Постанова № 55342153, 28.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 902/1062/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

органу ДВС: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року у справі №902/1062/13 (скарга на дії ДВС) (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит"

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про стягнення 160920,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області (суддя Яремчук Ю.О.) від 03 листопада 2015 року у справі №902/1062/13 за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 160920,90 грн. в задоволенні скарги Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 01.09.2015 року про скасування постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору було відмовлено.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що ДП ДКФ не виконало своїх боргових зобов'язань в строк до 05.12.2013 року, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №40974008 від 28.11.2013 року, стосовно виконання наказу господарського суду Вінницької області від 01.10.2013 року №902/1062/13, а оскільки матеріалами справи підтверджено, що Центр ДЗК є правонаступником майнових прав і обов'язків Боржника, тому у суду відсутні підстави для скасування постанови від 06.12.2013 року відділу Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції по виконавчому провадженню ВП № 40974008 щодо стягнення з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" виконавчого збору.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року у справі №902/1062/13 та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю, скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 06.12.2013 року. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що перехід прав та обов'язків ДП "МКФ" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" відбувся з дня внесення запису про припинення ДП "ДКФ" до Єдиного державного реєстру та реєстрації відповідних змін до установчих документів Центру ДЗК, тобто з 30.06.2015 року. Ураховуючи те, що майнові права і обов'язки ДП "МКФ" перейшли до Центру ДЗК тільки 30.06.2015 року, на встановлену для добровільного виконання дату 05.12.2013 року Центр ДЗК навіть не був боржником у вказаному виконавчому провадженні. При винесенні ухвали судом не враховано, що з моменту переходу прав та обов'язків ДП "МКФ" 30.06.2015 року Центр ДЗК невідкладно виконав рішення суду щодо сплати заборгованості ДП "ДКФ". Позивачем не доведено, а судом не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення щодо Центру ДЗК. З метою повного та об'єктивного дослідження обставин справи, суд повинен був з'ясувати наявність вини Центру ДЗК у невиконанні рішення суду. У порушення вимог законодавства, з моменту закінчення строку для добровільного виконання 05.12.2013 року та до сплати заборгованості Центром ДЗК 30.06.2015 року Ленінським ВДВС Вінницького міського управління юстиції не було вжито дієвих заходів примусового виконання, передбачених статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", та не забезпечено стягнення заборгованості з ДП "ДКФ".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 січня 2016 року у справі №902/1062/13 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 28 січня 2016 року.

Від Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що на виконання зведеного виконавчого провадження №43020066 зверталось стягнення на майно та кошти боржника. На користь стягувача ПП "Охоронне агентство "Щит" кошти стягнуто частково в сумі 24546,80 грн., та виконавчий збір в сумі 2454,68 грн., витрати по даному виконавчому провадженню стягнуто в повному обсязі.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники позивача, відповідача та органу ДВС в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с.175-180/.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 4 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 13 січня 2016 року явка представників сторін визначалась на їх розсуд.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.09.2013 року рішенням суду позов по справі № 902/1062/13 задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Державна картографічна фабрика" на користь приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит" 137150 грн. заборгованості; 1332,56 грн. 3 % річних; 4411,45 грн. пені; 2857,88 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

01.10.2013 року на виконання рішення суду від 16.09.2013 року було видано наказ.

28 листопада 2013 року відділом Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40974008, стосовно виконання наказу господарського суду Вінницької області від 01.10.2013 року № 902/1062/13, в якій зокрема визначено: боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа в строк до 05.12.2013 року.

Листом №30679/07-31/03 від 03.12.2013 року Ленінський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції повідомив ДП "Державна картографічна фабрика", що на депозитному рахунку відділу знаходиться залишок коштів належних ДП "ДКФ" в сумі 4542,57 грн., які будуть перераховані стягувану згідно судового наказу №902/1062/13 від 01.10.2013 року.

Розпорядженням заступника начальника Ленінського відділу ДВС №40974008 від 03 лютого 2014 року грошові кошти в сумі 4542,57 грн., що надійшли на валютний рахунок при примусовому виконанні виконавчого документа №902/1062/13 виданого 01.02.2013 року господарським судом Вінницької області було перераховано на користь ПП "Охоронне агентство "Щит".

06.12.2013 року відділом Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції по виконавчому провадженню ВП № 40974008 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору оскільки боржником у наданий строк судовий наказ не виконано.

07 травня 2014 року заступником начальника відділу Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_1 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №43020066 про стягнення боргів з ДП "Державна картографічна фабрика" по заробітній платі та на користь ПП "Охоронне агентство "Щит" коштів в сумі 145751,89 грн. у присутності понятих та представника стягувача ПП "Охоронне агентство "Щит" було проведено опис майна, що належить боржнику.

Розпорядженням заступника начальника Ленінського відділу ДВС №40974008/3 від 01 липня 2015 року грошові кошти в сумі 14168,31 грн., що надійшли на валютний рахунок при примусовому виконанні виконавчого документа №902/1062/13 виданого 01.02.2013 року господарським судом Вінницької області було перераховано на користь ПП "Охоронне агентство "Щит".

Розпорядженням заступника начальника Ленінського відділу ДВС №40974008/3 від 09 липня 2015 року грошові кошти в сумі 8357,62 грн., що надійшли на валютний рахунок при примусовому виконанні виконавчого документа №902/1062/13 виданого 01.02.2013 року господарським судом Вінницької області було перераховано на користь ПП "Охоронне агентство "Щит".

03.08.2015 року відділом Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції по виконавчому провадженню ВП №40974008 було винесено постанову про поверненню виконавчого документа стягувачеві, оскільки частково стягнуто 24546,80 грн. боргу, 2454,68 грн. виконавчого збору. Залишок боргу складає 121205,09 грн., виконавчого збору 12120,51 грн. Витрати на проведення виконавчих дій стягнуто в повному обсязі.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного апеляційною інстанцією вбачається, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.08.2015 року було задоволено заяву № 335 від 09.07.2015 року Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про заміну сторони у справі № 902/1062/13. Було замінено сторону Боржника - Державне підприємство "Державна картографічна фабрика" у виконавчому провадженні ВП №40974008 відкритого Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції з виконання судового наказу № 902/1062/13, виданого 01.10.2013 року господарським судом Вінницької області на правонаступника - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" код ЄДРПОУ 21616582.

Наказом Держземагентства України від 09.01.2013 року №5 прийнято рішення реорганізувати ДП ДКФ шляхом приєднання до Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Центр ДЗК, Скаржник) та визначити Центр ДЗК правонаступником майнових прав і обов'язків ДП ДКФ.

Згідно з бухгалтерськими довідками за червень 2015 року за операціями №11389 та №11392 Центр ДЗК 30.06.2015 року прийняв на баланс матеріальні цінності, балансові рахунки, активи та зобов'язання ДП ДКФ відповідно до передавального акту, затвердженого наказом Держземагенства України від 14.10.2014 року №318.

09.07.2015 року сторонами укладено мирову угоду та боржником подано до господарського суду Вінницької області заяву про затвердження мирової угоди.

25.08.2015 року господарським судом Вінницької області винесено ухвали про заміну сторони у справі № 902/1062/13 та затвердження мирової угоди.

В подальшому, на адресу господарського суду Вінницької області від Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" надійшла скарга №5/2155 від 01.09.2015 року на рішення державного виконавця, яка обґрунтована тим, що лише з моменту прийняття на баланс матеріальних цінностей, балансових рахунків, активів та зобов'язань ДП ДКФ, тобто, з 30.06.2015 року Центр ДЗК став правонаступником майнових прав і обов'язків Боржника.

Згідно статті 28 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Враховуючи те, що строк для добровільного виконання був встановлений до 05.12.2013 року, а майнові права і обов'язки ДП ДКФ перейшли до Центру ДЗК тільки 30.06.2015 року останній був позбавлений можливості добровільного виконання судового наказу від 01.10.2013 року у справі №902/1062/13.

Отже, з моменту виникнення правових підстав для оплати боргу скаржником вжито усіх заходів щодо погашення заборгованості.

Тому заявник заявляє, що оскільки скаржник не був стороною договірних зобов'язань, за невиконання яких прийнято рішення про стягнення з ДП ДКФ заборгованості, стороною у відповідній судовій справі, відсутні правові підставі для сплати Центром ДЗК виконавчого збору за постановою від 06.12.2013 року ВП № 40974008.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 1 статті 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

В силу частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За змістом частин 1, 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частина 3 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", визначає, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до частини 3 статті 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно пункту 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгл яду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Скаржник просив господарський суд Вінницької області скасувати Постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 06.12.2013 року ВП №40974008 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмір 14575,18 грн..

В обґрунтування поданої скарги, скаржник вказував, що оскільки, майнові права і обов'язки ДП ДКФ перейшли до Центру ДЗК тільки 30.06.2015 року останній був позбавлений можливості добровільного виконання судового наказу від 01.10.2013 року у справі № 902/1062/13.

Виконавчий збір - це грошова сума, що підлягає стягненню з боржника в разі невиконання ним рішення самостійно в межах наданого державним виконавцем строку.

Згідно статті 28 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи, що на сьогоднішній день становить 680,00 грн. і в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи, що становить 1360,00 грн.

При цьому, постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована за заявою боржника начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якщо боржник оплатить витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, у разі:

- прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

- смерті або оголошення померлим стягувача чи визнання його безвісно відсутнім, або ліквідації стягувача - юридичної особи, якщо виконання вимог стягувача у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або на письмову вимогу чи заяву стягувача.

З грошової суми (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно до фактично задоволених вимог стягувача.

Статтею 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного апеляційною інстанцією, вбачається, що підстави для скасування постанови від 06.12.2013 року відділу Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції по виконавчому провадженню ВП № 40974008 щодо стягнення з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" виконавчого збору відсутні, оскільки ДП ДКФ не виконало своїх боргових зобов'язань в строк до 05.12.2013 року, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 40974008 від 28.11.2013 року, стосовно виконання наказу господарського суду Вінницької області від 01.10.2013 року № 902/1062/13, а Центр ДЗК, в свою чергу, є правонаступником майнових прав і обов'язків Боржника.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено, а господарським судом Вінницької області не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення щодо Центру ДЗК, що могло бути підставою для стягнення виконавчого збору не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки в матеріалах справи містяться докази вчинення органом ДВС заходів примусового виконання наказу, а саме: розпорядження заступника начальника Ленінського відділу ДВС від 03 лютого 2014 року про перерахування грошових коштів в сумі 4542,57 грн. на користь ПП "Охоронне агентство "Щит", розпорядження заступника начальника Ленінського відділу ДВС від 01 липня 2014 року про перерахування грошових коштів в сумі 14168,31 грн. на користь ПП "Охоронне агентство "Щит", розпорядження заступника начальника Ленінського відділу ДВС від 09 липня 2014 року про перерахування грошових коштів в сумі 8357,62 грн. на користь ПП "Охоронне агентство "Щит" та акт опису та арешту майна боржника від 07 травня 2014 року.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15 року у справі №902/1062/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Матеріали оскарження ухвали у справі № 902/1062/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.