Постанова № 55342117, 25.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа № 922/5297/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 прот. № 9 від 29.12.2015р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. № 23 від 05.01.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу відповідача (вх. №5634 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015 р. у справі № 922/5297/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроліга-Інжиніринг", м. Мелітополь, Запорізька обл.,

до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків,

про стягнення 361 963,40 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2015 р. у справі № 922/5297/15 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроліга-Інжиніринг" 257943,00 грн. заборгованості, 5239,65грн. 3% річних, 85565,31 грн. інфляційних втрат, 5231,22 грн. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015 р. повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (відповідачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідроліга-Інжиніринг" (позивачем, постачальником) був укладений договір № 01.12К, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язується передати в обумовлені договором строки покупцю продукцію і/та товар, а відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього узгоджену суму.

У відповідності до п. 3.2. договору базисні умови поставки визначаються сторонами у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010 та вказуються у специфікації на партію товару.

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що порядок та строк оплати визначаються специфікацією на узгоджену партію товару.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

04.12.2014 р. сторони підписали Специфікацію № 1 на поставку гідроциліндрів на загальну суму 153696,00 грн. Умови поставки - EXW- вул. Індустріальна, 30/2 м. Мелітополь. 04.12.2014 р. сторони також підписали Специфікацію № 2 на поставку гідроциліндрів на загальну суму 204247,00 грн. Умови поставки - EXW- вул. Індустріальна, 30/2 м. Мелітополь.

16.12.2014 р. у відповідності до Специфікації № 1 від 04.12.2014 р., позивач поставив відповідачу гідроциліндри на загальну суму 153696,00 грн., що підтверджується накладною № РН-0000027 від 16.12.2014 р., товарно-транспортною накладною № 16/12 від 16.12.2014 р. та довіреністю № 1648 від 16.12.2014 р.

17.02.2015 р. у відповідності до Специфікації № 2 від 04.12.2014 р., позивач поставив відповідачу гідроциліндри на загальну суму 204247,00 грн., що підтверджується накладною № РН-0000003 від 17.02.2015 р., товарно-транспортною накладною № 17/02 від 17.02.2015 р. та довіреністю № 112 від 16.02.2015 р.

Пунктами 4 Специфікації №1 від 04.12.2014 р. та Специфікації №2 від 04.12.2014 р. передбачений наступний перелік оплати товару: аванс у розмірі 50% вартості товару; 50% вартості товару упродовж 30 днів з дня поставки. Таким чином, оплата за товар визначений Специфікацією № 1 повинна була відбутися до 16.01.2015 р., а оплата за товар, визначений Специфікацією № 2 - до 20.03.2015 р.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов договору № 01.12К в повному обсязі, а саме поставку відповідачеві товару у відповідності до Специфікацій на загальну суму 357943,00 грн.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, в порушення умов договору, відповідач своєчасно за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим, 30.04.2015 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 30/04-01 з вимогою сплатити суму боргу.

25.06.2015 р. відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 100000,00 грн., сплативши вказану суму платіжним дорученням № 5754. Сума боргу за поставлений товар у розмірі 257943,00 грн. залишилась відповідачем не погашеною.

Враховуючи викладене та те, що факт існування у відповідача заборгованості перед позивачем за договором №01.12К від 01.12.2014 року у розмірі 257943,00 грн. відповідачем не спростований та доказів повної оплати вартості отриманого товару до матеріалів справи не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми основного боргу за спірним договором.

Крім того, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 85565,31 грн. та 3% річних у розмірі 5239,65 грн. за період з 16.01.2015 р. по 07.09.2015 р. у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, відповідач посилається на те, що під час здійснення відвантаження товару в порушення п. 3.3 договору позивач не передав відповідачу частину товаросупровідних документів, а саме технічний паспорт на виріб.

Дане ствердження є необґрунтованим, оскільки як передбачено п. 3.5 договору покупець вправі відмовитись від приймання товару при не наданні постачальником усіх або частини документів, вказаних в п. 3.3 договору. Доказів такої відмови апелянтом до матеріалів справи не надано. Також, не надано доказів звертання відповідача до позивача з повідомленням про відсутність товаросупровідних документів та з встановленням розумного строку для їх передання, а також, не надано доказів повернення товару позивачу. Більш того, відповідач, отримавши претензію позивача, сплатив позивачу платіжним дорученням № 5754 від 25.06.2015р. частку заборгованості за спірним договором в розмірі 100000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015 р. у справі № 922/5297/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015 р. у справі № 922/5297/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015 р. у справі № 922/5297/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.