предметом визначили товар, якого не було в наявності у продавця, - Договір №2 від 14.05.2010 р. суперечить нормам ст.ст.655, 656 ЦК України, та в силу ст..ст.215, 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення у звязку із недодержанням в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що майно по оспорюваному договору №2 від 14.05.2010 р. протягом квітня серпня 2010 року продовжувало перебувати у володінні та користуванні ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» у приміщенні котельної заводу за адресою: Херсонська область, м.Нова Каховка, вул..Першотравнева, 79 та було задіяно у виробництві пару високого тиску для автоклавної дільниці виробничої лінії. Отримані позивачем від ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» повідомлення свідчать, що після продажу обладнання котельні, без якого виробництво продукції неможливе, - обсяги виробництва не тільки не зменшились, але й збільшились. Якщо обсяг виробництва ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» продукції у березні 2010 року склав 16691 м.куб. блоків, то у квітні 21816 м.куб., у травні 28786 м.куб., у червні 32347 м.куб., у липні 31119 м.куб, у серпні 2010 року 30290 м.куб. Згідно Балансу (форма №1) станом на 31 грудня 2010 р. (за 2010 рік з відміткою органу статистики), наданому позивачеві ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» у 2011 році, первісна вартість обліковуваних ним основних засобів на початок 2010 року і на кінець 2010 року (рядок 031 Балансу) залишилась незмінною і складала 131477 тис.грн. Тобто, начебто продані у квітні-травні 2010 року основні засоби по вищевказаних договорах купівлі-продажу, не були списані з балансу ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1».

Суд погоджується з думкою позивача, що за наслідками вчинення правочинів продажу майна, обсяг прав ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» щодо цього майна не змінився, зазначене майно йому в оренду, управління або іншим чином в цей період не передавалося.

Згідно приписів ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. П.3.11. Постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначені такі ознаки фіктивного правочину:

-Сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином;

-Фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків;

-Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін, при цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину.

Аналізуючи договір купівлі-продажу №2 від 14.05.2010 р. та №0804/3-ЗСМ від

08.04.2010 р., - суд констатує, що він має всі вищевказані ознаки фіктивного правочину:

не настали правові наслідки, породжені правочинами купівлі-продажу майна:

- відповідачі не мали наміру, не володіли і не користувалися придбаним майном, а також

ТОВ «Каховка Маркет» не отримав економічної вигоди від його перепродажу;

- не змінилися цивільні права і обовязки у відповідачів та ТОВ «Завод будівельних

матеріалів №1»;

продане майно продовжувало перебувати у фактичному володінні та користуванні продавця ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», який, начебто вже не мав відповідного права після підписання актів приймання-передачі і це відбувалося за згодою сторін правочинів, а це свідчить про те, що їх внутрішня воля не відповідала її зовнішнім проявам;

відповідачі діяли у відносинах з продавцем (ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1») ідентично, що є непрямим свідченням умислу сторін правочинів, які заздалегідь знали, що насправді обсяг реальних прав продавця внаслідок правочинів не зміниться хоча б у частині володіння та користування майном.

Умисел сторін оспорюваного договору пояснюється їх повязаністю наявністю одних і тих самих кінцевих бенефіціарних власників та керівників-підписантів.

Матеріалами справи підтверджується, що підписантом договору купівлі-продажу №0804/3-ЗСМ від 08.04.2010 р. з боку ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» був за довіреністю, виданою ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» за підписом керівника та підписанта ОСОБА_11 (згідно Витягу з ЄДРПОУ від 18.09.2015 р. №21196941), директор з економіки ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» ОСОБА_12 З боку ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» договір №0804/3-ЗСМ від 08.04.2010 р. підписав ОСОБА_10. Засновниками відповідача-2 на дату підписання договору були компанія «Балестра Лімітед» та ТОВ «Глобал Концентрейт», директором та підписантом якого був ОСОБА_12 (згідно витягів з ЄДРПОУ від 18.09.25015 р. №21197040 та від 21.09.2015 р. №21206230), яким були передані частки в статутному капіталі відповідача-2 попередніми учасниками ОСОБА_11 та ОСОБА_13 (згідно витягу з ЄДРПОУ від 18.09.2015 р. №21197021). В свою чергу, засновники ТОВ «Глобал Концентрейт» ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у червні 2009 року подарували компанії «Балестра Лімітед» свої частки у статутному капіталі цього товариства (Договір від 04.06.2009 р. №622).

Від імені компанії «Балестра Лімітед» діяв ОСОБА_12 за довіреністю від 29.04.2009 р., апостиль №117571/09. Ця довіреність зазначена в копії нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_14 договорі дарування від 04.06.2009 р. №622.

В результаті продажу майна ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» та відповідачем-2 фактичний контроль над цим майном отримала компанія «Балестра Лімітед», від імені якої діяв директор з економіки ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» ОСОБА_12 як представник цієї компанії в Україні і одночасно підписант договору купівлі-продажу від імені ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1».

Засновником відповідача-1, який купив вищезазначене майно по оспорюваному договору у Відповідача-2, згідно Витягу з ЄДРПОУ від 18.09.2015 р. №21197087 була ОСОБА_15 (вона і керівник, і підписант).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин був вчинений повязаними покупцями і продавцями, які за всіма зазначеними обставинами не могли не знати про обтяження купованого майна за іпотечним договором №2, та здійснили подальший перепродаж придбаного майна ТОВ «Каховка Маркет».

Позивач також звертає увагу, що ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2», не будучи власником, продав майно, яке фактично перебувало у власності ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», являлось приналежністю головної речі, яка була і є предметом іпотеки. Відчуження цього предмету було здійснено без згоди іпотекодержателя позивача, що є порушенням ст..12 Закону України «Про іпотеку». Позивач наполягає на тому, що майно, яке є предметом договору №2 від 14.05.2010 р. не належало на праві власності продавцю - ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2», оскільки згідно п.5.1. договору №0804/3-ЗСМ від 08.04.2010 р. право власності переходить до покупця з моменту оформлення акту приймання-передачі, який був оформлений 07.07.2010 р., тобто після укладення договору №2 від 14.05.2010 р.

Згідно із п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними - правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані є його недійсністю.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

Суд відхиляє доводи відповідача-1, викладені у відзиві (т.3 а.с.47), оскільки вони спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, доказами.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача-1 про те, що позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не є сторонами правочину та не можуть заявляти вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу майна №2 від 14.05.2010 р., укладеного між ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» та ТОВ «Каховка Маркет», оскільки відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» - вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд звертає увагу відповідача-1, що Договір іпотеки №476/14 від 07.08.2014 р. не є підставою позову, а лише ланка у ланцюгу документів, які позивач використовував для обґрунтування своїх позовних вимог. Позивач отримав у 2014 році в іпотеку майно, яке вже було в іпотеці за договором іпотеки №91/09 від 02.03.2009 р.

Суд відмовляє відповідачу-1 в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відсутні підстави зупинення відповідно до вимог ст..79 ГПК України.

Суд відмовляє відповідачу-1 в задоволенні клопотання про витребування у позивачів оригіналу договору №2 від 14.05.2010 р., оскільки ні ПАТ «Альфа Банк», ні ТОВ «Енерджи Продакт» не є сторонами договору купівлі-продажу майна №2 від 14.05.2010 р., укладеного між ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» та ТОВ «Каховка Маркет», і перебування у позивачів оригіналу договору неможливе.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» в повному обсязі та визнати недійсним договір купівлі-продажу майна №2 від 14.05.2010 р., укладений між ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» та ТОВ «Каховка Маркет».

Суд задовольняє позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» - та визнає недійсним договір купівлі-продажу майна №2 від 14.05.2010 р., укладений між ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» та ТОВ «Каховка Маркет», оскільки згідно матеріалів справи підстави визнання недійсним вищевказаного договору, зазначені ТОВ «Енерджи Продакт» у позовній заяві, співпадають з підставами, які зазначені ПАТ «Альфа Банк».

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги, заявлені позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України відноситься на відповідачів солідарно.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено сторони про дату складання повного рішення.

На підставі викладених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи продакт» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна №2 від 14.05.2010 р., укладений між ТОВ «Завод будівельних матеріалів №2» та ТОВ «Каховка Маркет».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №2» (Черкаська область, Канівський район, с.Литвинець, вул..Жовтнева, 2, ідентифікаційний код 35115384) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01025, м.Київ, вул..Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) судовий збір в сумі 609,00 грн.

4. Стягнути з ТОВ «Каховка Маркет» (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул..Ентузіастів, 1, ідентифікаційний код 24107955) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01025, м.Київ, вул..Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) судовий збір в сумі 609,00 грн.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №2» (Черкаська область, Канівський район, с.Литвинець, вул..Жовтнева, 2, ідентифікаційний код 35115384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи продакт» (01001, м.Київ, вул..Михайлівська, 24-А, ідентифікаційний код 38872186) судовий збір в сумі 609,00 грн.

6. Стягнути з ТОВ «Каховка Маркет» (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул..Ентузіастів, 1, ідентифікаційний код 24107955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи продакт» (01001, м.Київ, вул..Михайлівська, 24-А, ідентифікаційний код 38872186) судовий збір в сумі 609,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.02.2016р.

Суддя В.В.Литвинова