Рішення № 55342671, 26.01.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р.Справа № 922/6038/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", м.Харків, до Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма", м.Ізюм Харківської області, про стягнення 73784,04 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (договір № 9-11/15 від 12.11.2015р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.12.2015р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" заборгованості за Договором на надання послуг від 05.03.2012р. у загальному розмірі 73784,04 грн., у тому числі: 72712,06 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 1071,98 грн. - 3% річних. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 11218,00 грн., у тому числі: 1218,00 грн. витрат з оплати судового збору; 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 207 від 11.01.2016р.) відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за умовами Договору оплата за виконані роботи здійснюється після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Проте, даний акт не був підписаний відповідачем, у зв'язку з неякісним виконанням робіт позивачем.

11.01.2016р. позивачем було подано до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, відповідно до ч.. 3 ст. 69 ГПК України, у зв'язку з необхідністю наданні додаткових доказів по справі.

Вищевказане клопотання позивача було задоволено судом як обґрунтоване та таке, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та в обґрунтування позову надала письмові пояснення, а також копію Договору № 090303у від 02.09.2012р., укладеного між позивачем, як замовником, та ТОВ "Проксі Плюс", як виконавцем, на виконання послуг з благоустрою на полігоні твердих побутових відходів, що знаходяться на території Малокомишувахської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (позивачем) та Комунальним підприємством "Благоустрій міста Ізюма" (відповідачем) було укладено Договір б/н на надання послуг, згідно п. 1.1. якого позивач (виконавець) зобов'язався надати послуги по здійсненню складування, розрівняння та ущільнення побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів, що знаходяться на території Малокамишувахської сільської ради Ізюмського району Харківської області, як частину робіт із захоронення твердих побутових відходів.

Відповідно до п. 2.2. Договору, замовник зобов'язаний прийняти послуги виконавця у визначений сторонами час дії Договору та здійснити оплату послуг виконавця в порядку і в строки, передбачені цим Договором.

Згідно Додаткової угоди від 07.08.2012р. до Договору, вартість послуг на рік не може перевищувати 59800,00 грн.

Як зазначає позивач, у 2012 році послуги за Договором були оплачені відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. Договору, даний Договір укладений з 05.03.2012р. по 31.12.2012р. Після закінчення строку дії Договору при відсутності заперечень сторін договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

Оскільки жодна із сторін не заявила заперечень, правовідносини за Договором були продовжені на 2013 рік на тих же саме умовах, відповідно до п. 6.1. Договору.

У пункті 4.2. Договору сторони визначили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за результатами виконання цього Договору, згідно з виставленим виконавцем рахунком або без нього.

Для оплати послуг, наданих відповідачу (замовнику) у 2013 році, 02.12.2013р. позивачем (виконавцем) був виставлений рахунок-фактура за № 1202/01 на загальну суму 59800,00 грн., з урахуванням ПДВ.

З умов Договору б/н від 05.03.2012р. (п. 4.1.) вбачається, що вартість послуг виконавця є договірною та визначається щомісячно згідно калькуляції, яка направляється виконавцем замовнику.

Судом встановлено, що відповідні калькуляції щомісячно позивачем відповідачу не надсилались. Проте, вартість наданих у 2013 році послуг була визначена позивачем у рахунку-фактурі № 1202/01 від 02.12.2013р. та не перевищувала суми, яка була визначена сторонами за домовленістю, згідно Додаткової угоди від 07.08.2012р. до Договору на надання послуг б/н від 05.03.2012р.

Також позивачем було направлено відповідачу для підписання Акт № 1202/01 здачі-прийняття робіт, що були проведені по рахунку № 1202/01 від 02.12.2013р.

З пояснень відповідача вбачається, що Акт здачі-прийняття робіт № 1202/01 від 02.12.2013р. не був підписаний КП "Благоустрій міста Ізюм", у зв'язку з неякісним виконанням позивачем наданих послуг.

Відповідач зазначає, що про неякісне виконання зобов'язань по Договору позивача було повідомлено належним чином, на підтвердження чого відповідач надав суду копію вимоги-повідомлення від 15.10.2013р. вих. № 559.

Отримання вищевказаної вимоги-повідомлення позивачем заперечується; доказів направлення її на адресу позивача відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим суд не приймає дану вимогу-повідомлення у якості доказу належного повідомлення виконавця щодо неякісного надання послуг.

Відповідно до п. 5.2. Договору б/н від 05.03.2012р. на надання послуг, у випадку відсутності письмових повідомлень замовника до виконавця щодо неякісного виконання працівниками виконавця своїх зобов'язань по цьому Договору, послуги по цьому Договору вважаються наданими виконавцем замовнику у повному обсязі.

Факт надання позивачем послуг, визначених Договором б/н від 05.03.2012р., у 2013 році підтверджується Договором № 090303у від 02.09.2012р., укладеним позивачем, як замовником, з ТОВ "Проксі Плюс", як виконавцем, щодо надання послуг з благоустрію на полігоні твердих побутових відходів, що знаходиться на території Малокамишувахської сільської ради Ізюмського району Харківської області, який діяв протягом 2013 року; наказом № 12-19/1 від 19.12.2012р.; відповідними нарядами на роботу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 644 від 18.12.2013р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача 5000,00 грн. за послуги згідно рахунку № 1202/01 від 02.12.2013р.

Відповідач проти факту перерахування грошових коштів за надані позивачем у 2013 році послуги заперечує, посилаючись на те, що гроші в сумі 5000,00 грн. були помилково перераховані на рахунок позивача платіжним дорученням № 644 від 18.12.2013р.

Проте, з вимогою про їх повернення (лист від 17.09.2014р. № 368) відповідач звернувся до позивача лише через дев'ять місяців після перерахування коштів. Повторна вимога про повернення цих коштів була надіслана відповідачем позивачу листом від 10.04.2015р. за № 270.

Позивач зазначає, що будь-якої кореспонденції від відповідача не отримував. Доказів отримання поштової кореспонденції позивачем відповідач суду не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що надання послуг позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1202/01 від 02.12.2013р. не підписаний відповідачем без надання будь-яких зауважень до якості виконаних робіт, суд, враховуючи приписи п. 5.2. Договору б/н від 05.03.2012р., дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання з надання послуг за цим Договором у повному обсязі.

Проте, відповідач повної оплати за Договором не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої становить 54800,00 грн. (з урахуванням часткової оплати в сумі 5000,00 грн.).

11.02.2015р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу від 10.02.2015р. щодо підписання Акту № 1202/01 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.12.2013р. та оплати послуг у сумі 54800,00 грн. У своїй вимозі позивач попередив відповідача про те, що у разі невиконання зобов'язання з оплати послуг протягом 7 днів з дня її отримання ТОВ "Вікторія" буде вимушено звернутися до суду про стягнення боргу. Вимогу позивача було отримано відповідачем 17.03.2015р., про що свідчить роздруківка з сайту ДП "Укрпошта", копія якої була додана позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою даної статті визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної статті позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2015 року в розмірі 17912,06 грн., а також 3% річних за цей же період у розмірі 73784,04 грн.

З розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, вбачається, що позивачем помилково було визначено у якості початку періоду прострочення заборгованості - березень 2015 року, оскільки, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, обов'язок з оплати наданих послуг у відповідача виник 24.03.2015р., тобто через 7 днів після отримання вимоги від позивача (вимога отримана 17.03.2015р.). При цьому слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Тобто, початком періоду індексування заборгованості, яка мала бути сплаченою 24.03.2015р. є квітень 2015р. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2012р. № 52/30.

Перерахувавши інфляційні втрати за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року включно, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за цей період, з урахуванням сукупного індексу інфляції - 115,99, становить 8763,77 грн.

Також судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних було необґрунтовано враховано у період прострочення заборгованості усі дні березня 2015 року, не зважаючи на те, що обов'язок по сплаті боргу, згідно отриманої 17.03.2015р. вимоги, виник у відповідача лише 24.03.2015р.

Тобто, у даному випадку початком періоду нарахування процентів річних слід вважати - 25.03.2015р.

Після перерахування 3% річних за період з 25.03.2015р. по 31.10.2015р., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних за вказаний період у розмірі 995,41 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 64559,18 грн., у тому числі: 54800,00 грн. основного боргу, 8763,77 грн. інфляційних втрат та 995,41 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" в частині стягнення 54800,00 грн. основного боргу, 8763,77 грн. інфляційних втрат та 995,41 грн. - 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 9148,29 грн. інфляційних втрат та 76,57 грн. процентів річних суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду: копію Договору про надання правової допомоги № 9-11/15 від 12.11.2015р.; копію свідоцтва про право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю № 932; витяг з Реєстру платіжних документів Адвокатського об'єднання "ЛєдаПраво" за період з 27.11.2015р. по 30.11.2015р., який свідчить про сплату за надання правової допомоги згідно Договору № 9-11/15 від 12.11.2015р. в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 9-11/15 від 12.11.2015р., Адвокатське об'єднання "ЛєдаПраво" за дорученням позивача прийняло на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, у тому числі: правовий аналіз спору з КП "Благоутрій міста Ізюма" (п. 2.1.1.), складання необхідних документів для звернення до суду (п. 2.1.2.), здійснення необхідних дій для збору інформації для виконання доручення (п. 2.1.3.), участь у судових засіданнях (п. 2.1.4.), отримання необхідних документів для виконання доручення, в тому числі в судових органах (п. 2.1.5.).

Згідно п. 2.4. Договору, для надання правової допомоги клієнту (позивачу) Адвокатським об'єднанням призначено адвоката ОСОБА_1.

Відповідно до п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку вартості наданих послуг.

Крім того, місцезнаходженням Адвокатське об'єднання "ЛєдаПраво" є м.Харків, у зв'язку з чим прибуття адвоката ОСОБА_1 до господарського суду Харківської області для прийняття участі у судових засіданнях не потребувало витрат на службові відрядження.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що ціна заявленого позову становить 73784,04 грн., а також враховуючи, що в частині позовних вимог судом відмовлено через невірний розрахунок позивачем штрафних санкцій, суд визнав за можливе задовольнити вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., в іншій частині витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з несорозмірністю з позовними вимогами та не підтвердженням належними доказами вартості надання таких послуг.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" (64301, Харківська область, м.Ізюм, вул.Червоногірська, буд. 62; код ЄДРПОУ: 34978610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (61118, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ: 24125686) - 54800,00 грн. основного боргу; 8763,77 грн. інфляційних втрат; 995,41 грн. - 3% річних; 5000,00 грн. витрат на правову допомогу; 1065,72 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Повне рішення складено 29.01.2016 р.

Суддя ОСОБА_3