Постанова № 55341990, 25.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа№ 910/19487/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Сухового В.Г.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №06-29.2 від 19.10.2015 року) Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року

у справі № 910/19487/15 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Зевс»

до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп»

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко Я.А., довіреність №08/7 від 14.08.2015 року

від відповідача: Хахановський А.В., довіреність б/н від 17.02.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зевс» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» (відповідач у справі) про зобов'язання Приватного підприємства «С.А.Е.Груп» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Зевс» майно, яке було передане йому на тимчасове користування згідно договору оренди №196 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 року та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна в сумі 52800, 84 грн на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України (а.с. 6-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №196 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 року, зокрема, щодо повернення орендованого майна - автонавантажувача HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842, після закінчення встановленого договором строку оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі №910/19487/15 позов задоволено частково. Зобов'язано Приватне підприємство «С.А.Е. Груп» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Зевс» майно, яке було передане Приватному підприємству «С.А.Е. Груп» у тимчасове користування згідно договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, а саме: автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842 та стягнуто з Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс» судовий збір у розмірі 4977,46 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 98-107).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено існування підстав для повернення майна, яке було передано відповідачеві у користування, однак, враховуючи, що строк дії договору оренди не припинився, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Приватне підприємство «С.А.Е. Груп» подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/7968 від 19.10.2015 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що за іншим договором, а саме за договором поставки №170П/ДН-09.14 від 10.09.2014 року, який укладений між сторонами, Приватне підприємство «С.А.Е. Груп» здійснило повний розрахунок за автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842, а тому правові підстави для його витребування та повернення позивачу у справі відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року у справі №910/19487/15 апеляційну скаргу Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 30.11.2015 року.

27.11.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс» надійшов відзив №12/11 від 26.11.2015 року на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів відповідача та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року розгляд справи відкладався на 11.01.2016 року на підставі п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача.

У судовому засіданні 11.01.2016 року відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.01.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 року відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України на підставі клопотання сторін було продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

10.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «С.А.Е. Груп» (орендар за договором, відповідач у справі) укладений договір №169 А/ДН-09.14 (а.с. 22-25), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати орендарю за плату та на певний строк, у тимчасове користування майно, яке є власністю орендодавця, а орендар зобов'язався прийняти таке майно для його використання у власній господарській діяльності, сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах даного договору та повернути таке майно орендодавцю у визначений даним договором строк.

Найменування, комплектність, технічні характеристики, строк оренди та вартість майна (з урахування індексації), яке передається орендареві у тимчасове користування за цим договором, визначаються та узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п. 1.2.).

Як передбачено п.2.3.9. договору орендар зобов'язаний по закінченню строку оренди майна, здійснити його повернення орендодавцю за відповідним актом приймання-передачі, в чистому вигляді (очищеним і вимитим від бруду) і в технічно справному стані за адресою, вказаною у Специфікації.

Згідно з п. 3.1. договору, право власності на майно, що передається в оренду за цим договором залишається за орендодавцем, та в жодному разі до орендаря не переходить. Умови даного договору не передбачають право викупу майна орендарем в майбутньому, розмір та складова орендної плати за тимчасове користування майном не включають в себе повну або часткову вартість орендованого майна. Грошові кошти, які сплачуються орендарем орендодавцю за цим договором, мають виключне призначення у вигляді внесення орендної плати за користування майном. Якщо орендар виявить бажання придбати орендоване майно у власність до закінчення строку оренди майна, то даний договір підлягає розірванню, із обов'язковим поверненням майна від орендаря до орендодавця за відповідним Актом приймання-передачі майна, після чого сторони можуть укласти окремий договір купівлі-продажу, не пов'язаний з даним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору, розмір орендної плати, порядок її сплати визначається та узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно із п. 5.1. договору, орендодавець зобов'язується передати майно орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування у строк, визначений сторонами у відповідній специфікації до даного договору.

Представник орендаря, який від імені останнього отримує майно від орендодавця, повинен мати належним чином вписану та оформлену довіреність на право отримання майна у тимчасове користування за актом приймання-передачі (п. 5.2).

Пунктом 5.4. договору визначено, що орендар зобов'язується повернути орендоване майно орендодавцю в строк, встановлений п.3 відповідної специфікації до даного договору. Також орендар зобов'язується здійснити повернення орендованого майна на протязі 3-х календарних днів, з моменту отримання від орендодавця письмової вимоги про повернення майна через розірвання даного договору, або через настання інших обставин, передбачених даним договором. Повернення майна здійснюється шляхом його передачі від орендаря до орендодавця, із складанням та підписанням сторонами відповідного Акту приймання-передачі майна.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2015 включно, а в частині виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо повернення орендованого майна від орендаря до орендодавця - до моменту повного та належного їх виконання (п. 11.1).

Колегія суддів зазначає, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції договір оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 був чинним, у судовому порядку не оспорений та не визнаний недійсним.

Відповідно до узгодженої сторонами Специфікації (додаток №1 до договору а.с. 25), в оренду відповідачу за укладеним договором передавалось наступне майно: газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G 2013 року виготовлення:, серійний номер: 250181В4842, номер замовлення: HL4/13J, розмір орендної плати - 13 200,00 грн., вартість майна з ПДВ - 248 872,80 грн.

Відповідно до п. 1 специфікації, сторони погодили наступний порядок передачі майна: орендодавець зобов'язується передати визначене цією специфікацією майно орендарю, а орендар - таке майно прийняти у тимчасове користування на протязі 5 робочих днів з моменту підписання сторонами даної специфікації та зарахування на відповідний розрахунковий рахунок орендодавця страхового платежу згідно з п. 5.8 договору, в залежності від того, яка подія настане останньою. Зобов'язання орендодавця по передачі майна в оренду вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (додаток №2 до договору).

Пунктом 3 специфікації сторони визначили, що майно передається в оренду строком на 3 календарних місяці, перебіг якого починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передача майна.

На виконання умов договору оренди позивач відповідно до акту від 17.09.2014 року (а.с. 26) передав, а орендар, відповідач у справі, в особі уповноваженого згідно довіреності №297 від 15.09.2014 року (а.с. 27) представника прийняв газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G за договором оренди №169 А/ДН-09.14.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту укладеного сторонами договору, вбачається, що за своєю правовою природою даний договір є договором оренди.

Частина 1 ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Частина 3 статті 251 ЦК України визначає, що строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням.

Отже, за домовленістю сторін у відповідному правочині встановлюються договірні строки з метою визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов'язання, визначені договором.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач на виконання умов договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 передав відповідачу об'єкт оренди - газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G виготовлення: 2013 рік, серійний номер: 250181В4842 за Актом від 17.09.2014 року на три календарні місяці згідно п. 3 Специфікації.

Таким чином, строком на який відповідачу було передано у користування вказаний об'єкт оренди є три календарних місяці з 17 вересня 2014 року по 17.12.2014 року.

Враховуючи положення договору (п. 1.1., 2.3.9.,5.4.) та специфікації, відповідач повинен був повернути позивачу об'єкт оренди зі спливом трьох місяців з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди, тобто після закінчення строку, на який йому було надано об'єкт оренди у користування (17.12.2014 року) Приватне підприємство «С.А.Е. Груп» зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі.

Нормами статті 629, 525 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Колегія суддів зазначає, що однією із особливих ознак правовідносин оренди є користування майном протягом визначеного строку (тимчасове користування), після закінчення якого об'єкт оренди підлягає обов'язковому поверненню орендодавцеві. Сторонами не надано жодних доказів зміни строку користування об'єктом оренди чи продовження строку повернення об'єкту оренди за домовленістю сторін, а відтак відповідач по закінченню строку (17.12.2014 року) зобов'язаний був повернути об'єкт оренди позивачу у справі.

Однак, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем об'єкту оренди позивачу після закінчення строку, на який майно було надано в користування, що підтвердили і представники відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та вбачається із змісту апеляційної скарги та поданих суду поясненнях.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з вимогою №5/1 від 20.03.2015 про повернення орендованого майна - автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G в триденний термін за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-к Праці, 2-А згідно п. 2 специфікації №1 до договору. Однак відповіді на надіслану вимогу відповідач не надав, а майно не повернув.

Колегією суддів також враховано, що вищенаведені обставини щодо укладення сторонами договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, передачі майна в користування відповідачеві та обставини щодо користування відповідачем об'єктом оренди після закінчення строку, на який він був наданий (тобто обставини щодо неповернення об'єкта оренди у встановлений договором строк) є для суду преюдиціальними в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України, оскільки вже були досліджені та встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року, у справі №910/10737/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс» до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» про стягнення заборгованості за договором оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 та штрафних санкцій.

Враховуючи те, що сторони, укладаючи договір оренди та специфікацію до договору визначили обов'язок відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у строки визначені специфікацією, строк виконання зобов'язання настав, доказів повернення майна позивачеві не подано, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про зобов'язання Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» майно, яке було передане йому на тимчасове користування згідно договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, а саме: автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842, підлягає задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє також доводи апелянта про те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №170П/ДН - 09.14 від 10.09.2014 року Приватне підприємство «С.А.Е. Груп» здійснило повну оплату вартості автонавантажувача, що свідчить про набуття відповідачем права власності на спірне майно і виключає можливість його витребування у відповідача, і зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень представників сторін, відповідач, бажаючи придбати у власність автонавантажувач, уклав з позивачем 10.09.2014 року договір поставки №170П/ДН - 09.14 (а.с. 84-88), відповідно до умов якого та згідно із специфікацією постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю у зумовлені сторонами строки автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G за ціною 248872,80 грн. (товар), а покупець зобов'язався прийняти такий товар та сплатити за нього певну грошову суму у зумовлені сторонами порядку та строки.

Згідно розділу 5 Специфікації №1 до договору поставки покупець зобов'язався сплатити постачальнику вартість товару декількома платежами, останній платіж мав бути проведений - 30.11.2014 року.

Як передбачено п. 3.3. договору поставки, п. 6, 6.1., 6.2. Специфікації, право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної передачі від продавця до покупця за видатковою накладною та актом приймання-передачі, яка здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту зарахування на відповідний рахунок постачальника грошових коштів у вигляді попередньої оплати, але не раніше здійснення покупцем 100% оплати вартості товару.

Наведене відповідає також ст. 697 ЦК України, згідно якої договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як зазначають сторони, оскільки договір поставки передбачав оплату вартості автонавантажувача частинами і набуття права власності на таке майно лише після його повної оплати та фактичної передачі за видатковою накладною та Актом приймання-передачі, і враховуючи необхідність відповідача у негайному використанні даного майна, між сторонами того ж дня було укладеного договір оренди, за яким спірне майно було надано відповідачу у користування.

Колегією суддів дослідженні подані Приватним підприємством «С.А.Е. Груп» платіжні документи, і банківські виписки, і встановлено, що такі платежі підтверджують часткову оплату за договором поставки та оплату за оренду автонавантажувача за договором оренди від 10.09.2014 року за №169 А/Дн-09.14, яка згідно п.3.1. договору є виключно оплатою за користування об'єктом оренди та не може вважатись складовою вартості майна, за іншим договором, а саме договором поставки, оскільки останнім визначено окремий порядок і строки оплати вартості автонавантажувача. Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати вартості майна за договором поставки №170П/ДН - 09.14, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року у справі №910/10738/15 з Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс» було стягнуто серед іншого заборгованість з оплати вартості майна та курсову різницю.

Разом з тим, ні в місцевий господарський суд, ні в суд апеляційної інстанції відповідачем у справі не надано доказів повної оплати вартості автонавантажувача, не надано доказів здійснення будь-яких платежів в межах виконавчого провадження по виконанню постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року у справі №910/10738/15, оскільки прийняття останньої не є підставою для припинення у відповідача обов'язку з оплати вартості спірного майна. Припинення обов'язків з оплати вартості майна вважається виконаним тільки з моменту проведення відповідачем повної оплати. Враховуючи наведене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Приватне підприємство «С.А.Е. Груп» не набуло права власності на вказаний автонавантажувач згідно умов договору поставки та ст. 697 ЦК України.

Відтак оскільки відповідачем не сплачено повної вартості майна, що надавало б право вважати про набуття ним, як покупцем за договором поставки, права власності на це майно, позивач має правові підстави вимагати повернення майна переданого в тимчасове користування за договором оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, у відповідності до умов договору за закінченням терміну оренди.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України за користування майном за час прострочення його повернення у сумі 52800,84 грн, то апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відмову в задоволенні даної позовної вимоги з огляду на наступне.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Однак, слід звернути увагу, що наслідки, що передбачені приписами статті 785 ЦК України - стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, закон чітко пов'язує з моментом припинення договору оренди (найму), а не з закінченням строку користування об'єктом оренди.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині 2 статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 11.1. договору оренди сторонами погоджено, що даний договір діє до 31.12.2015 року включно. Тобто, на час звернення з даним позовом та на час прийнятті місцевим господарським судом рішення у даній справі, строк дії договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 не закінчився і відповідно не можна вважати, що такий договір припинив свою дію.

Доказів наявності обставин з якими чинне законодавство пов'язує припинення дії договору оренди матеріали справи не містять.

Оскільки, положення статті 785 ЦК України щодо стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди застосовуються тільки у разі припинення дії договору оренди, а строк дії договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 не закінчився, то суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення неустойки за користування майном за час прострочення його повернення у сумі 52800,84 грн.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі №910/19487/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі №910/19487/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі №910/19487/15 залишити без змін.

3. Справу №910/19487/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді В.Г. Суховий

А.О. Мальченко