Постанова № 55342101, 29.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2016 р.Справа № 5017/2711/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 799/15, дата видачі : 22.12.15;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 20.01.15;

від третьої особи: не зявився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль

на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.11.2015р. про зупинення провадження

по справі № 5017/2711/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль

до Фермерського господарства Кулевча

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Українська аграрна лізингова компанія

про стягнення

В С Т А Н О В И В:

18.09.12 р. Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд, з урахуванням заяви від 25.10.2013р. стягнути з Фермерського господарства „Кулевча на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" заборгованість за кредитним договором №010/3-2/437 від 02.11.2010р., №010/3-2/155 від 14.05.2010р. заборгованість у загальній сумі 3576498,48 грн.

Позовні вимоги у справі №5017/2711/2012 ґрунтуються на неналежному виконанні Фермерським господарством „Кулевча (як правонаступником СВК „Росія) умов кредитних договорів №010/3-2/437 від 02.11.2010р. та №010/3-2/155 від 14.05.2010р., укладених між ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" та СВК „Росія та наявністю непогашеної заборгованості відповідача за даними договорами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2012р. до участі у справі №5017/2711/2012 залучено ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Українська аграрна лізингова компанія в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

14.05.2015р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Фермерського господарства „Кулевча про зупинення провадження у справі, у якій представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі №5017/2711/2012 до остаточного вирішення справи №916/2514/13.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. провадження у справі №5017/2711/2012 було зупинено до розгляду по суті заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2014р. у справі №916/2514/13 за новоявленими обставинами.

02.09.2015р. представником Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" до господарського суду Одеської області надано клопотання про поновлення провадження по справі.

Приймаючи до уваги те, що обставини, які обумовили зупинення провадження у справі відпали, провадження у справі №5017/2711/2012 підлягало поновленню, справа була призначена до подальшого розгляду у судовому засіданні.

Справа розглядалася колегіально, під час розгляду справи склад колегії суддів неодноразово змінювався.

02.11.2015р. від Фермерського господарства „Кулевча надійшло клопотання, у якому представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі №5017/2711/2012 до остаточного вирішення справи №513/915/15-ц.

В обґрунтування підстав для задоволення клопотання та зупинення провадження у справі представник відповідача посилається на те, що свої позовні вимоги ПАТ ОСОБА_3 Аваль ґрунтує на обов'язку ФГ „Кулевча виконувати зобов'язання, що випливають з кредитних договорів, укладених між Банком та СВК „Росія, правонаступником якого є відповідач. В свою чергу, в якості забезпечення виконання зобов'язання основного боржника за кредитними договорами, ПАТ ОСОБА_3 Аваль було укладено договори поруки з громадянином ОСОБА_5 №12/115-0-1/3 та 12/115-0-1/2 від 11.01.2012р. Відповідно до вказаних договорів поруки ОСОБА_5 солідарно з боржником поручався за виконання обов'язків останнього за кредитними договорами, стягнення заборгованості за якими є предметом даного спору. Громадянин ОСОБА_5 як поручитель за кредитними зобов'язаннями ФГ „Кулевча звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_6 та ПАТ ОСОБА_3 Аваль в особі Саратського відділення Одеської обласної дирекції ОСОБА_3 Аваль про визнання недійсними кредитних договорів №010/3-2/437 від 02.11.2010р., №010/3-2/155 від 14.05.2010р. Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 04.08.2015р. відкрито провадження у справі № 513/915/15-ц за вищевказаною позовною заявою.

Позовні вимоги ОСОБА_5 щодо визнання кредитних договорів недійсними ґрунтуються на рішенні господарського суду Одеської області від 19.01.2015р. у справі №916/4397/14, яке залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. у справі № 916/4397/14, яким було визнано недійсним рішення загальних зборів СВК Росія, на підставі яких і укладались оспорювані ОСОБА_5 кредитні договори. Як вбачається з вищенаведеного, рішення у справі №916/4397/14 було прийнято вже після ухвалення рішення у справі №916/2514/13 від 17.10.2014р. щодо визнання недійсними кредитних договорів за позовом ФГ „Кулевча, тому обставини, встановлені в рішенні суду від 19.01.2015р. у справі №916/4397/14, не були враховані під час розгляду такої справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.15 р. (головуючий суддя Дяченко Т.Г., судді Желєзна С.П., Зайцев Ю.О.) клопотання Фермерського господарства „Кулевча про зупинення провадження у справі задоволено, провадження у справі №5017/2711/2012 зупинено до розгляду повязаної з нею справи №513/915/15-ц, яка розглядається Саратським районним судом Одеської області.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що висновки Саратського районного суду Одеської області щодо дійсності кредитних договорів №010/3-2/437 від 02.11.2010р та №010/3-2/155 від 14.05.2010р., зроблені в межах провадження у справі № 513/915/15-ц, будуть мати преюдиціальне значення для вирішення питання наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ ОСОБА_3 Аваль, заявлених в межах провадження по даній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду 1 інстанції, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" (далі по тексту ОСОБА_3) через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу місцевого господарського суду та поновити провадження у справі, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що суд 1 інстанції помилково зупинив провадження у даній справі, оскільки цивільна справа № 513/915/15-ц в Саратському районному суді Одеської області за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та Банку про визнання недійсними кредитних договорів №010/3-2/437 від 02.11.2010р., №010/3-2/155 від 14.05.2010р. не може вплинути на розгляд справи №5017/2711/2012, так як єдиною підставою позову ОСОБА_5 є те, що вищевказані кредитні договори були укладені із особою, що не мала на це повноважень, що безпосередньо підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2015р. у справі №916/4397/14, яке залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. у справі № 916/4397/14, яким було визнано недійсним рішення загальних зборів СВК «Росія», на підставі яких і укладались оспорювані ОСОБА_5 кредитні договори.

Однак, вищенаведені кредитні договори навіть за тієї обставини, що були підписані не уповноваженою особою не можуть бути визнані недійсними, оскільки схвалені відповідачем шляхом прийняття їх до виконання сторонами договорів, що виразилося в наданні кредитних коштів Банком та отриманні цих коштів позичальником, та здійснення платежів позичальником на користь Банку, про що свідчать проплати заборгованості за кредитами Фермерським господарством «Кулевча», що підтверджується наявними у справі банківськими виписками по рахункам.

Більш того, рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.2014р. по справі № 916/2514/13 за позовом ФГ «Кулевча» до ПАТ ОСОБА_3 Аваль про визнання недійсним одного із кредитних договорів, а саме кредитного договору № 010/3-2/437 від 02.11.2010р. встановлено факт вчинення відповідачем дій по схваленню вказаного кредитного договору саме шляхом прийняття його до виконання сторонами договору, що виразилося в наданні кредитних коштів Банком та отримання цих коштів позичальником, та здійснення платежів позичальником на користь Банку.

В матеріалах даної справи (№ 5017/2711/2012) також містяться докази того, що відповідач також схвалив і договір №010/3-2/155 від 14.05.2010р., тобто отримав за цим договором кошти від Банку та здійснював платежі в погашення кредиту, а тому цей договір навіть за умов підписання неуповноваженою особою, також не може бути визнаний недійсним. Вказаний факт може бути встановлено судом 1 інстанції і в межах даної справи - № 5017/2711/2012, оскільки на підтвердження того, що оспорювані кредитні договори є дійсними, Банком було подано як докази копії виписок по рахункам відповідача, довідку про стан заборгованості відповідача тощо, а тому у суду 1 інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що дана справа розглядається судом вже більше 3-х років в результаті навмисних дій відповідача по затягуванню судового процесу, а саме звернення із зустрічним позовом без сплати судового збору і оскарження процесуальних документів по поверненню зустрічної позовної заяви.

На даний час ФГ «Кулевча» при розгляді справи №513/915/15-ц в Саратському районному суді Одеської області представником ФГ «Кулевча» було заявлено клопотання також про зупинення і провадження №513/915/15-ц до розгляду іншого судового провадження, а саме господарської справи № 916/4572/15 за позовом ОСОБА_7 до Фермерського господарства «Кулевча» про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Таким чином, на даний час відсутні найближчі перспективи поновлення провадження по справі № 5017/2711/2012, оскільки справа до розгляду якої зупинялось це провадження, також зупинена до розгляду іншої справи.

Такі дії з боку відповідача на думку скаржника мають ознаки навмисного примусового затягування судового процесу з метою уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу, наданих його представником у судовому засіданні 29.01.2016р. просив залишити її без задоволення, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції без змін, вважаючи її обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити її, скасувавши оскаржену ухвалу суду 1 інстанції із поновленням провадження у справі.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань не заявляла, хоча була належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» не знаходиться за своєю юридичною адресою: 03151, м. Київ, вул. Донецька,18/2, що вказана у всіх наявних матеріалах справи, а тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції була повернута до суду без вручення адресату у зв'язку із неправильно зазначеною адресою одержувача.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув, „адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», оскільки дана ухвала надсилалась судом апеляційної інстанції на її юридичну адресу, яка є вірною, так як зазначена у ЄДРПОУ, крім того відповідно до витягу з даного реєстру юридична особа ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» знаходиться в процесі провадження у справі про банкрутство та перебуває у стадії припинення від 17.12.2012р.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом спору у справі №5017/2711/2012, що розглядаласяся господарським судом Одеської області є стягнення з ФГ „Кулевча" на користь Банку заборгованості за кредитними договорами №010/3-2/437 від 02.11.2010р., №010/3-2/155 від 14.05.2010р. у загальній сумі 3576498,48 грн.

Предметом спору у справі № 513/915/15-ц, що знаходиться в провадженні Саратського районного суду Одеської області є визнання недійсними кредитних договорів №010/3-2/437 від 02.11.2010р., №010/3-2/155 від 14.05.2010р. з тієї підстави,

що вказані кредитні договори були укладені із особою, яка не мала на це повноважень, що безпосередньо підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2015р. у справі №916/4397/14, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р., яким було визнано недійсним рішення загальних зборів СВК «Росія», на підставі яких і укладались оспорювані ОСОБА_5 кредитні договори.

Разом з цим, з аналогічних підстав ФГ «Кулевча» намагалося визнати недійсним один із кредитних договорів, а саме № 010/3-2/437 від 02.11.2010р., у господарський справі № 916/2514/13. Проте, позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог, навіть при встановленні перевищення повноважень голови СВК «Росія» ОСОБА_6, оскільки позивач схвалив спірний договір № 010/3-2/437 від 02.11.2010р. шляхом прийняття його до виконання сторонами договору, що виразилося в наданні кредитних коштів Банком та отримання цих коштів позичальником, та здійснення платежів позичальником на користь Банку, про що свідчать проплати заборгованості за кредитом ФГ «Кулевча» (рішення суду першої інстанції залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р.).

Отже, судом вже встановлений факт того, що як СВК «Росія» так і ФГ «Кулевча» здійснювали оплати за кредитним договором № 010/3-2/437 від 02.11.2010р., а від так, навіть у разі перевищення своїх повноважень головою СВК «Росія» ОСОБА_6 при підписанні цієї кредитної угоди - кредитний договір залишається чинним, що підтверджується відповідним судовим рішенням.

Згідно із наявними матеріалами справи № 5017/2711/2012 ОСОБА_3 надав в якості доказів схвалення умов кредитного договору № 010/3-2/155 від 14.05.2010р. копії виписок по рахункам відповідача, довідку про стан заборгованості відповідача тощо.

Таким чином, щодо кредитного договору № 010/3-2/155 від 14.05.2010р., за яким ОСОБА_3 також просить стягнути борг, встановлення юридично значимих дій СВК «Росія» та ФГ «Кулевча» щодо схвалення цього кредитного договору, заможливо встановити в рамках цього господарського провадження.

Згідно із позовною заявою, єдиною підставою позову ОСОБА_5 щодо визнання недійсними кредитних договорів № 010/3-2/437 від 02.11.2010р., № 010/3-2/155 від 14.05.2010р., що розглядається Саратським районним судом Одеської області є те що, оспорюванні кредитні угоди були укладені головою СВК «Росія» із перевищенням повноважень.

Разом з тим, у відповідності до п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

Настання передбачених цією статтею наслідків ставить в залежність від того чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Згідно із наявними матеріалами справи, на підтвердження того, що оспорюванні кредитні договори є дійсними, Банком було подано як доказ копії виписок по рахункам, довідку про стан заборгованості тощо.

Відповідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що презумпція правомірності правочину може бути спростована нормою закону, яка містить відповідну заборону, а у випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Так, зокрема, згідно з п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Таким чином, встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 09.12.2003 у справі №32/206 та від 20.01.2004 у справі №8/113-2003.

Отже, з урахуванням вищенаведеного господарський суд Одеської області має змогу самостійно встановити обставини виконання як СВК «Росія» так і ФГ «Кулевча» умов кредитних договорів №010/3-2/437 від 02.11.2010р., №010/3-2/155 від 14.05.2010р. та за наявністю постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. по справі № 916/2514/13 надати правову оцінку кредитним договорам на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, розгляд Саратським районним судом Одеської області справи № 513/915/15-ц не може бути перешкодою для встановлення відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 5017/2711/2012 при її розгляді господарським судом.

З огляду на наведене та положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України окрім взаємопов'язаності справ необхідною умовою для зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а тому висновок суду 1 інстанції про зупинення провадження у даній справі з урахуванням ще й того, що дана справа розглядається вже більше 3 років, є помилковим.

За таких обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Одеської області від 19.11.2015р. скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно із п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України

від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» із змінами і доповненнями, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 49,79,99,101-106 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль задовольнити, ухвалу господарського суду Одеської області від 19.11.2015р. скасувати, справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.

2. Здійснення розподілу суми судового збору, пов'язаного з розглядом даної апеляційної скарги, покласти на господарський суд Одеської області за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 01.02.2016р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Головей В.М.